20 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/3683/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 809/1703/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макком-Груп» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі проведеної перевірки управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову за №09-01-105/276 від 03.11.2016 року про накладення штрафу за порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 23 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає посилання контролюючого органу на те, що цивільно-правовий договір про надання послуг №22/1-1Т від 22.01.2016 року, укладений ТОВ "Макком-Груп" з ОСОБА_1, має ознаки трудового договору, безпідставним, оскільки предметом даної угоди є виконання конкретних послуг, сторонами у договорі визначено результат, обсяг, місце, термін виконання робіт та їх вартість. Виконавець виконував індивідуально визначену роботу, використовував власний інструмент та обладнання для виконання робіт. Крім того не було встановлено факту прийняття на роботу вищевказаної особи за конкретною кваліфікацією чи професією, в штатному розписі Товариства посада щодо виконання такого роду робіт не передбачена. На даний час дія договору припинена у зв'язку з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань, що підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт. Також позивачем відповідно до вимог чинного законодавства були сплачені всі податки і збори, в розмірах визначених саме для цивільно-правових виплат, а не заробітної плати. Оскільки дані ознаки угоди не притаманні трудовому договору, трудові відносини між сторонами не виникли, а тому позивач вважає оскаржену постанову про накладення штрафу за №09-01-105/276 від 03.11.2016 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 809/1703/16 позов задоволено, а саме судом першої інстанції було визнано протиправною та скасовано Постанову управління Держпраці в Івано-Франківській області за №09-01-105/276 від 03.11.2016 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи, а саме, що позивачем порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки Товариством трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом видання відповідного наказу не оформлено, характер виконуваної роботи за договором цивільно-правового характеру відповідає трудовим функціям за посадою, що повинна бути зазначена в штатному розписі, а тому вказаний договір має ознаки трудового договору. Таким чином постанова про накладення штрафу за №09-01-105/276 від 03.11.2016 року, на думку відповідача, винесена правомірно.
Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 809/1703/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першоїінстанції та вбачається з матеріалів справи, що на підставі наказу про перевірку від 29.09.2016 року за № 941-Д та направлення від 29.09.2016 року за № 4929, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" на предмет додержання цим суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт за № 09-01-0027/536 від 20.10.2016 року (а.с.11-25).
Перевіркою, серед іншого, виявлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, зокрема неналежне оформлення трудових відносин ТОВ "Макком-Груп" з ОСОБА_1, з яким 22.01.2016 року укладений договір про надання послуг №22/1-1Т, який на думку органу Держпраці має ознаки трудового договору.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.11.2016 року за № 09-01-105/276, якою на ТОВ "Макком-Груп" за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України накладено штраф у розмірі 43 500,00 грн. згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с. 26).
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відносини, які виникли згідно договору про надання послуг №22/1-1Т від 22.01.2016 року, укладеного між ТОВ "Макком-Груп" та ОСОБА_1, фактично є цивільно-правовими відносинами, до яких слід застосовувати норми цивільного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. До затвердження порядку проведення перевірок за дотримання законодавством про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю діє "Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів", затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2012 року за № 390 (далі Порядок № 390).
У відповідності до пункту 2 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що прямо передбачено п. 3 зазначеного Порядку.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно матеріалів, які є в наявності у справі колегією апеляційного суду було встановлено, що позивачем укладено договорів про надання послуг за №22/1-1Т від 22.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" як Замовником та громадянином ОСОБА_1, як Виконавцем. Відповідно до предмету вказаного договору, Виконавець зобов'язується надати послуги по приготуванню, обслуговуванню, супроводу та контролю параметрів промивних рідин (бурового розчину) при бурінні свердловини №31 Кадобнянська. Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Документ, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором є Акт здачі-приймання виконаних робіт (пункт 6.1. даного договору).
Цивільно-правовий договір - угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюються трудове законодавство.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, повинен дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те. Що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності , її організація.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсація тощо.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
У матеріалах справи відсутній факт того, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, не встановлено факту роз'яснення його прав і обов'язків та проінформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Згідно журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та Правилами внутрішнього трудового розпорядку Товариства у яких відсутні записи про інструктаж та ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 (а.с. 69-73).
За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст.ст. 139-152 КЗпП України), на роботодавця покладається ряд обов'язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору, а за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). При цьому у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 327 ЦК України).
У звязку вищенаведеного підтверджуються доводи представника позивача про невіповідність відносин з ОСОБА_1 трудовому законодавству.
Як слідує зі змісту цивільно-правового договору від 22.01.2016 року, метою його укладання є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом договору є виконання конкретних послуг по приготуванню та обробці бурового розчину при проведенні будівництва свердловини. Фактично ОСОБА_1 виконувалась індивідуально визначена робота. Колегія апеляційного суду не бере до уваги посилання суб'єкта владних повноважень на те, що ОСОБА_1 виконував ряд функцій, що свідчить про наявність у спірних правовідносинах фактичних елементів трудової угоди, оскільки передбачені вищезгаданим договором роботи є складовими одного робочого процесу - виготовлення бурового розчину, що є невід'ємною складової частину буріння, а не добування газу, як основного виду діяльності ТОВ "Макком-Груп".
Згідно пункту 3.4 вказаного договору Виконавець використовував власний інструмент та обладнання для виконання робіт, що суперечить юридичній природі трудового договору, так відповідно до договору матеріали для приготування розчину надавалися Замовником, що підтверджується актами передачі матеріалів до договору про надання послуг від 22.01.2016 року (а.с. 31-37).
Разом з тим, згідно із матеріалів справи, колегією апеляційного суду було встановлено, що дія договору припинена у зв'язку з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань, що засвідчено підписанням акту здавання-приймання наданих послуг по приготуванню і обробленню бурового розчину при будівництві свердловини №31 Кадобнянська від 31.05.2016 року із зазначенням об'єму приготовленого і обробленого бурового розчину та використаних матеріалів замовника, вказаних у звітах про використані матеріали (а.с. 30).
Також згідно матеріалів справи було встановлено, що що фактично винагорода за виконану роботу виплачена ОСОБА_1 одноразово по закінченню наданих послуг в розмірі 31 000 грн. із відрахуванням суми податків та підтверджується виписками з банку, що в свою чергу також притаманно цивільно-правовим договорам (а.с. 7, 38). В той же час, слід зазначити, що за договором про надання послуг №22/1-1Т від 22.01.2016 року були сплачені податки передбачені чинним законодавством, а саме: військовий збір в розмірі 465,00 грн., податок на доходи фізичних осіб в розмірі 5 580,00 грн. та єдиний соціальний внесок в розмірі 6 820,00 грн., тобто в розмірах, визначених для виплат за цивільними, а не трудовими договорами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права так як відносини, які виникли згідно договору про надання послуг №22/1-1Т від 22.01.2016 року, укладеного між ТОВ "Макком-Груп" та ОСОБА_1, фактично є цивільно-правовими відносинами, до яких слід застосовувати норми цивільного законодавства, а відтак постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.10.2016 року за № 09-01-105/256 підлягає до скасування.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі № 809/1703/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст судового рішення виготовлено 22.06.2017 року.