22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6450/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 травня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП № 3 Камінь-Каширського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України у Волинській області ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 372959 від 28.03.2017, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн, а провадження по адміністративній справі закрити у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.05.2017 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги свідчення його дружини ОСОБА_3 про те, що саме вона керувала автомобілем. Крім того, суд послався на рішення, де було притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, яке не набрало законної сили, оскільки оскаржується ним до апеляційного суду Волинської області, а тому не може бути належним та допустимим доказом та впливати на результати розгляду даної справи. Тому просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.05.2017 та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов повністю.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 28.03.2017 поліцейським Камінь-Каширського ВП ГУНП старшим сержантом поліції ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 994096, за змістом якого убачається, що останній 26.03.2017 близько 00 год 30 хв в м. Камінь-Каширський по вул. Шевченка керував автомобілем марки «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1, в якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, чим порушив вимоги п.2.9 «в» Правил дорожнього руху України (Далі - ПДР).
За результатами розгляду вказаного протоколу та матеріалів зазначеною посадовою особою органу поліції було винесено постанову серії БР № 372959 від 28.03.2017, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про законність дій відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 цього Кодексу передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, якими передбачено, що особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений.
Частиною 6 статті 121 КУпАП України передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, зокрема, номерний знак якого не освітлюється.
Згідно ст.251 цього Кодексу, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до статті 252 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На виконання вказаних вимог, відповідачем надано протокол про адміністративне правопорушення, який в розумінні ст.251 КУпАП є належним доказом.
Крім того, слід звернути увагу на те, що позивач надавав пояснення посадовій особі патрульної поліції під час складання відносно нього протоколу у справі про адміністративне правопорушення, в яких він вказав лише про свою незгоду з викладеними у ньому обставинами, оскільки за кермом сиділа його дружина, а номерний знак не освітлювався по причині перегорання лампочки.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, наведеною вище процесуальною нормою на позивача покладено обов'язок спростувати докази, які подані суб'єктом владних повноважень на виконання вимог частини другої статті 71 КАС України.
Проте, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на відповідність номерного знака автомобіля встановленим правилам.
Колегія суддів критично оцінює твердження позивача про те, що транспортним засобом керував не він, а його дружина, оскільки вказане спростовується постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07.04.2017, яка була залишена без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 02.06.2017 (Єдиний державний реєстр судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66913483), в яких встановлено даний факт та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами у справі.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 травня 2017 року по справі № 157/1870/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текст ухвали складено 23.06.2017.