22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5663/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Рибачука А. І.,Старунського Д. М.,
з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Родина» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Родина» (ТОВ «Родина») звернулося до суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (Стрийська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 16.01.2017 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 776703 грн та штрафних санкцій на суму 388351 грн.
Посилався на те, що висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Родина» норм податкового законодавства в процесі господарських взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Аделакс», ТОВ «Еко-сервіс», ТОВ «Смартфілд» є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами. ТОВ «Родина» для перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають встановленим законодавством критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій, однак вони безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано винесене Стрийською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.01.2017 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 776703 грн та штрафних санкцій в сумі 388351 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Стрийська ОДПІ, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Податковий орган вважає, що господарські операції ТОВ «Родина» з контрагентами ТОВ «Аделакс», ТОВ «Еко-сервіс», ТОВ «Смартфілд» не мали реального товарного характеру, що встановлено перевіркою, тому прийняття податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, є правомірним.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що Стрийською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Родина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Максвел Торг», ТОВ «Програм Інвест», ТОВ «Реал Гарант», ТОВ «Аделакс», ТОВ «Філмар», ПП «Добрянка 2007», ПП «Лісоповал», ТОВ «ВЕНЗОР», ТОВ «Кейс Менеджмент», ТОВ «Фалком Сервіс», ТОВ «Ю Стрім», ТОВ «Альтмен» та іншими контрагентами і своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законодавством податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з найманими особами за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт № 2434/14-00/31206598 від 23.12.2016.
Податковий орган прийшов до висновку про те, що ТОВ «Родина» в порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) занижено податок на додану вартість на загальну суму 779134 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.01.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 779134 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 389567 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Родина», суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 16.01.2017 та вважав, що таке підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Аделакс», ТОВ «Еко-сервіс», ТОВ «Смартфілд».
В ході судового розгляду встановлено, що 01.04.2015 між позивачем (продавець) та ТОВ «Аделакс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 22а, згідно умов якого ТОВ «Родина» передає у власність замовлений ТОВ «Аделакс» товар, а останній зобов'язується оплатити його та забрати зі складу продавця.
Згідно з пунктом 3.2 договору № 22а поставка товару здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем зі складу продавця. Згідно з пунктом 3.3 договору № 22а передача товару оформляється видатковою накладною, підписанням котрої покупцем підтверджує факт отримання товару.
На підтвердження факту укладення та реальності виконання зазначеного договору позивач надав для перевірки та суду копії банківських виписок, податкові та видаткові накладні, відомості зі складського обліку щодо руху товарів.
02.12.2014 між позивачем (продавець) та ТОВ «Еко-сервіс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 95. Згідно з пунктом 3.2 даного договору поставка товару здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем зі складу продавця. Згідно з пунктом 3.3 договору № 95 передача товару оформляється видатковою накладною, підписанням котрої покупцем підтверджує факт отримання товару.
На підтвердження реальності господарських відносин за даним договором позивачем надано копії банківських виписок, податкові та видаткові накладні, відомості зі складського обліку щодо руху товарів.
04.05.2015 між позивачем (продавець) та ТОВ «Смартфілд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 31-1 за умовами котрого ТОВ «Родина» передає у власність замовлений ТОВ «Смартфілд» товар, а останній зобов'язується оплатити його та забрати зі складу позивача.
Відповідно до пункту 3.2 договору № 31-1 поставка товару здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем зі складу продавця. Відповідно до пункту 3.3 договору № 95 передача товару оформляється видатковою накладною, підписанням котрої покупцем підтверджує факт отримання товару.
На підтвердження реальності операцій за договором купівлі-продажу з ТОВ «Смартфілд» позивач надав копії банківських виписок, податкові та видаткові накладні, відомості зі складського обліку щодо руху товарів.
Предметом зазначених договорів був товар, що визначений у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, зокрема, кондитерські вироби, борошно, консерви, соки, ковбаси і т.п.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Поняття господарської операції визначено в статті 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час здійснення позивачем господарських операцій), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
У справі встановлено, що ТОВ «Родина» на підтвердження реальності господарських операцій надало податковому органу договори, податкові накладні, видаткові накладні, відомості зі складського обліку щодо руху товарів тощо.
Первинні документи, які надані позивачем, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не подано та судом не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Щодо посилань апелянта на відсутність в позивача документів, що підтверджують факти транспортування товарів (товарно-транспортні накладні), то обов'язок по представленню таких виключається умовами договорів, оскільки згідно умов усіх укладених позивачем договорів з його контрагентами, транспортування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) здійснюється покупцем, котрими були ТОВ «Аделакс», ТОВ «Еко-сервіс» та ТОВ «Смартфілд». А тому обов'язок по оформленню товарно-транспортних накладних у позивача відсутній.
Щодо не зазначення в представлених документах місця завантаження ТМЦ та не зазначення у видаткових накладних реквізитів особи котра приймала товар, то це є окремим недоліком первинних документів, який не може бути достатнім для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій ТОВ «Родина» з ТОВ «Аделакс», ТОВ «Еко-сервіс» та ТОВ «Смартфілд».
Суд приходить до висновку, що в позивача був відсутній обов'язок оформляти передачу ТМЦ актами прийому-передачі, оскільки згідно умов договорів передача товару засвідчувалась підписанням сторонами видаткових накладних. Тому посилання відповідача в цій частині є необґрунтованими.
З огляду на зазначене та з врахуванням встановлених обставин справи, наявних в ній доказів, які виключають сумніви в реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, в тому числі з ТОВ «Аделакс», ТОВ «Еко-сервіс» та ТОВ «Смартфілд», на що наголошує апелянт, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства України є помилковими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, тому на законних підставах задовольнив позов.
Доводи апелянта, в силу наведеного, на ці висновки суду не впливають і підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 813/418/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2017.