22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6744/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Ковалишин Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (Далі - Адміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення,
В березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Адміністрації № 573 від 25.12.2015 «Про демонтаж самовільно збудованої двоповерхової з мансардою будівлі в подвір'ї будинку АДРЕСА_2».
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2017 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом не повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Адміністрація своїм розпорядженням може лише затвердити відповідний висновок міжвідомчої комісії при районній адміністрації з рекомендаціями, а не зобов'язати особу демонтувати (знести) самочинне будівництво. Крім того, спірне розпорядження винесене на підставі «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207; далі - Правила № 76), проте не зазначено, який саме пункт цих Правил порушено, яким чином і чиї інтереси порушено такими діями. Тому просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2017 та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 30.07.2004, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 27.10.2015, ЛКП «Айсберг» було обстежено технічний стан квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що власники зазначеної квартири самовільно збудували окремо стоячу будівлю розміром 5,0 х 6,0 м2 в подвір'ї будинку.
Згідно витягу із протоколу засідання міжвідомчої комісії Галицького району № 45 від 22.12.2015 зобов'язати гр. ОСОБА_4, співвласника квартири АДРЕСА_1 було зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір'ї будинку АДРЕСА_1
25.12.2015 Адміністрацією було прийняте спірне розпорядження, яким затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (витяг з протоколу № 45 від 22.12.2015) щодо зобов'язання гр. ОСОБА_4, співвласника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір'ї будинку АДРЕСА_2 та у випадку невиконання в добровільному порядку демонтажу адміністрації звернутися з позовною заявою в суд.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що двоповерхова з мансардою будівля в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 збудована ОСОБА_4 без необхідних дозвільних документів на ведення будівельних робіт, щодо такої будівлі були відсутні відомості про її відповідність будівельних нормам та правилам на час прийняття розпорядження, а також відсутня згода мешканця квартири № 1 даного будинку, тому Адміністрація обґрунтовано та на законних підставах прийняла розпорядження про затвердження висновку міжвідомчої комісії про визнання здійсненої прибудови самочинною та її демонтаж.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За змістом п.п.7 п. «а» ст.30 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема : організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Крім того, відповідно до п.п.3 п. «б» ч.1 ст.31 цього Закону, виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно із п.1.4.1 Правил № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Як встановлено п.1.4.6 цих Правил, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Процедуру вирішення питань пов'язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова регулює Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011.
Пунктом 1.3 вказаного Положення визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Наведене кореспондується з вимогами частини першої статті 376 ЦК України.
Відповідно до п.3.1 цього Положення, розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
За результатами розгляду заяв з питань самочинного будівництва, Львівське КП, що обслуговує житловий фонд складає ОСОБА_1 обстеження будинку (п.п.4.7.14), а міжвідомча комісія при районній адміністрації, відповідно до п.4.8, висновок з рекомендаціями, який затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації.
Наслідки самочинного будівництва визначені розділом 5 вказаного Положення.
Так, згідно пункту 5.1 міжвідомча комісія при районній адміністрації може приймати, зокрема, рішення про знесення самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, за її кошти; про передачу матеріалів до суду з відповідним позовом, а нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Пунктом 5.3 вказаного Положення також передбачено, що в разі ухилення або відмови особи від знесення самочинного будівництва у терміни, визначені розпорядчими документами, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила будівництво.
При цьому, частиною сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку, що районна адміністрація за фактами самочинного будівництва може звертається у встановленому порядку до суду з позовом про демонтаж самочинного будівництва, а голова районної адміністрації не має повноважень у винесених розпорядженнях, які є обов'язковими до виконання, зобов'язувати особу здійснювати демонтаж самочинного будівництва за відсутності відповідного судового рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Адміністрації належало запропонувати позивачу в добровільному порядку демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір'ї будинку, а у випадку невиконання в добровільному порядку, звернутися з позовною заявою до суду.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2017 року по справі № 461/2059/17 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 573 від 25 грудня 2015 року «Про демонтаж самовільно збудованої двоповерхової з мансардою будівлі в подвір'ї будинку АДРЕСА_2».
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. О. Яворський
Повний текст постанови складено 23.06.2017.