22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6583/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (Далі - Долинське УПФУ) щодо відмови в зарахуванні йому службу в армії на посаді фельдшера-санінструктора 3 роти окремого медичного батальйону в/ч НОМЕР_1 в м. Еліста Калмицької АРСР до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та зобов'язати Долинське УПФУ зарахувати час проходження військової служби на вказаній посаді до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та призначити вказаний вид пенсії з 30.01.2017.
В процесі розгляду судом першої інстанції справи, ухвалою від 04.05.2017 було проведено процесуальне правонаступництво Долинського УПФУ, яке реорганізоване у Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.05.2017 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 службу в армії на посаді фельдшера-санінструктора до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та зобов'язано відповідача зарахувати час проходження військової служби на посаді фельдшера-санінструктора 3 роти окремого медичного батальйону в/ч НОМЕР_1 м. Еліста Калмицької АРСР до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та призначити пенсію за вислугу років з 16.02.2017. Адміністративний позов за період з 30.01.2017 по 15.02.2017 включно - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що зі змісту долученої довідки № 23 від 27.01.2017, неможливо визначити заклад охорони здоров'я, в якому ОСОБА_1 проходив строкову військову службу. Отже, стаж його роботи за вислугу років становить 25 років 5 місяців 3 дні, при необхідних 26 років, що дає права призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тому просить скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.05.2017, а провадження по справі закрити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 16.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом УПФУ № 1306/03-01 від 16.02.2017 позивачу було відмовлено у призначені пенсії посилаючись на відсутність необхідного стажу. При цьому вказано на відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу періоду проходження військової служби, оскільки зі змісту поданих довідок Долинського об'єднаного військового комісаріату з посиланням на довідку центрального архіву внутрішніх військ МВС РФ від 26.11.2010 не можливо визначити заклад охорони здоров'я, в якому позивач проходив військову службу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень ст.2 Закону України «Про загальновійськовий обов'язок і військову службу», ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», військова служба зараховується до стажу роботи незалежно від місця її проходження.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 8 цього Закону передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що період проходження громадянами військової служби зараховується до їх спеціального стажу, якщо особа на момент призову на строкову військову службу працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, згідно якого лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) мають право на пенсію за вислугою років.
Пунктом 3 Примітки до цього Порядку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Посада фельдшера була передбачена і Переліком закладів, організацій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959.
Законом СРСР від 12.07.1967 «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 193 від 17.02.1981, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю (пункт 76 Положення).
Постановою Верховної Ради України № 1545-ХХІІ від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , з 19.03.1985 він був прийнятий на посаду фельдшера Долинської ЦРЛ та звільнений з цієї посади 20.04.1985 у зв'язку з призовом на строкову військову службу до Радянської армії, з 04.05.1985 по 29.06.1987 проходив службу в Радянській армії, з 08.09.1987 по 01.12.1987 працював акушером у ФАП с. Раків, з 01.11.1990 по 04.12.1990 сестрою урологічного відділення обласної клінічної лікарні, з 05.12.1990 по 31.08.1991 сестрою приймального покою вузлової лікарні станції Чернівці, з 01.09.1991 по 01.07.1995 фельдшером медпункту вокзалу, з 02.08.1995 по 20.02.1998 лікарем-інтерном по спеціальності акушерства і гінекології Рожнятіської районної лікарні, з 05.03.1998 по 19.01.2017 лікарем акушером-гінекологом Долинської ЦРЛ.
Згідно довідки Долинського об'єднаного військового комісаріату № 23 від 27.01.2017, з 04.05.1985 по 29.06.1987 позивач був прийнятий фельдшером на посаду санінструктора 3 роти окремого медичного батальйону в/ч НОМЕР_1 м. Еліста Калмицької АРСР.
Отже, оскільки позивач до призову на службу працював на посаді фельдшера, колегія суддів вважає, що відповідач всупереч чинному законодавству не зарахував період його служби в армії до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні періоду служби в радянській армії, на неможливість визначення відповідно до довідки № 23 з посиланням на довідку центрального архіву внутрішніх військ МВС РФ № 4/А/С-3491 від 26.11.2010, закладу охорони здоров'я, оскільки визначальним для зарахування строку військової служби до пільгового трудового стажу є перебування на певній посаді до призову в Збройні Сили.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача були усі передбачені законом підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дати, з якої слід призначити позивачу пенсію з посиланням на положення статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме з 16.02.2017 та вважає вірним його висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду за період з 31.01.2017 по 15.02.2017.
В цій частині судове рішення не оскаржувалося.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року по справі № 343/526/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. О. Яворський
Повний текст ухвали складено 23.06.2017.