22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5464/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Відділ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Відділу щодо виконання постанови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 05.08.2016 про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації (Далі - Управління) виплати йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік та зобов'язати вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2017 позов було задоволено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що виконавчою службою вживалися заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення суду. Крім того, з листа Управління № 2398 вбачається, що боржник судове рішення в частині, яку він повинен був та міг виконати, виконав, провівши відповідні перерахунки доплат. Застосувати до боржника заходи примусового виконання в порядку ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує його в межах наданих йому повноважень. Також, існує встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, тому на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону Вкраїни «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 342/503/16-а було закінчено. У зв'язку з цим, просить скасувати постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що постановою Городенківського районного суду від 05.08.2016, яка набрала законної сили 20.10.2016, було визнано протиправною бездіяльність Управління щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, обчислених відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи фактично виплачену суму грошової допомоги до 5 травня за 2016.
16.11.2016 старшим державним виконавцем Відділу Пилип'юк Я.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 342/503/16-а, виданого Городенківським районним судом 02.11.2016 та надано боржнику строк добровільно виконати рішення суду - 10 робочих днів.
Управління листом № 2398 від 02.12.2016, наданого у відповідь на лист № 04.1-19/4123 від 17.11.2016 старшого державного виконавця Відділу повідомило, що на виконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 52902649 від 16.11.2016 було проведено перерахунок грошової допомоги.
Разом з тим, відповідач вказує, що провести виплату ОСОБА_1 немає можливості, оскільки на сьогоднішній день відсутні кошти на рахунках управління праці та соціального захисту населення та бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів щодо виконання судового рішення згідно виконавчого листа по справі № 342/503/16-а, а наявними матеріалами справи доведено, що починаючи з 07.12.2016 (дня отримання листа Управління № 2398 від 02.12.2016) державний виконавець не вчиняв ніяких дій для виконання судового рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закон України «Про виконавче провадження» (чинний з 05.10.2016) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною першою статті 10 цього Закону визначено заходи примусового виконання рішень, а статтею 18 обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на який звертає увагу суду позивач, встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії права на справедливий суд, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач по справі не здійснив усі необхідні заходів для виконання судового рішення.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2017 року по справі № 342/160/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. О. Яворський
Повний текст ухвали складено 23.06.2017.