21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5914/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 06.04.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо утримання надміру виплачених сум пенсії,-
17.10.2013р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган, Управління ПФ України в м.Івано-Франківську) № 1 від 27.09.2013р. щодо утримання надмірно сплаченої суми пенсії та визнати неправомірними дії останнього, пов'язані із прийняттям рішення щодо стягнення з пенсії позивача з 01.10.2013р. в розмірі 20 відсотків пенсії щомісячно до повного погашення переплати (а.с.2-6).
Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово (а.с.107, 126-128, 161-163).
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 06.04.2017р. заявлений позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Управління ПФ України в м.Івано-Франківську № 1 від 27.09.2013р. в пенсійній справі № 147008 ОСОБА_1 в частині утримання надмірно виплаченої пенсії за період з 27.11.2000р. по 29.09.2008р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.242-244).
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Управління ПФ України в м.Івано-Франківську, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.248-250).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після призначення позивачу пенсії проведеною перевіркою з'ясовано, що ОСОБА_1 упродовж 1995-2008 років займав посади льотної служби цивільної авіації, що дають право на пенсію за вислугу років. За таких обставин позивач не мав права одночасно отримувати пенсію за вислугу років та працювати на зазначених посадах у вказаний період. Звідси, у позивача виникла переплата пенсії у розмірі 127216 грн. 81 коп. за період з 22.09.1993р. по 29.09.2008р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалося.
Також на розгляд апеляційного суду надійшли 20.06.2017р. та 21.06.2017р. клопотання ОСОБА_1 та його представника про відкладення судового розгляду справи (а.с.261, 262-263).
Разом з тим, вказані клопотання належить відхилити, оскільки відповідно до 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Окрім цього, будь-яких підтверджуючих документів щодо погіршення стану здоров'я позивача (повідомлений про час розгляду справи 20.05.2017р. - а.с.259), зайнятості його представника в інших судових засіданнях апеляційному суду не представлено, через що такі клопотання слід вважати необґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, починаючи з 28.08.1993р., позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу.
У травні 2013 року Управлінням ПФ України в м.Івано-Франківську проведено зустрічну перевірку, за результатами якої прийнято рішення № 1 від 27.09.2013р. про стягнення з 01.10.2013р. з пенсії позивача 20 відсотків щомісячно в рахунок погашення переплати в розмірі 127216 грн. 81 коп., що виникла за період з 28.08.1993р. по 29.09.2008р.
Підставою для такого рішення стали відомості про працевлаштування ОСОБА_1 на посади, що дають право на отримання пенсії за вислугу років з 28.08.1993р. (а.с.7, 8, 10, 11).
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 впродовж 1993-2008 років працював на наступних посадах:
з 28.08.1993р. по 31.03.1994р.- провідний регіональний пілот-інспектор відділу регіональних інспекцій Головної інспекції по безпеці польотів України Державного департаменту авіаційного транспорту (наказ Департаменту авіаційного транспорту № 54 о/с від 02.09.1993р.; Указом Президента України № 790 від 21.12.1994р. утворено Державний департамент авіаційного транспорту України);
з 01.04.1994р. по 31.07.1995р. - провідний регіональний пілот-інспектор сектору регіональних інспекцій відділу інспектування і контролю придатності Державного департаменту авіаційного транспорту (наказ Департаменту авіаційного транспорту № 49 о/с від 06.05.1994р.);
з 01.08.1995р. по 31.07.1998р. - провідний регіональний пілот-інспектор відділу регіональної інспекції Головної інспекції з безпеки польотів Державного департаменту авіаційного транспорту (наказ Департаменту авіаційного транспорту № 114 о/с від 16.08.1995р.; Указом Президента України № 531/97 від 11.06.1997р. утворена Державна авіаційна адміністрація України);
з 04.01.2005р. по 11.04.2005р. - головний регіональний інспектор-пілот регіональних інспекторів Головної інспекції з безпеки польотів Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (постановою КМ України № 57 від 29.03.2000р. утворено Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації);
з 11.04.2005р. по 25.05.2005р. - головний регіональний інспектор-пілот відділу інспектування льотної діяльності експлуатанта управління інспектування безпеки польотів;
з 25.05.2005р. по 30.06.2006р. - головний регіональний інспектор-пілот з безпеки відділу регіональних інспекторів департаменту інспектування безпеки польотів;
з 30.06.2006р. по 31.12.2006р. - провідний спеціаліст-інспектор з розслідування авіаційних подій відділу розслідування авіаційних подій департаменту незалежного розслідування авіаційних подій;
з 02.01.2007р. по 29.09.2008р. - старший інспектор відділу інспекції центральних районів управління експлуатаційної інспекції (постановою КМ України № 1526 від 02.11.2006р. утворена Державна авіаційна адміністрація) - звільнений з посади у зв'язку із змінами в організації праці (п.1 ст.40 КЗпП України, з 29.09.2008р., наказ Державіаадміністрації № 301 о/с від 24.09.2008р.) (а.с.70-72, 101-103, 115-116, 202-203).
Робота на перерахованих посадах відноситься до пільгового стажу в цивільній авіації і надає право на пенсію за вислугу років.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення № 1 від 27.09.2013р. слід скасувати в частині утримання надмірно виплаченої пенсії за період з 27.11.2000р. по 29.09.2008р., оскільки з 27.11.2010р. позивача визнано непридатним та відсторонено від льотної роботи, а тому він не міг працювати на посаді, яка б давала право на пільгову пенсію.
Разом з тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються приписами Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент спірних відносин).
Відповідно до п.«а» ч.1 ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, діючій на момент призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають певні категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, зокрема, працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається КМ України.
Згідно Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМ України № 418 від 21.07.1992р. «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», до вищевказаних посад відноситься командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори й інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
Згідно з ч.1 ст.7 цього Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Вказана норма має імперативний характер і будь-яких виключень не передбачає, а тому робота на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, і одночасне одержання пенсії, є несумісними.
Під час судового розгляду з'ясовано та підтверджено відповідними довідками Державної авіаційної служби України, а також не заперечується самим позивачем, що після призначення пенсії за вислугу років у 1993 році, починаючи з 28.08.1993р., по 29.09.2008р. ОСОБА_1 продовжував працювати на посадах льотної служби цивільної авіації, що дають право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу соціального забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу соціального забезпечення заподіяну шкоду.
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений ч.1 ст.50 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналіз наведених норм вказує на те, що у разі невиконання пенсіонером обов'язку, встановленого ч.1 ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», останній зобов'язаний повернути неправомірно отримані кошти на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України,
Як з'ясовано, позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за вислугу років як працівник льотного складу 14.09.1993р. та пред'явив подання про трудову діяльність Івано-Франківського об'єднання авіазагону, в якому зазначено дату звільнення - 26.07.1993р. В заяві про призначення пенсії ОСОБА_1 зазначив, що на момент звернення не працює.
У вересні 2002 року ОСОБА_1 повідомив про те, що працює в Києві та надав світлокопію трудової книжки, завірену відділом кадрів Державного департаменту авіаційної адміністрації України та надав згоду на стягнення переплати в зв'язку із працевлаштуванням. Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 1993 року по 2000 рік займав посади провідного регіонального інспектора, тобто відповідно до зазначеної посади ОСОБА_1 мав право як працювати на зазначеній посаді, так і отримувати пенсію за вислугу років. За таких обставин, за вищевказаний період відповідачем стягнуто з ОСОБА_1 тільки суму переплати індексації пенсії як працюючому пенсіонеру у розмірі 188 грн. 76 коп.
У 2013 році було проведено зустрічну перевірку стажу роботи ОСОБА_1 за вислугу років га направлено запит до Державної авіаційної служби України стосовно посад та періодів роботи ОСОБА_1
29.07.2013р. на адресу відповідача надійшла відповідь з Державної авіаційної служби України, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 1995 року по 2008 рік займав посади, що дають право на пенсію за вислугу років. Тобто працював на посадах льотної служби цивільної авіації.
Таким чином, ОСОБА_1 не мав права одночасно отримувати пенсію за вислугу років та працювати на зазначених посадах у цей період.
В результаті виявленого працевлаштування на посади, що дають право на отримання пенсії за вислугою років, утворилася переплата пенсії у розмірі 127216 грн. 81 коп. за період з 22.09.1993р. по 29.09.2008р.
З наведеного слідує, що позивач не повідомляв відповідача про свою трудову діяльність на посадах льотної служби цивільної авіації, що дають право на пенсію за вислугу років. Жодних інших доказів щодо повідомлення пенсійного органу про таку роботу під час судового розгляду не здобуто.
Окрім цього, визнання позивача непридатним до льотної роботи та відсторонення від польотів в 2000 році (а.с.12) не має правового значення, з огляду на те, що ОСОБА_1 продовжував працювати на посадах льотної служби, що суперечить вимогам ч.2 ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення № 1 від 27.09.2013р. про стягнення з 01.10.2013р. з пенсії позивача 20 відсотків щомісячно в рахунок погашення переплати в розмірі 127216 грн. 81 коп. є правомірним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. задоволити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 06.04.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо утримання надміру виплачених сум пенсії, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
М. В. Костів
Дата складення судового рішення в повному обсязі - 23 червня 2017 року