20 червня 2017 р. Справа № 876/5260/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Чигер І.І.
за участі представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000801/1 та картки відмови №206050001/2016/00952 від 22.12.2016.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 12.12.2016 року позивач придбав за 5400,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки “Volkswagen”, модель “Touran», що був в експлуатації. Зазначив, що 22.12.2016 року представник позивача - декларант ФОП ОСОБА_4 подав до Івано-Франківської митниці ДФС митного поста “Івано-Франківськ-центральний” електронну митну декларацію №206050001/2016/405696 для митного оформлення транспортного засобу. Вказав, що підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом у зв'язку з тим, що документи, які подані до митного оформлення, містили недостовірні відомості, тобто були наявні розбіжності щодо заявленої митної вартості транспортного засобу у рахунку-фактурі та в експортній декларації. Вважає дані доводи безпідставними та протиправними, оскільки декларант подав всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Відтак, вважає такі дії відповідача щодо зміни митної вартості товару порушенням Митного кодексу України. Просив позов задоволити.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № 206050001/2016/00952 від 22.12.2016 року. Визнано протиправним і скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206050001/2016/000801/1 від 22.12.2016 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Івано-Франківська митниця ДФС України. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2016 року позивачем придбано за 5400,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки “Volkswagen”, модель “TOURAN”, що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - WVGZZZ1TZBW094688, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 77 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, що підтверджується договором/рахунком-фактурою №241/2016 від 12.12.2016 року.
22.12.2016 року представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/405696 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 5400,00 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2016 року №209090401/2016/02494; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.05.2011 року №24 0572294; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 160700313687 від 12.12.2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) №241/2016 від 12.12.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 12.12.2016 року; декларацію про походження товару №3105 від 12.12.2016 року; паспорт громадянина України; копію митної декларації країни відправлення MRN 16BEE0000050564412 від 14.12.2016 року; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-0-0-0/100/1/3/3.5 від 22.12.2016 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №20605001/2016/405696 від 22.12.2016 року.
22.12.2016 року посадовою особою митного поста “Івано-Франківськ-Центральний” сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Однак, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів. У наданій відповіді він зазначив, що крім документів, визначених Митним кодексом України, інших документів у нього немає змоги надати.
Таким чином, 22.12.2016 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001/2016/405696 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що в документах, які подані до митного оформлення, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари, а саме в рахунку-фактурі та експортні декларації наявні розбіжності щодо вартості товару, зокрема в рахунку-фактурі вказана ціна 5400 євро, а в експортній декларації 5450 євро.
Крім того, декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару) та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст. ст.57 МК України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною ч.1 ст.58 МК України передбачено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 ст.53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206050001/2016/405696 від 22.12.2016 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Зазначене підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2016 року №209090401/2016/02494.
Також, колегією суддів встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Кодексу, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль, розбіжностей в рахунку-фактурі та експортній декларації (а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 5400 євро, а в експортній декларації - 5450 євро) та в інших документах, які надавались митному органу ( в платіжній квитанції платником вказано ОСОБА_1, а не позивача - ОСОБА_3В.).
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, і платіжний документ, що підтверджує вартість товару №160700313687 від 12.12.2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) №241/2016 від 12.12.2016 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №3105 від 12.12.2016 року; декларацію про походження товару №3105 від 12.12.2016 року.
Відтак, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.
Також, судова колегія вважає, що вказана розбіжність зумовлена тим, що кошти в розмірі 50 євро включені брокером як вартість доставки автомобіля до установи брокера, який заповнював європейську декларацію, однак жодних квитанцій про оплату цих коштів останній позивачу на надав, а тому у МД, поданій до оформлення, було зазначено ціну, за якою автомобіль було придбано - 5400 євро.
За таких обставин, відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року у справі №809/278/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.06.2017 року