22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6499/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року за позовом Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції до ОСОБА_1 (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Кредитна спілка «Аверс», Державна прикордонна служба України) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон,
У квітні 2010 року Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (Далі - ДВС) звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканку м. Тернополя, вул. Урожайна, 9 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань покладених на неї рішенням суду.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що право органів ДВС на звернення з позовом до суду про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України не передбачено нормами адміністративного судочинства, а тому відповідно до вимог ст.157 КАС України провадження у справі підлягає закриттю. Тому просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.06.2010, а провадження по справі закрити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст. 17 КАС України.
Так, зокрема, згідно з пунктом четвертим частини першої цієї статті, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.104 цього Кодексу, суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Вказані положення кореспондуються із п.5 ч.4 ст.50 цього ж Кодексу, згідно якими відповідачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках, встановлених законом.
Повноваження державного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження на момент звернення позивача до суду були врегульовані ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями якої не передбачено право державного на звернення до суду із позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду закордон.
Перший відділ ДВС у своєму поданні посилається на положення ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, зокрема, діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Однак, вказана норма не передбачає право на звернення органу державної виконавчої служби або її посадової чи службової особи з адміністративним позовом до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду закордон, а встановлює тільки можливість відмови такому громадянину у виїзді за кордон.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача не регламентовані нормами КАС України, що виключає можливість вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року по справі № 2-а-1337/10/1970 скасувати, а провадження по справі - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст ухвали складено 23.06.2017.