Справа: № 760/270/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шереметьєва Л.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
20 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Кривохижій О.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Осипенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції м. Києва, Інспектора роти №7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Утешева Василя Віталійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся до Управління патрульної поліції м. Києва, Інспектора роти №7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Утешева В.В. про визнання протиправними дій Інспектора роти №7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Утешева В.В. щодо складання відносно нього постанови в справі про адміністративне правопорушення за ст.122 ч.1 КУпАП, та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 304152 від 03 січня 2017 року відносно нього.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано постанову Інспектора роти №7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Утешева В.В. в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 304152 від 03 січня 2017 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 січня 2017 року Інспектором роти №7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Утешевим В.В. винесено постанову серії АР № 304152 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 03 січня 2017 року позивач на пр. Правди, 58 в м. Києві здійснив поворот ліворуч, перетнув подвійну суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки, після чого здійснив в'їзд під знак 3.21 «В'їзд заборонено».
Не погоджуючись із вказаними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п. 3.21 Правил дорожнього руху України, забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою:
- запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;
- запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;
- організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;
- запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9.
Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху України горизонтальна розмітка має таке значення: 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінію 1.3 перетинати забороняється.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме наявні докази вини у скоєнні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до пояснень позивача та запису в оскаржувані постанові відповідача, він заперечує порушення ним жодних Правил дорожнього руху та зазначає, що за маршрутом, який вказаний в постанові, він не рухався, стояв у дворі будинку №31-А по пр. Правди, куди приїхав до своєї дівчини, коли з'явився автомобіль патрульних.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач надав суду першої інстанції пояснення свідка ОСОБА_6 від 03 січня 2017 року, рапорт командира роти №7 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 03 січня 2017 року та рапорт інспектора роти №7 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 03 січня 2017 року.
Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані докази не є належними, з огляду на наступне.
Так, з вказаних доказів не видається за можливе встановити порушення позивачем Правил дорожнього руху, вони не спростовують зазначених вище пояснень позивача.
Колегія суддів критично ставиться до пояснень, викладених в зазначених вище рапортах, оскільки вони були складеними співробітниками відповідача та знаходилися при виконанні службового обов'язку і є зацікавленими особами
При цьому, як зазначено апелянтом ОСОБА_6 не був свідком самого факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху.
Інших об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, всі працівники патрульної поліції при виконанні службових обов'язків оснащені нагрудними відеокамерами, якими фіксуються як дії патрульних, так і порушення Правил дорожнього руху водіями.
Разом з тим, запис нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора поліції відсутній. Той факт, що такий запис не здійснювався відповідачем і в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не заперечувався.
Підсумовуючи вказане, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення та не спростовано позицію позивача.
Під час апеляційного розгляду справи доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача, отримано не було.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Ухвалу в повному тексті виготовлено 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.