Справа: № 825/496/17 Головуючий у 1-й інстанції:Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
20 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Кривохижій О.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Сахнюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_4 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення з ГУНП в Київській області на користь позивача 8096,09 грн. недоплаченого середнього заробітку за період з 20.02.2016 по 20.07.2016.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі атестаційного листа від 11.01.2016, наказом ГУ НП у Київській області від 19.02.2016 № 80 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_4, поліцейського Відділу поліції зони Чорнобильської АЕС, звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі пп. 5 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 19 лютого 2016 року.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду про його скасування.
Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 у справі №825/542/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Київській області від 19.02.2016 №80 о/с в частині звільнення з поліції ОСОБА_419.02.2016; поновлено ОСОБА_4на роботі на посаді поліцейського Відділу поліції зони Чорнобильської АЕС ГУНП в Київській області з 20.02.2016; стягнуто з ГУНП в Київській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2016 року по 20 липня 2016 року в розмірі 17872 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 16 коп.
Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати, в межах суми за один місяць у розмірі 3645 (три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп., допущено до негайного виконання.
При цьому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу був розрахований судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, виходячи посадового окладу позивача 1700,00 грн.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 20.02.2016 по 20.07.2016, в розмірі 17872,16 грн. був виплачений ОСОБА_4
Разом з тим, після поновлення ОСОБА_4 на посаді, наказом ГУНП в Київській області від 13.10.2016 №621 о/с, позивачу було підвищено посадовий оклад до 2470,00 грн. на місяць, починаючи з 01.02.2016.
Вважаючи, що в зв'язку з вказаними обставинами розмір його середньої заробітної плати, яка застосовується для розрахунку за час вимушеного прогулу, має бути відкоригований відповідно до вимог п. 10 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з урахуванням коефіцієнту підвищення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).
Згідно п. 10 Порядку №100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача був розрахований судом відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Київській області від 21.06.2016 №37, відповідно до якої середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи (грудень 2015 року та січень 2016 року) складала 3645,00 грн., за один робочий день 117,58 грн.
При цьому, розмір посадового окладу позивача на день звільнення становив 1700,00 грн. на місяць.
Проте, наказом ГУНП в Київській області від 13.10.2016 №621 о/с, позивачу було підвищено посадовий оклад до 2470,00 грн., починаючи з 01.02.2016.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи, що у періоді, в якому за позивачем зберігалась заробітна плата за час вимушеного прогулу, з 20.02.2016 по 20.07.2016, відбулось підвищення посадового окладу, розмір середньої заробітної плати, яка застосовується для розрахунку за час вимушеного прогулу, має бути відкоригований відповідно до вимог п. 10 розділу III зазначеного Порядку № 100, з урахуванням коефіцієнту підвищення.
Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 21.01.2015 по справі № 6-203цс14, відповідно до якої з урахуванням тієї обставини, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду заробітна плата позивача підлягала коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Стосовно доводів апелянта, що порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затвердженим Наказом МВС України від 06.04.2016, № 260, якими не передбачено визначення коригування на коефіцієнт підвищення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про Національну поліцію», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на викладене, в даному випадку слід керуватися приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Ухвалу в повному тексті виготовлено 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.