Справа: № 825/116/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
20 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Кривохижій О.О.,
за участю представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Тетяни Василівни на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Куликівські аграрні інвестиції» до державного реєстратора управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Тетяни Василівни, Чернігівської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», про визнання протиправним та скасування рішення,
ПП «Куликівські аграрні інвестиції» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В, Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.09.2016 № 31388457.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Горбів Агро», перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,13 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 10.02.2005 серії НОМЕР_2, наявним у матеріалах справи.
01.10.2007 між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі № 27, площею 3,13 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, який був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 05.11.2007 за № 040783500082.
Також з матеріалів справи вбачається, що 10.08.2016 між ТОВ «Горбів Агро» (Орендар) та ОСОБА_4 (Орендодавець) укладено договір оренди землі № Д469, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (загальна площа 3,13 га, кадастровий номер НОМЕР_1).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 14.09.2016 Державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31388457 щодо державної реєстрації права власності та іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.02.2005 серії НОМЕР_2 та договору оренди землі від 10.08.2016 № Д469, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_4, орендар - ТОВ «Горбів Агро».
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Горбів Агро» права оренди на земельну ділянку не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на зазначене нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
У відповідності до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права, похідні від права власності, у тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з ч. 4 ст.18 вказаного Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
При цьому, відповідно до п. 3 ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що саме державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Суд першої інстанції встановив, що договір оренди землі від 01 жовтня 2007 року, укладений між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_4 був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 05 листопада 2007 року за № 040783500082.
Положеннями ст. 202 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення вказаного договору, було передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Також суд першої інстанції на підставі листа відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області від 21 березня 2017 року № 9-28-99.1-592/2-17, встановив, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі був зроблений запис за № 040783500082 від 05 листопада 2007 року про реєстрацію договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року, укладеного між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_4, стосовно земельної ділянки площею 3,13 га, кадастровий номер НОМЕР_1, термін дії договору - 10 років.
Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 був затверджений Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі - Тимчасовий порядок).
Згідно з п. 1.2 Тимчасового порядку державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.
Відповідно до п. 4.2 Тимчасового порядку державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.
Зазначена норма права вказує на те, що належним підтвердженням державної реєстрації договору оренди землі є запис реєстрації у книзі реєстрації.
У свою чергу, відповідно до п. 1.2 Тимчасового порядку поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою Автоматизованої системи державного земельного кадастру.
На час укладення договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року був також чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (далі - Порядок).
Положеннями п.п. 12-14 Порядку передбачено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
До матеріалів даної справи приєднана копія договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року, який містить відмітку про його державну реєстрацію, скріплену гербовою печаткою та підписом відповідної особи, що повністю відповідає вимогам п.п. 12-14 Порядку.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 01 жовтня 2007 року, укладений між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_4 був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Посилання апелянта та представника ТОВ «Горбів Агро» на відсутність відомостей про державну реєстрацію договору оренди в Поземельній книзі не свідчать про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, факт державної реєстрації договору оренди землі засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи і датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
Крім того, обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора Державного реєстру земель, який і повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, а не на особу.
Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що реєстрація договору оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем або закінченням строку його дії.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо розірвання договору оренди землі від 01.10.2007, укладеного між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_4.
Як вже було зазначено вище, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Враховуючи, що право оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 10.02.2005 серії НОМЕР_2 було зареєстроване за ПП «Куликівські аграрні інвестиції», підстави для реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ «Горбів Агро» були відсутні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов ПП «Куликівські аграрні інвестиції» про скасування рішення державного реєстратора управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. індексний номер 31388457 від 14 вересня 2016 року є законним, обґрунтованим та був правомірно задоволений судом першої інстанції.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. обґрунтувала свої вимоги тим, що вчинила дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з метою виявлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку використавши відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього.
Колегія суддів враховує, що порядок державної реєстрації земельних ділянок у період з моменту виникнення у ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, що була предметом договорів оренди від 01 жовтня 2007 року та від 10 серпня 2016 року № Д469 неодноразово змінювався. Відповідно до законодавства, що діяло у зазначений період, державна реєстрація земельних ділянок здійснювалася у Державному реєстрі земель, у подальшому - в Державному земельному кадастрі та на даний час - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, апелянт не виконала обов'язок, покладений на неї п. 3 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону, який передбачає, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.
Як раніше зазначалося, право власності ОСОБА_4 на відповідну земельну ділянку виникло у 2005 році згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 10 лютого 2005 року, яке було зареєстроване у державному реєстрі земель.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року визначені у ст. 29 зазначеного Закону. Згідно вказаної норми права державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.
Як раніше зазначалося, оскаржуваним рішенням державного реєстратора управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. було здійснено державну реєстрацію у Державному реєстрі прав як право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, так і похідне право на неї ТОВ «Горбів Агро».
Також колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку у 2005 році було здійснено у Державному реєстрі земель.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор мала доступ у режимі читання до Державного земельного кадастру.
Натомість, доступ до Державного реєстру земель у державного реєстратора управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. був відсутній.
За таких обставин, апелянт на виконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону, зобов'язана була запитувати від Куликівського районного відділу Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах», який проводив оформлення та реєстрацію прав власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації такого права за ОСОБА_4 у Державному реєстрі прав та похідного права - права оренди земельної ділянки за ТОВ «Горбів Агро».
Таким чином, доводи апелянта про те, що приймаючи оскаржуване рішення вона діяла у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не знайшли свого підтвердження.
Стосовно доводів апелянта, що договір оренди землі № 27 було укладено між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_4 01.10.2007, тобто до створення та державної реєстрації юридичної особи - ПП «Куликівські аграрні інвестиції» (згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Куликівські аграрні інвестиції» зареєстровано 05.10.2007), колегія суддів зазначає, що предметом судового розгляду у межах даної адміністративної справи є правомірність/протиправність рішення державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень та його перевірка у відповідності з вимогами ст. 2 КАС України, а не правомірність укладання вищевказаного договору оренди.
При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом та/або іншою особою, що бере участь у розгляді справи, не було надано жодних доказів оскарження зазначеного договору в судовому порядку чи визнання його недійсним/нікчемним і матеріали реєстраційної справи таких доказів також не містять.
Твердження апелянта про те, що ТОВ «Горбів Агро» при зверненні із заявою про реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку надало повний пакет документів і в нього не було підстав для відмови товариству у вчиненні таких реєстраційних дій, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що суперечать п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій чітко визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 березня 2017 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Т.В. залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Тетяни Василівни залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Ухвалу в повному тексті виготовлено 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.