Справа: № 754/1613/17 Головуючий у 1-й інстанції: Грегуль О.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
06 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.
за участю секретаря: Морозенко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано незаконними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку ОСОБА_3 пенсії по інвалідності, з урахуванням заробітку за травень місяць 1986 року (з 01.05.1986 року по 05.05.1986 року та 13.05.1986 року) відповідно до довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження № 103 від 07.08.1991 року, виданої Чорнобильською ремонтно-експлуатаційною базою флоту.
Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, з урахуванням заробітку за травень місяць 1986 року, відповідно до довідки, виданої Чорнобильською ремонтно-експлуатаційною базою флоту № 103 від 07.08.1991 року про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 01.05.1986 року по 05.05.1986 року та 13.05.1986 року з 13.12.2016 року, з урахуванням проведених виплат.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку у відповідача, як пенсіонер, якому призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
13.12.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії та правильності її нарахування у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 702/09/4-1611 від 13.01.2017 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, з огляду на те, що розрахунок його пенсії, на думку відповідача, відповідає вимогам чинного законодавства та документам пенсійної справи.
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Водночас, статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до посвідчення Серії НОМЕР_1, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а згідно вкладки до посвідчення НОМЕР_2 він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).
За даними довідки Чорнобильської ремонтно-експлуатаційної бази флоту № 103 від 07.08.1991 року, позивачем у травні місяці 1986 року було отримано заробіток за роботу з зоні аварії на ЧАЕС (а.с. 6).
Обчислення пенсії по інвалідності та розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження передбачений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 9 Постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за відповідною формулою, де враховується середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії та розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). При цьому, розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається: для пенсій по інвалідності - як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», умови, порядок призначення та мінімальні розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 та державної пенсії визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
За приписами статті 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та форм власності.
Згідно ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, виплата державної пенсії по інвалідності з 01.09.2011 року проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01.01.2012 року здійснюється у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішеннями Конституційного суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «;Про Державний бюджет України на 2012 рік», «;Про Державний бюджет України на 2013 рік», «;Про Державний бюджет України на 2014 рік», «;Про Державний бюджет України на 2015 рік», «;Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, зокрема, що у 2011 - 2016 роках положення, зокрема, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 - 2016 роки.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про здійснення перерахунку призначеної пенсії та правильності її нарахування у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач в своєму листі № 702/09/4-1611 від 13.01.2017 року повідомив позивача про відповідність розрахунку його пенсії вимогам чинного законодавства та документам пенсійної справи та зазначив, що загальний розмір пенсії позивача станом на 01.12.2016 складає 3179 грн. 85 коп., з яких: 1995 грн. 20 коп. - основний розмір пенсії (1247,00 х 160%, де 1247,00 грн. - прожитковий мінімум станом на 01.12.2016 для осіб, які втратили працездатність); 379 грн. 60 коп. - додаткова пенсія для інвалідів ІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою; 805 грн. 05 коп. - щомісячна державна допомога для інвалідів ІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.
У зв'язку з цим, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства та беручи до уваги наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, виплачуючи позивачу державну пенсію по інвалідності у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.
При цьому, колегія суддів керується положеннями вищевказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04), вказав: «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (п. 23 рішення).
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Вівдиченко Т.Р.
Суддя Сорочко Є.О.
Повний текст постанови виготовлено - 14.06.2017
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Сорочко Є.О.
Вівдиченко Т.Р.