Справа: № 825/2244/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
20 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Епель О.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 31.10.2016 № 109-К, поновити його на роботі у структурному підрозділі ПП «Хоробичі», а також стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Чернігівським окружним адміністративним судом проведено заміну неналежного відповідача на належного, а саме: Державну фітосанітарну інспекцію Чернігівської області замінено на Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, у зв'язку з реорганізацією шляхом об'єднання у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 та постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1092.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, з 15.06.1994 ОСОБА_3 працював в Державній інспекції по карантину рослин Мінсільгосппрода України по Чернігівській області, а в подальшому в Державній фітосанітарній інспекції Чернігівської області на посаді провідного спеціаліста - державного фітосанітарного інспектора відділу фітосанітарного контролю на митному кордоні управління фітосанітарного контролю.
Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 16.01.2016 № 36 Державну фітосанітарну інспекцію Чернігівської області було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, у зв'язку з чим 19.01.2016 позивача було попереджено про можливе вивільнення із займаної посади після закінчення двох місяців з дня попередження на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.04.2016 № 33 затверджено граничну чисельність Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області та, зокрема, Управління фітосанітарної безпеки в кількості 65 чоловік.
28 Квітня 2016 року відбулося засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, яка за результатами розгляду подання начальника Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області від 28.04.2016 № 24/358/01-11, надала згоду на вивільнення позивача з займаної посади.
В подальшому, Державною фітосанітарною інспекцією Чернігівської області прийнято наказ від 28.04.2016 № 80-К про звільнення позивача з посади провідного спеціаліста - державного фітосанітарногоінспектора відділу фітосанітарного контролю на митному кордоні управління фітосанітарного контролю з 29.04.2016, у зв'язку з реорганізацією установи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 по справі № 825/897/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області від 28.04.2016 № 80-К про звільнення ОСОБА_3, поновлено на посаді провідного спеціаліста - державного фітосанітарного інспектора відділу фітосанітарного контролю на митному кордоні управління фітосанітарного контролю Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області з 30.04.2016 та стягнуто з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2016 по 21.06.2016 в розмірі 4013,79 грн.
На виконання вищеозначеного рішення суду Державною фітосанітарною інспекцією Чернігівської області винесено наказ «Про поновлення на роботі ОСОБА_3» від 30.08.2016 № 105-К, яким позивача поновлено посаді провідного спеціаліста - державного фітосанітарного інспектора відділу фітосанітарного контролю на митному кордоні з 30.04.2016 та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Одночасно, 30.08.2016 позивача попереджено про можливість майбутнього вивільнення, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників через два місяці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, та запропоновано посаду провідного фахівця відділу атестації, сертифікації та аналітичної роботи Управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.
Однак, позивач відмовився від переведення на іншу посаду у зв'язку необхідністю отримання юридичної консультації з цього приводу, про що відповідачем було складено відповідний акт.
05 Вересня 2016 року позивачу повторно запропоновано посаду провідного фахівця відділу атестації, сертифікації та аналітичної роботи Управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, з посадовим окладом 2 050,00 грн., та попереджено про можливі наслідки відмови від переведення. Проте, позивач від вказаної пропозиції також відмовився, у зв'язку зі змінами умов праці, про що зроблено відповідний запис.
В подальшому, на підставі попередження про вивільнення та відмови позивача від пропозиції посади, Державною фітосанітарною інспекцією Чернігівської області винесено наказ від 31.10.2016 № 109-К, яким ОСОБА_3 звільнено з посади провідного спеціаліста - державного фітосанітарного інспектора відділу фітосанітарного контролю на митному кордоні Управління фітосанітарного контролю, у зв'язку із реорганізацією установи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи було встановлено дотримання відповідачем вимог КЗпП України в частині процедури звільнення ОСОБА_3 , а саме: попереджено про майбутнє вивільнення та запропоновано іншу роботу, з огляду на що дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося на законних підставах.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Так, Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови від 10.10.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та від 16.12.2015 №1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» внаслідок чого, Державна фітосанітарна інспекція Чернігівської області, як територіальний орган Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, реорганізована шляхом приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.
Штатна чисельність Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області в 2015-2016 роках складала 92 особи.
На час розгляду справи, діяльність Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області повністю припинена, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, а її повноваження перейшли до Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області як правонаступника.
В свою чергу, наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.04.2016 №33 затверджено граничну чисельність працівників Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, а саме: 141 штатна одиниця, з яких 65 штатних одиниць складає Управління фітосанітарної безпеки.
Таким чином, у Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області виникла необхідність розірвання трудових відносин з її працівниками внаслідок реорганізації та обмеження штатної чисельності працівників до 65 одиниць, в зв'язку з чим 19.04.2016 всіх працівників Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, в тому числі і позивача, було попереджено про можливе майбутнє вивільнення.
Однак, з огляду на порушення процедури звільнення позивача було поновлено на посаді, з якої було звільнено.
30 Серпня 2016 року позивача повторно було попереджено про можливе майбутнє вивільнення, що підтверджується його підписом на попередженні.
Враховуючи, що Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області вже було укомплектовано, позивачу було запропоновано іншу вакантну посаду, що є в штатному розписі - провідного фахівця відділу атестації, сертифікації та аналітичної роботи Управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, на обіймання якої, відповідно до своєї кваліфікації, він міг претендувати, з посадовим окладом, 2 050,00 грн., що перевищує показники посадового окладу за попереднім місцем роботи, де позивачу було встановлено посадовий оклад у розмірі 1 378,00 грн.
Тобто, відповідачем запропоновано позивачу більш оплачувану роботу на новому підприємстві, ніж позивач виконував попередньо, від якої останній відмовився, що і стало наслідком прийняття оскаржуваного наказу.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем вимоги ч.2 ст.40 та ст.49-2 КЗпП України в частині процедури звільнення ОСОБА_3 та, як наслідок, відсутність правових підстав до задоволення вимог в частині визнання протиправним наказу відповідача від 31.10.2016 № 109-К та поновлення позивача на роботі.
Стосовно посилань апелянта на те, що протягом 22 років він працював понаднормово, за що не отримував від відповідача жодної додаткової оплати, внаслідок чого ним було недоотримано середньомісячну заробітну плату у розмірі 81 598,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Абзацом 1 ст.50 КЗпП України встановлена нормальна тривалість робочого часу, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень.
При цьому, для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст.ст.50, 51 КЗпП України).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.
Статтею 54 КЗпП України встановлено, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п.2 ч.1 і ч.3 ст.51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема, у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що загальна тривалість робочого часу протягом місяця, в якому 21 робочий день не повинна перевищувати 168 годин, а у місяці, в якому 22 робочі дні - 176 годин. При цьому, роботодавець зобов'язаний при виплаті заробітної плати враховувати кількість відпрацьованих робітником нічних годин, та годин відпрацьованих у святкові дні.
В матеріалах справи містяться графіки чергувань та табелі обліку робочого часу за 2013 рік - квітень 2016 року, з яких вбачається, що вказані вимоги законодавства роботодавцем не порушувались.
Жодних документів, які б підтверджували роботу позивачем понад норми, встановлені законодавством, суду не надано. Натомість, з пояснень представника відповідача вбачається, що у разі виходу працівника у відпустку, його обов'язки виконувалися іншими працівниками з інших пунктів пропуску, шляхом заміни. Тобто, на пункті пропуску продовжувало працювати 4 інспектори. Вказана обставина також апелянтом не спростована.
Окрім цього, питання повноти та законності оплати праці працівників та нарахування заробітної плати неодноразово були предметом перевірки Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, про що складено відповідні Акти, якими жодних порушень не встановлено.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яка визначена позивачем у розмірі 100 000,00 грн., суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009, зокрема, зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіянняпозивачевіморальнихчифізичнихстражданьабовтратнемайнового характеру: за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій нематеріальній формі позивач визначає заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, звернувшись до суду з такою вимогою позивач повинен був зазначити: в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, зазначивши докази, якими це підтверджується.
Позивач стверджує, що втрата частини заробітної плати у період його незаконного звільнення поставила його в скрутне матеріальне становище та унеможливила забезпечення нормального існування позивача та членів його сім'ї, а також відобразилось на психологічному стані його неповнолітніх дітей.
В свою чергу, в ході судового розгляду справи було встановлено, що позивача було поновлено на посаді та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Факту незаконного звільнення, так само як і порушення вимог законодавства щодо оплати понаднормової роботи, судом не встановлено, з огляду на що, на переконання колегії суддів, посилання на заподіяння відповідачем ОСОБА_3 матеріальних збитків є необґрунтованим.
Також, позивач зазначає про вплив на його моральний та психологічний стан процедури проведення освідчення на наявність алкогольного сп'яніння, яке проводилось з ініціативи працівників Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, у зв'язку з підозрою на вживання спиртних напоїв.
Водночас, відповідач як роботодавець в даному випадку наділений правом звільняти працівника у разі з'явлення на роботу у нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим законодавцем встановлено право роботодавця запропонувати працівнику пройти таке освідчення, (п.7 ст.40 КЗпП України).
Таким чином, проведення такої процедури є закріпленим законодавцем правом роботодавця, а тому не може бути самостійною підставою заподіяння моральної шкоди.
Крім того, позивачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, зокрема, будь-яких доказів на підтвердження факту звернення до медичних установ, для підтвердження душевних, психічних або фізичних страждань, а також не зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.
Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Епель О.В.
Парінов А.Б.