Справа: № 760/16357/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
20 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Епель О.В.,
Костюк Л.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України та просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи; стягнути з Міністерства оборони України на його користь одноразову грошову допомогу в розмірі 100000 гривень; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому відповідну грошову допомогу, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, визначеного на день встановлення інвалідності.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (в редакції, чинній станом на 13 грудня 2010 року) на день встановлення інвалідності. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, звільненою з військової служби, та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13 Грудня 2010 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, згідно із довідкою до Акта огляду МСЕК від 13.12.2010 Серії 2-18ОД №072313. Причиною інвалідності вказано поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
У липні 2015 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення наданих ним документів до Міністра оборони України через Департамент фінансів МОУ для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності.
Листом від 19.11.2015 № 8990 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив заявника, що його документи були направлені військоматом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, проте повернулися без реалізації. Також вказано, що Департамент фінансів Міністерства оборони України дійшов висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з огляду на відсутність у заявника права на таку допомогу.
Вважаючи вказану бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2016 року по справі №760/22394/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача з пакетом документів щодо призначення одноразової грошової допомоги, проте 14 листопада 2016 року Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відмовила в призначенні такої допомоги з підстав того, що позивачем не додано документ, що свідчить про причини та обставини настання інвалідності, зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги вже було предметом розгляду по справі №760/22394/15-а. Однак, за результатами повторного розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач повторно відмовив у її нарахуванні та виплаті не врахувавши висновки суду, викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2016 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 13 грудня 2010 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузія, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Пунктом 2 Постанови № 499 установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузія, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Абзацом 7 підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 (в редакції, чинній станом на 13 грудня 2010 року) передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2016 року, що набрала законної сили, підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №499.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Однак, відповідно до рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України, позивачу було повторно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що позивач надав документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Слід зазначити, що Міністерство оборони України приймаючи рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не врахувало, що відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).
Таким чином, Акт огляду медико-соціальною експертною комісією серія від 13.12.2010 Серії 2-18ОД №072313, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками, що настали, підтвердив в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, з урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та отримував формальні відмови, без врахування висновків, викладених у судовому рішення, що набрало законної сили, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту порушеного права позивача, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком №499, на день встановлення інвалідності.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, - без змін.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Костюк Л.О.
Епель О.В.