Справа: № 826/4739/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
22 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,
при секретарі судового засідання Приходько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії «Автобусний парк № 8» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у справі за позовом комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії «Автобусний парк № 8» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі філії «Автобусний парк № 8» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 23 березня 2017 року у ВП №53061329 про виправлення помилки у процесуальному документі про заміну стягнення виконавчого збору у розмірі 6400,00 гривень на 12 800,00 гривень незаконними;
- скасувати постанову державного виконавця про вправлення помилки у процесуальному документі від 23 березня 2017 року ВП № 53061329.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 181 КАС України даний спір повинен розглядатися окружним адміністративним судом незалежно від того, який суд видав виконавчий лист.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання, колегія суддів виходить з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З наведеного випливає, що положення Закону визначають підвідомчість спорів щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення залежно від суду, який видав виконавчий документ.
Водночас, приписи ч. 2 ст. 74 Закону визначають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, положення ч. 2 ст. 74 Закону стосуються виконання рішень інших органів, в той час, як ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувана постанова про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору) (а.с. 25) винесена у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №338/683/16-ц, виданого 01.12.2016 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, тобто при виконанні судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
З наведеного вбачається, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є одним з документів, що приймаються державним виконавцем у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження. Тобто, на переконання судової колегії, така постанова державного виконавця є рішенням, прийнятим у межах виконання рішення суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає вирішенню судом, який видав виконавчий лист - Богородчанським районним судом Івано-Франківської області.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії «Автобусний парк № 8» залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.О. Беспалов
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 22.06.2017
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Беспалов О.О.