Справа № 711/1892/17 Головуючий у 1-й інстанції: Скляренко В.М.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
21 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Пилипенко О.Є. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року позов задоволено частково.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з 2008 року по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а 07.11.2015 прийнятий на службу до Національній поліції України на посаду поліцейського Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області (а.с. 9-13, 34).
Наказом ГУ НП в Черкаській області від 27.01.2017 № 49о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 2 ст. 77 Закону України «Про поліцію» (через хворобу) (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 25 від 24.01.2017 захворювання ОСОБА_2 пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 7).
Згідно довідки обласної МСЕК№ 2 від 03.02.2017, серія 12ААА№ 538194 з 02.02.2017 року ОСОБА_2 безтерміново встановлено другу групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС (а.с. 14).
З довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках вбачається, що у ОСОБА_2 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 80% (а.с. 14).
20.02.2017 ОСОБА_3 звернувся до ГУ Національної поліції України в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Листом ГУ Національної поліції України в Черкаській області від 28.02.2017 вих. № 29/З-29 позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено виплату одноразової грошової допомоги поліцейському в результаті встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності протиправною;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути заяву про виплату грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в сумі 320 000 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», а тому відмова відповідача - Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною. Також суд вказав, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги не підлягають до задоволенню, оскільки така заява вже розглянута відповідачем.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Однак, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами).
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
Так, вказаний закон було опубліковано в газеті Голос України, 06.08.2015, а тому датою набрання ним чинності є 07.11.2015. Саме з цієї дати втратив чинність і Закон України «Про міліцію», у тому числі і його ст. 23. У зв'язку із цим, у межах спірних правовідносин, втратив свою актуальність також і Порядок № 850, який прийнятий на виконання вказаної статті.
З огляду на викладене, помилковим є посилання суду першої інстанції та позивача на ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядок № 850.
Так, як зазначено вище, до спірних правовідносин викладені вище норми застосуванню не підлягають, поряд із цим, у зв'язку із тим, що позивача 07.11.2015 прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, то з цієї дати на нього, як на поліцейського, почали поширюватися норми Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Дійсно, ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» прямо не передбачає права поліцейських на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, слід відмітити, що частина перша цієї статті не передбачає, що вказаний у ній перелік підстав є виключним. З огляду на це, колегія суддів звертає увагу, що наведена вище ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» наділяє Міністерство внутрішніх справ України визначати не лише порядок виплати допомоги, а й визначати умови, за яких така допомога виплачується.
Відповідно до п. 1 р. І Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4) цей Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Підпунктом 4 п. 5 р. І Порядку № 4 (у редакції, що діяла з 07.10.2016) передбачено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 02.02.2017 (а.с. 14).
Згідно з п. 1 р. ІІІ Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).
Відповідно до п. 3 р. ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Пунктом 5 вказаного розділу передбачено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) із документами, що визначені цим пунктом.
Пунктами 1, 2 р. IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що підставою для підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги, прийняття рішення про призначення виплати ОГД є відповідна заява (рапорт) за формою, встановленою додатком 1 Порядку № 4, що подана Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського - позивача (у випадку загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського) або до підрозділів фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансових підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано начальнику Головного управління Національної поліції в Черкаській області відповідну заяву про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 36), тобто позивачем вжито всіх залежних від нього дій для отримання зазначеної допомоги, а тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, відмова відповідача у її виплаті є протиправною.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не вірно обраховано розмір належної до виплати позивачу допомоги, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим. Так, як вбачається з свідоцтва про хворобу № 25 від 25.01.2017, 20.06.2014 позивач отримав струс головного мозку, що і стало причиною його захворювання, на підставі якого позивачу встановлено інвалідність. Враховуючи, що, як зазначалося, позивач має суб'єктивне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності, та те, що норми Закону України «Про національну поліцію», дійсно, чітко не визначають розмір такої допомоги для колишніх працівників органів внутрішніх справ, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень за аналогією пп. «б» п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про національну поліцію» (300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на часткове задоволення позовних вимог.
Також апеляційний суд не піддає сумніву рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, оскільки, дійсно, заява позивача була розглянута відповідачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2017 року - без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.Є. Пилипенко
Суддя Є.О. Сорочко
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Пилипенко О.Є.
Сорочко Є.О.