Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
21 червня 2017 року справа №805/4633/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А., представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 р. у справі № 805/4633/16-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Кабель Україна" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000981202 від 28.09.2016 року та № 0000971201 від 28.09.2016 року (а.с.4-9 т.1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000981202 від 28.09.2016 року; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000971201 від 28.09.2016 року; стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Кабель Україна" судовий збір в сумі 88004 гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.42-45 т.3).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.49-54 т.3).
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підприємством на запит відповідача в порушення вимог пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.73.3 ст. 73, п.78.1.4 ст.78 ПК України не надано усі первинні документи, а саме: щодо приймання продукції за кількістю та якістю, сертифікати якості/відповідності, походження, санітарно-гігієнічні висновки та інше; щодо транспортування продукції. Позивачем не надано до перевірки первинних документів про передачу товарів для проведення передпродажної підготовки в підтвердження виконання договору про виконання робіт з передпродажної підготовки товару № 0112-2 ПП від 01.12.2015 року укладеним позивачем з ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД». Наданий документ з назвою «акт надання послуг» № ЭТ000014001 від 29.12.2015 року не містить даних про субпідрядників, що свідчить про відсутність залучення до виконання даних робіт субпідрядних організацій. Вищенаведене свідчить про відсутність у ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД» реальних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах передбачених актом № ЭТ000014001 від 29.12.2015. Апелянт посилається, що угоди були спрямовані на збільшення витрат та податкового кредиту, а не виконання зобов'язань. Надані документи не забезпечують правильність, повноту відображення фінансово-господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Враховуючи викладене, сформований податковий кредит по операціям з контрагентами, був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути в судове засідання. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ньому обставини належними доказами не підтверджуються. Крім того, судом не визначалась обов'язкова участь позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» зареєстровано, як юридична особа з 14.11.2011 року, перебуває на податком обліку (а.с.56-58 т.1).
Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мастер - Кабель Україна» з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2015 року та формування витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД», ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ».
За результатами перевірки складено акт № 562/05-19-14-04/37841178 від 08.09.2016 року. Висновками акту встановлено порушення: п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу Українипп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме завищення задекларованої суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду» - на 3087836 грн., у тому числі за грудень - 3087836 грн.; пп.134.1.1 п.13.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, а саме заниження об'єкта оподаткування за 2015 рік на суму 15439180 грн. та податку прибуток за 2015 рік на 2779052 грн. (а.с.49-51).
28 вересня 2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000981202, яким згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на підставі акту перевірки яким встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2779052 грн. (а.с.52 т.1).
28 вересня 2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000971201, яким згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України на підставі акту перевірки яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу Українипп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3087836 грн. (а.с.55 т.1)
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентами, на підставі чого, дійшов до висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.
Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визначення регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.
Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначена собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.
Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.
Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної адміністративної справи містяться усі первинні документи, що підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності з його контрагентами, а саме:
Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД» колегія суддів зазначає наступне.
01 грудня 2015 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД» (Виконавець) був укладений договір про виконання робіт з передпродажної підготовки товару № 0112-2 ПП (а.с.90-92 т.2).
Відповідно до пп.1.1 та 1.2 п.1 Договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з передпродажної підготовки товару. Під передпродажною підготовкою товару сторони мають на увазі підготовку товару до продажу, а саме: перемотування кабелю вартістю за одну одиницю виміру (чол./год) без ПДВ 210,80 та з ПДВ 252,96 грн.; перемотування кабелю з використанням пристрою намотки кабеля УНК-10М5 с ИДМ-65ПВР-М2 вартість без ПДВ 740,90 грн. та з ПДВ 889,08 грн.; разбухтовка барабанів вартістю за одну одиницю виміру (км.) без ПДВ 4050 грн. та з ПДВ 4860 грн. За п.2.4 Договору, виконавець зобов'язаний надавати замовнику виконані роботи шляхом підписання актів прийому-передачі робіт.
На підтвердження виконання договору, позивачем надано наступні документи: актом надання послуг № ЭТ000014001 від 29.12.2015 року; податковою накладною зареєстрованою у реєстрі № 14001 від 29.12.2015 року (а.с.93-95 т.2).
Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.
01 грудня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» (продавець), був укладений договір постачання № 2812-1 (а.с.97-98 т.2).
Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язується поставити кабельно - провідникову і електротехнічну продукцію, катоди мідні, мідну катанку, катанку алюмінієву, пластикат, поліетилен, ПММ та/або інші товари виробничо - технічного призначення, а покупець прийняти та оплатити їх вартість. За п.2.1 Договору, якість, комплектність, упакування, маркування продукції, що постачається повинна відповідати ДЕСТ (ТУ) заводу-виготовлювача.
На підтвердження виконання договору, позивачем надано наступні документи: видаткові накладні № 13502 від 28.12.2015 року, № 13503 від 28.12.2015 року, № 13504 від 28.12.2015 року, № 14001 від 29.12.2015 року, № 14501 від 30.12.2015 року, № 15001 від 31.12.2015 року; податкові накладні зареєстровані у реєстрі № 13502 від 28.12.2015 року, № 13503 від 28.12.2015 року, № 13504 від 28.12.2015 року, № 14001 від 29.12.2015 року, № 14501 від 30.12.2015 року, № 15001 від 31.12.2015 року (а.с.99-121 т.2).
Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ» колегія суддів зазначає наступне.
19 жовтня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ» (продавець) укладений договір постачання № 1910-4 (а.с.124-125 т.2).
Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язується поставити кабельно - провідникову і електротехнічну продукцію, катоди мідні, мідну катанку, катанку алюмінієву, пластикат та/або інші товари виробничо - технічного призначення, а покупець прийняти та оплатити їх вартість.
На підтвердження виконання договору, позивачем надано наступні документи: видаткові накладні № 3 від 01.12.2015 року, № 4 від 01.12.2015 року, № 501 від 02.12.2015 року, № 1001 від 03.12.2015 року, № 1501 від 04.12.2015 року, № 3001 від 07.12.2015 року, № 3002 від 07.12.2015 року, № 4001 від 09.12.2015 року, № 4501 від 10.12.2015 року, № 5001 від 11.12.2015 року, № 6501 від 14.12.2015 року, № 6502 від 14.12.2015 року, № 7003 від 15.12.2015 року, № 7501 від 16.12.2015 року, № 8001 від 17.12.2015 року, № 8002 від 17.12.2015 року, № 8501 від 18.12.2015 року, № 10002 від 21.12.2015 року, № 10003 від 21.12.2015 року, № 10503 від 22.12.2015 року, № 10504 від 22.12.2015 року, 11002 від 23.12.2015 року, № 11502 від 24.12.2015 року, № 12002 від 25.12.2015 року; податкові накладні зареєстровані у реєстрі № 3 від 01.12.2015 року, № 4 від 01.12.2015 року, № 501 від 02.12.2015 року, № 1501 від 04.12.2015 року, № 3001 від 07.12.2015 року, № 3002 від 07.12.2015 року, № 4001 від 09.12.2015 року, № 4501 від 10.12.2015 року, № 5001 від 11.12.2015 року, № 6501 від 14.12.2015 року, № 6502 від 14.12.2015 року, № 7003 від 15.12.2015 року, № 7501 від 16.12.2015 року, № 8001 від 17.12.2015 року, № 8002 від 17.12.2015 року, № 8501 від 18.12.2015 року,№ 10002 від 21.12.2015 року, № 10003 від 21.12.2015 року, № 10503 від 22.12.2015 року, № 11002 від 23.12.2015 року, № 11502 від 24.12.2015 року, № 12002 від 25.12.2015 року; платіжні доручення № 177 від 20.01.2016 року, № 162 від 20.01.2016 року, № 193 від 21.01.2016 року, № 325 від 02.02.2016 року, № 501 від 15.02.2016 року, № 492 від 15.02.2016 року, № 517 від 16.02.2016 року, № 548 від 18.02.2016 року, № 618 від 24.02.2016 року, № 754 від 03.03.2016 року, № 932 від 18.03.2016 року, № 1106 від 30.03.2016 року, № 1098 від 30.03.2016 року, № 1130 від 31.03.2016 року, № 1321 від 11.04.2016 року, № 1190 від 05.04.2016 року, № 1307 від 11.04.2016 року, № 1380 від 13.04.2016 року, № 1374 від 13.04.2016 року, № 1391 від 14.04.2016 року, № 1451 від 18.04.2016 року, № 1446 від 18.04.2016 року, № 1494 від 20.04.2016 року, № 1677 від 04.05.2016 року, № 1779 від 11.05.2016 року, № 1787 від 12.05.2016 року, № 1806 від 13.05.2016 року, № 1826 від 13.05.2016 року, № 1832 від 16.05.2016 року, № 1881 від 17.05.2016 року, № 1870 від 17.05.2016 року, № 1847 від 17.05.2016 року, № 1913 від 18.05.2016 року, № 1946 від 19.05.2016 року, № 1984 від 23.05.2016 року; виписка з реєстру документів (а.с.25-63, 126-223 т.2).
Відповідно до матеріалів справи, на підставі зазначених податкових накладних наданих контрагентами позивача, останнім було сформовано відповідні показники податкової звітності у періоді, що перевірявся.
Відповідно до матеріалів справи, поставлені ТМЦ від контрагентів (ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» та у ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ») в подальшому використання у власній господарській діяльності шляхом реалізації, що підтверджується наданими видатковими накладними (а.с.143-250 т.1, 1-24 т.2)
Матеріалами справи підтверджено, що у позивача наявні відповідні приміщення для отримання та зберігання придбаних ТМЦ, у яких проводились роботи, що підтверджується договором оренди № 14 від 26.12.14 р. та актом передачі об'єкту оренди до нього від 01.01.15 р.
Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні повністю співпадають з податковими накладними щодо номенклатури товару та дати виписки. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.
Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі № 2а-15327/12/2670 від 26 січня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на його виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.
Доводи відповідача про ненадання до перевірки документації щодо приймання продукції за кількістю та якістю, сертифікати якості/відповідності, походження, санітарно-гігієнічні висновки та інше, само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки зазначені документи на товар не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок. Крім того, договорами не вимагалось їх наявність та надання, а лише було передбачено відповідність товару вимогам ДЕСТ (ТУ).
Стосовно посилання апелянта про ненадання до перевірки документації щодо транспортування продукції, колегія суддів зазначає, що відсутність таких документів не може свідчити про безтоварність операції, в матеріалах даної адміністративної справи містяться усі первинні документи, що підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності з його контрагентами.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність в акті надання послуг даних про субпідрядників та необхідність надання первинних документів про передачу товарів для проведення передпродажної підготовки в підтвердження виконання договору про виконання робіт з передпродажної підготовки товару № 0112-2 ПП від 01.12.2015 року укладеним позивачем з ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», оскільки, предметом цього договору є саме надання послуг з передпродажної підготовки товару, а тому вимоги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства, стосуються правовідносин позивача з іншим контрагентом, та не впливають на вказані відносини.
Стосовно посилання апелянта на відсутність у ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД» реальних трудових ресурсів для надання послуг за договором, колегія суддів зазначає, що вказані твердження не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та є лише припущення податкового органу. Крім того, операції з виконання робіт за договором № 0112-2 ПП виконувались не вручну, а за допомогою спеціальних технічних засобів.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
Колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.
Колегія суддів зазначає, що станом на момент виникнення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами у період, що був предметом проведення перевірки, вказані контрагенти були зареєстровані у ЄДРПОУ та були платниками податку, що підтверджується актом перевірки, а тому встановлені колегією суддів обставини і твердження контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарської діяльності з наведеними контрагентами спростовуються наявною в матеріалах даної справи первинною документацією, якою підтверджено ведення господарської діяльності позивачем з його контрагентами. Під час розгляду даної справи судом першої, апеляційної інстанції не встановлено жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000981202 від 28.09.2016 року та № 0000971201 від 28.09.2016 року підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 р. у справі № 805/4633/16-а, - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 р. у справі № 805/4633/16-а, - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 21 червня 2017 року.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: Л.А. Василенко
Л.В. Ястребова