Головуючий у 1 інстанції - Шатілова Л.Г.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
21 червня 2017 року справа №263/9014/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Борисов А.А., за участю представника відповідача Яресько К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2017 року у справі № 263/9014/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
18 липня 2016 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання провести перерахунок пенсії. В обґрунтування позову вказала, що вона знаходиться на обліку в ГУ ПФ України в Донецькій області з 31.05.2014 року та отримує пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». А саме, 31.05.2014 року вона звернулася до ГУ ПФ України в Донецькій області про призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-12). На підставі вказаної заяви їй було призначено пенсію з 31.05.2014 року. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення для обчислення розміру пенсії були обчислені за 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням на підставі положень абзацу 3 пункту 7 Постанови № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» (далі - Постанова № 112), що на той час було правомірним. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року та Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року, у справі № 826/10137/14, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 Постанови № 393. Вважає, що в результаті того, що Постанова № 112 визнана нечинною з моменту її прийняття, діяла попередня редакція Постанови КМУ, а саме положення абзацу третього пункту 7 Постанови № 393 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 року № 151 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Постанова № 151), згідно з якою розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Вважає, що відповідач, після набрання законної сили вказаним судовим рішенням, зобов'язаний був здійснити перерахунок пенсії з 31.05.2014 року, згідно з пунктом 7 Постанови № 393 у редакції зі змінами, внесеними Постановою № 151, перерахувавши пенсію з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Просила суд визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача щодо врахування їй при призначенні пенсії додаткових видів грошового забезпечення для обчислення розміру пенсії за 60 календарних місяців служби поспіль перед звільненням на підставі положень абз. 3 п. 7 Постанови № 393 в редакції постанови КМУ від 25.03.2014 року № 112 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань пенсійного забезпечення»; зобов'язати ГУ ПФ України в Донецькій області здійснити їй перерахунок пенсії з 18.01.2016 року, згідно з абзацом 3 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 151 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», з визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, визначені у довідці № 149/05-9905-02-13-2 від 16.03.2016 року та сплатити недоотримані суми пенсій з 18.01.2016 року.
З урахуванням уточнень, позивач просив суд зобов'язати ГУ ПФ України в Донецькій області здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії з 18.01.2016 року, згідно з абзацом 3 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 151 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», з визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, визначені у довідці № 149/05-9905-02-13-2 від 16.03.2016 року та сплатити недоотримані суми пенсій з 18.01.2016 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2017 року у справі № 263/9014/16-а позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 18.01.2016 року, згідно з абзацом третім пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 року № 151 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393», з урахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, тобто за період з 01.06.2012 року по 31.05.2014 року, та сплатити недоотримані суми пенсій з 18.01.2016 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначив, що ОСОБА_3 було призначено пенсію 31.05.2014 року за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», тобто за 60 календарних місяців підряд, а тому законних підстав для призначення пенсії із розрахунку розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці поспіль перед звільненням у головного управління не було. Крім того, довідка про складові грошового утримання видана головним управлінням державної фіскальної служби у Донецькій області 16.03.2016, листом головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області від 01.02.2017 повідомлено, що всі первинні документи по оплаті праці залишились у м. Донецьку.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення у позивачки права на пенсію) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до змісту п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Абзацом третім пункту 7 Постанови № 393 (у редакції Постанови № 112, тобто чинній на час виникнення права на пенсію у позивачки) було передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми цих видів грошового забезпечення за 60 календарних місяців служби на 60.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 та Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015, у справі № 826/10137/14 визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 Постанови № 393.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, після набрання законної сили вказаними судовими рішеннями та визнанням нечинними окремих положень Постанови КМУ № 112 з часу їх прийняття (25.03.2014 року), положення абзацу третього пункту 7 Постанови № 393 були чинними у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 року № 151 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Постанова № 151), згідно з якими пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, відповідач був зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивачці з часу її нарахування з 31.05.2014 року, згідно з пунктом 7 Постанови № 393 у редакції зі змінами, внесеними Постановою № 151, перерахувавши пенсію з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
У матеріалах справи наявні копія відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 11.01.2017 року № 87/03-1, а також розрахунок пенсії з автоматизованої системи розрахунку пенсій, згідно з якими розмір пенсії ОСОБА_3 було розраховано з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням. Проте, представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що це є технічною помилкою та особливістю функціонування автоматизованої системи розрахунку пенсій. У дійсності, розрахунок пенсії ОСОБА_3 було здійснено з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 60 календарних місяців служби поспіль перед звільненням. Дана обставина підтверджується письмовими запереченнями відповідача проти позову, а також чисельними письмовими заявами та клопотаннями представника відповідача, наданими до суду.
Посилання представника відповідача у своїх письмових запереченнях на п.4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 щодо необхідності направлення пенсіонером відповідної заяви для перерахунку пенсії, судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки цей порядок застосовується до осіб, яким пенсію було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Між тим, позивачці пенсію було призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Порядок признання та перерахунку пенсій цій категорії осіб передбачено іншим нормативно-правовим актом ПФУ. Крім того, позивачка 24.01.2017 року, направила на адресу відповідача письмову заяву, до якої додала оригінал довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, в якій просила зробити їй перерахунок пенсії. Вказану заяву з додатками відповідачем було отримано 02.02.2017 року, що підтверджується матеріалами справи, та не оскаржується відповідачем. Проте, остаточне рішення за цією заявою відповідачем прийнято не було, перерахунок пенсії не здійснено.
Стосовно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 року № 3-1, на пункт 1 якого посилається відповідач (далі - Порядок), суд першої інстанції зазначив наступне.
Так, відповідно до п. 1 Порядку, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.
Отже, п.1 Порядку стосується саме призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій. На це вказує й той й факт, що п.1 Порядку знаходиться у розділі «Звернення за призначенням пенсії».
Тому, посилання відповідача на вказану норму права (п.1 Порядку) є необґрунтованими.
Відповідно до п.23 Порядку перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону (2262-12). Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з п.24 Порядку про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії.
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Вказані норми (п.23, 24 Порядку) відсилають до ст. 63 Закону України 2262-12, яким визначаються підстави, умови та порядок перерахунку пенсії вказаним категоріям осіб.
Відповідно до ст.63 Закону № 2262-XII , в редакції, що діяла на час набрання законної сили судовим рішенням про визнання нечинними окремих положень Постанови КМУ № 112 (03.12.2014 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Таким чином, як ст. 63 Закону № 2262-XII так і п.24 Порядку регулюють порядок та процедуру перерахунку пенсій у наступних випадках: зміни видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб; у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, на підставі прийняття певного нового нормативно-правового акту, яким змінюються або вводяться нові види грошового забезпечення.
Отже, вказані норми, зокрема, п.24 Порядку не стосується випадків проведення перерахунку пенсій у зв'язку з визнанням судом нечинним нормативно-правового акту, на підставі якого визначався період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Тому, відповідна процедура подання документів для перерахунку пенсій, встановлена п.24 Порядку, до спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки в даному випадку не змінюються та не вводяться нові види грошового забезпечення та премії для позивачки, новий нормативно-правовий акт, який би змінював чи вводив нові види грошового забезпечення для позивачки, не приймався, всі види грошового забезпечення є незмінними для позивачки. Спірним є лише питання, за який саме період відповідач повинен враховувати додаткові види грошового забезпечення та премій.
У даному випадку відповідач мав здійснити перерахунок пенсій на підставі судового рішення, яким визнано нечинним з моменту прийняття нормативно-правовий акт, з урахуванням ст.14 КАС України щодо обов'язковості виконання судових рішень.
Що стосується можливості відповідача здійснити перерахунок пенсії без додаткового отримання відповідної довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, суд першої інстанції зазначив, що будь-яких додаткових заяв чи довідок для перерахунку пенсії позивачка не повинна була надавати. Обов'язок органів державної влади діяти суворо відповідно до Закону та обов'язок виконувати судові рішення закріплено у ст.19 Конституції України та ст. 14 КАС України. Розрахунок додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, відповідач мав можливість зробити, виходячи з довідки додаткових видів грошового забезпечення та премій за 60 останніх календарних місяців служби поспіль перед звільненням, яку було надано до ГУ ПФУ при призначенні пенсії (31.05.2014 року), відкинувши зайвий період 36 місяців з 01.06.2009 року по 31.05.2012 року, та взявши до розрахунку 24 останні місяці з 01.06.2012 року по 31.05.2014 року.
Крім того, надання будь-яких додаткових заяв від пенсіонера у даному випадку не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII , затвердженим Постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 року № 3-1.
Тому, на думку суду першої інстанції, відповідач мав можливість та обов'язок зробити перерахунок пенсії саме з часу її призначення (31.05.2014 року), а не з часу отримання відповідачем від позивачки заяви про перерахунок з довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням (02.02.2017 року).
Колегія суддів вважає недоречним посилання апелянта, як на правомірність своїх дій, на норми нормами постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення». Зазначені норми, а саме положення підпункту 1 пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 112 в частині внесення змін до абзацу третього пункту 7 Постанови № 393 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 та Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015, у справі № 826/10137/14 визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття.
Посилання апелянта на лист головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області від 01.02.2017 щодо неможливості поновити довідку ОСОБА_3 про місячні додаткові виплати видів грошового забезпечення та премії за 60 календарних місяців служби підряд перед звільненням колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявна довідка від 16.03.2016 за № 149/05-99-05-02-13-2 головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій сплачених ОСОБА_3 за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, тобто за період з 01.06.2012 року по 31.05.2014 року.
На виконання ухвали суду першої інстанції головним управління державної фіскальної служби у Донецькій області надано довідку від 24.02.2017 за № 46/05/-99-05-02-24 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій сплачених ОСОБА_3 за 24 останні календарні місяці служби поспіль перед звільненням, тобто за період з 01.06.2012 року по 31.05.2014 року. Зазначена довідка складена на підставі інформації з програмного комплексу «ДПС-ПРО». В програмному комплексі «ДПС-ПОРО» наявна інформація про грошове забезпечення працівників Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 01.01.2012.
Інформація в зазначених довідках не має розбіжностей.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2017 року у справі № 263/9014/16-а - залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2017 року у справі № 263/9014/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов'язання провести перерахунок пенсії - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2017 року.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок