Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
21 червня 2017 року справа №805/3385/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сухарька М.Г.
при секретарі судового засідання Брисова А.А.
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіренстю)
відповідач1: не з'явився
відповідач2: Лапшенков Я.В. (за довіреністю)
відповідач3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року по справі № 805/3385/16-а (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_3 до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення компенсації на невикористану у 2014 році відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, передбачену ст. 22 Закону України «Про міліцію» у сумі 130 500 грн.; стягнення недоотриманої компенсації за невикористану у 2014 році відпустку у сумі 3828,35 грн.; стягнення середньоденного заробітоку у розмірі 138,98 грн. за весь час затримки при розрахунку згідно ст. 117 КЗпП України з 04.07.2014 року і по день рішення суду, що на 22.10.2016 році складає 555 робочих днів, а у грошовому вираженні 77133,9 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залучено до участі у справі у якості других відповідачів Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерство внутрішніх справ України.
Позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до вимог якої позивач просив зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності та надіслати його до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; зобов'язати Краснолиманський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати у відповідності до вимог ст.22 Закону України «Про міліцію» і Закону України «Про державний бюджет», та сплатити одноразову грошову допомогу у разі отримання інваліднотсі, що настала в період служби в органах внутрішніх справ; зобов'язати Краснолиманський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області перерахувати, у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС і Порядку обчислення середньої заробітної платні, затвердженого Постановю КМУ №100 від 08.02.1995 року, та сплатити недоотриману компенсацію за невикористану у 2014 році відпустку; зобов'язати Краснолиманський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати, у відповідності до вимог ст.ст.116-117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної платні, затвердженого Постановю КМУ №100 від 08.02.1995 року, та сплатити середній заробіток за весь час затримки при розрахунку з 04.07.2014 року і по день рішення суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги; стягнуто з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області компенсацію за невикористані 20 діб відпустки у в розмірі 1609 грн. 00 коп.; стягнуто з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6285,41 грн. В інший частині позовних вимг відмовлено.
В апеляційній скарзі та під час судового засідання відповідач2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги МВС України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ, але не при виконанні службових обов'язків. Відповідач також зазначив, що проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадку отримання травми працівником міліції, що не пов'язано з безпосереднью участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, Законом не передбачено. Оскільки, службовим розслідуванням не встановлено зв'язку отримання травми позивача з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до закону не має.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що що суд зобов'язує МВС України прийняти рішення щодо одноразової грошової допомоги позивача, але при цьому необхідні документи відповідно до норм законодавства перебувають у позивача. Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що спеціальним законодавством, яке розповсюджується на спірні правовідносини не передбачено право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати.
Позивач та представник позивача під час апеляційного провадження проти доводів апеляційних скарг заперечували, вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача2, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 2002р. проходив службу в ОВС та наказом від 24.06.2014р. був звільнений з органів внутрішніх справ у запас за п.64 б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 03.07.2014 р.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 91 від 12.06.2014р., військово-лікарською комісією за наслідками медичного огляду позивача встановлено, що наслідки перенесеної ЧМТ (21.12.2013р.) пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААА № 120242 від 31.07.2014р. позивачеві встановлена ступінь втрати професійної працездатності 60 % на 03.07.2014, захворювання, так, пов'язано з проходженням служби в ОВС.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ № 496292 від 31.07.2014, позивачеві встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в ОВС.
Висновком від 27.02.2015р. за фактом нещасного випадку, який стався з позивачем, затв. т.в.о.начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ і не при виконанні службових обов'язків.
За наслідками проведеного розслідування складено акт № 2 від 27.02.2015р. розслідування нещасного випадку за формою Н-5, яким встановлено що 21.12.2013р. з позивачем стався нещасний випадок в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до акту № 1 від 27.02.2015р. про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок стався внаслідок не задовільного технічного стану сходинок, в період проходження служби не при виконанні службових обов'язків.
Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області від 23.03.2015р. № 14/51 управління направлено ДФЗБО МВС України матеріали для призначення позивачеві одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМУ від 12.05.2007 № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».
Наведені матеріали Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України листом від 08.04.2015р. були повернуті без затвердження через їх невідповідність вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707.
Листом від 10.07.2015р. № 08-03-17/10113 ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» розглянувши запит Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області на №6874 від 20.05.2015 повідомив, що позивач в базі даних з державного обовязкового особистого страхування не зареєстрований. Одночасно повідомлено, що з 01.01.2007 обовязкове державне особисте страхування замінено на виплату одноразової грошової допомоги, яку безпосередньо проводить МВС України.
Позивач 10.08.2015р. звернувся до начальника УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області з заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у звязку з тим, що встановлена 3 група інвалідності (захворювання повязане з проходженням служби в ОВС) втрата працездатності на 60% на 03.07.2014. До заяви додав наступні документи: копія паспорта, копія ІПН, довідка про грошове утримання, довідка НАСК «Оранта», копія свідоцтва про хворобу, довідка МСЕК, довідка по місту реєстрації, довідка Ощадбанк, довідка про вислугу років, довідка ПФУ.
10.06.2016 позивач звернувся до начальника Лиманське відділення поліції Словянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області з заявою про надання пакету документів, необхідних для призначення виплати одноразової грошової допомоги у звязку з отримання 3 групи інвалідності.
29.06.2016 Лиманське відділення поліції Словянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області листом № У-1л/н/302/05-2016 направило позивачу через невідповідність вимогам постанови КМУ від 12.05.2007 №707 матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» N 565-XII (чинного у спірний період) визначено, що у разі інвалідності працівника міліції, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі Порядок №707), відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 1 одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Виключний перелік службових обов'язків, які пов'язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, визначено пунктом 2 Порядку. Це, зокрема: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що єдиною умовою виплати одноразової грошової допомоги у розмірі трирічного грошового забезпечення для інвалідів III групи є установлення інвалідності під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Водночас, абзацом другим підпункту 2 пункту 1 Порядку визначено відповідний розмір виплати такої допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби і не пов'язані із безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю (у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду України від 18 березня 2014 року у справі №21-11а14.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув, та відповідного рішення не прийняв, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було зобов'язано відповідача розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України.
Абзац другий пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Згідно абзацу першому пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
За приписами п. 7 цього Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Відповідно до довідки Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області від 11.11.2016 № 178лк/302/05-2016, довідки Лиманського міського відділу Головного управління НП в Донецькій області від 26.01.2017 №»1706/302/05- 2017, позивач у щорічній черговій оплачуваній відпустці за 2014 рік не перебував. Невикористана відпустка за фактично відпрацьований час у 2014 році становить 20 діб.
Згідно з довідкою Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області від 14.09.2016 № 146лк/302/05-2016, грошове забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.02.2014 по 03.07.2014 складає: лютий 2014 року - 2667,60 грн., березень 2014 року - 2667,60 грн., квітень 2014 року - 2527,20 грн., травень 2014 року -2667,60 грн., червень 2014 року - 2613,60 грн., липень 2014 року - 1921,70 грн., в тому числі компенсація за невикористану відпустку за 2014 рік складає 400 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ (чинний у спірний період) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", а також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та Інструкцією Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ .
Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Але при цьому, колегія суддів вважає, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ норм КЗпП України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення (зокрема, спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати).
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Враховуючи, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України, а тому доводи апеляційної скарги не прийнято до уваги.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів вважає, що оскільки позивачеві не було проведено повного розрахунку при звільненні, то судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача середнє грошове утримання з врахуванням принципу пропорційності невиплаченої частини заробітку.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Абзацом другим підпункту 2 пункту 1 Порядку №707 визначено відповідний розмір виплати допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби і не пов'язані із безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю (у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією), а тому доводи апеляційної скарги з посиланням на ті обставини, що проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадку отримання травми працівником міліції, що не пов'язано з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю не передбачено законом, колегією суддів не прийнято до уваги .
У відповідності до вимог частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року по справі № 805/3385/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017року по справі №805/1007/16-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 червня 2017 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 23 червня 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
М.Г. Сухарьок