Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.
22 червня 2017 року справа №805/3470/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 р. у справі № 805/3470/16-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2016 № 000006/1400, від 07.09.2016 № 000007/1400,-
29 вересня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий завод" (надалі - позивач, ПАТ "Красногорівський вогнетривкий завод") звернулось до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень від 07.09.2016 року № 000006/1400 та № 000007/1400, прийняті відповідачнм на підставі акту перевірки позапланової невиїзної документальної перевірки від 12.08.2016 року № 867/05-38-1530/00191744 (т. 1, а.с. 4-17).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07.09.2016 № 000006/1400.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07.09.2016 № 000007/1400 (т.2, а.с. 113-117).
Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджена процедури доставки товару, оскільки у наданих товарно-транспортних накладних перевізником виступає фізична особа-підприємець - ОСОБА_2 - третя особа, яка надає послуги з перевезення товару. При цьому, до справи не було надано ні відповідного договору на перевезення товару, ні доказів сплати вказаних послуг. Апелянт також зазначає, що товарно-транспортні накладні мають дефектність, а саме, відсутні обов'язкові реквізити при заповненні первинного документу, у графі «Прийняв водій/експедитор» та «Здав водій/експедитор» відсутній підпис та печатка, не зазначено ПІБ, у графі «Вантажно-розвантажувальні операції» відсутні будь-які примітки про навантаження чи розвантаження товару. Крім того, апелянт вказує, що за результатами аналізу документів, які є в інформаційній базі даних «Податковий блок» стосовно ТОВ "Компанія-Камєлот" та даних податкової звітності встановлено відсутність виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання,отриманих ліцензій, дозволів, що дають змогу, на думку апелянта, дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, у задекларованих в липні 2015 року обсягах основного виду діяльності підприємства та свідчить про відсутність у зазначеного підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (т. 2, а.с. 119-120).
Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий завод» є юридичною особою, ідентифікаційний номер юридичної особи - 00191744, місцезнаходження юридичної особи: вул. Ахтирського, буд.4, м. Красногорівка, Донецька область, 85630, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2, а.с. 78-82).
Відповідач, Мар"їнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у тому числі, щодо сплати платниками податку на додану вартість.
Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу про проведення перевірки від 22.07.2016 року № 177, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75, п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та з урахуванням ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача у період з 01 серпня 2016 року по 05 серпня 2016 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Красногорівський вогнетривкий завод" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Термо Плюс" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, ТОВ "Компанія- Камєлот" за період з 01.07.2015 по 31.07.2015.
Відповідно до пунктів 86.1 та 86.10 статті 86 ПК України вбачається, що, зокрема, у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, в якому зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
За результатами проведення зазначеної перевірки податковим органом складено Акт №867/05-38-00191744 від 12.08.2016 року, яким встановлено порушення вимог пп. "а" п. 198.1 та абзаців 1 та 2 пп. 198.3 п. 198.6, ст. 198 ПК України, п. 5 розділу ІІІ, пп. 1,5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість за звітний період - червень 2015 на суму 338 457 грн. та липень 2015 на суму 73680 грн., а також завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 на суму 67623 грн. (а.с. 83-110).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження та надав відповідачу заперечення на вищезазначений акт перевірки за вих. № 3/5 від 02.09.2016 року, в якому просив скасувати Акт № 867/05-38-00191744 від 12.08.2016 року посилаючись на те, що в акті перевірки не наведено та не представлено доказів недобросовісності позивача, як платника податків, а реальність господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит не спростовано (т.1, а.с. 20-22).
За результатами розгляду заперечень позивача, контролюючим органом складено висновок від 12.09.2016 року № 2/8/-05-38-14-0/191744, в якому останній повідомив позивача, що його заперечення не підлягають розгляду у зв'язку з порушенням терміну його подання до ОДПІ (т.1, а.с. 23).
Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ч. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, а також на підставі висновків акту перевірки від 12.08.2016 року № 867/05-38-00191744, відповідачем, 07 вересня 2016 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» № 000006/1400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» (код платежу - 14010100) на суму - 618 206, 00 грн., у т.ч., за податковими зобов'язаннями - 412 137, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 206 069,00 грн. (т. 1, а.с. 26);
- форми «В4» № 000007/1400, яким позивачу за завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - червень 2015 рік на суму 67623 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 6762 грн. (т. 1, а.с. 28).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, для вивчення всіх обставин справи необхідно докладно з'ясувати зміст правовідносин позивача з його контрагентами - ПП "Термо Плюс" та ТОВ "Компанія- Камєлот", а також дослідити документи, які можуть підтвердити або спростувати факт вчинення господарської операції.
Так, відповідно до матеріалів справи, 28 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія-Камєлот» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногорівський вогнетривкий завод» (надалі - покупець) укладено договір поставки № 48/15.
Пунктом 1.1 розділу 1 цього договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строки, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що складають невід'ємну частину цього Договору, а покупець приймає у власність поставлений товар і сплачує постачальнику його вартість.
Умовами цього договору передбачено також, порядок поставки, ціна договору, порядок передачі товару, відповідальність сторін та ін. (а.с. 36).
На виконання умов договору № 48/15 29 липня 2015 року сторонами складено наступні специфікації:
- на постачання товару - пресуючий вузол пресу СМ-1085, кількість - 1 шт., ціна - 60000 грн. (т.1, а.с. 37);
- на постачання товару - матриця виробу КСТ-15В, кількість - 1 шт., ціна - 124 200 грн. (т.1, а.с. 38,39);
- на постачання товару - матриця виробу КВКБ-16, кількість - 1 шт., ціна - 60 000 грн. (т.1, а.с. 40).
На виконання вищезазначеного договору складено накладні від 29.07.2015 року: № 220 на суму 60000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12 000 грн.), № 206 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 205 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 220 на суму 60000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12 000 грн.), (т. 1, а.с. 41, 43, 45, 47).
Крім того, виконання умов договору підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №220 від 29.07.2015 року; № 206 від 29.07.2015 року; №205 від 29.07.2015 року; № 204 від 29.07.2015 року. У зазначених товарно-транспортних накладних зазначено, що товар було перевезено на автомобілі КАМАЗ 04950 ЕА, причіп 31230 ЕА, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с. 42, 44, 46, 48).
За наслідками виконання договору ТОВ «Компанія-Камєлот» на адресу позивача виписані податкові накладні від 29.07.2015 року: № 204, № 205, № 206, № 220 (а.с. 49-52).
На підставі зазначених первинних документів позивачем від ТОВ " Компанія- Камєлот " отримано товар, а саме, пресуючий вузол пресу СМ-1085, матрицю виробу КСТ-15В, матрицю виробу КВКБ-16, а товарно-транспортними накладними підтверджено транспортування та фактичне переміщення придбаних товарів.
Крім того, слід зазначити, що 22 червня 2015 року між Приватним підприємством «ТЕРМО ПЛЮС» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногорівський вогнетривкий завод» (надалі - покупець) укладено договір поставки № 44/15.
Пунктом 1.1 розділу 1 цього договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю продукцію виробничо-технічного призначення за асортиментом, номенклатурою, кількістю, ціною та у строки, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що складають невід'ємну частину цього Договору, а покупець приймає у власність поставлений товар і сплачує постачальнику його вартість.
Умовами цього договору передбачено також, порядок поставки, ціна договору, порядок передачі товару, відповідальність сторін та ін. (т. 1, а.с. 53).
На виконання умов договору № 44/15 22 червня 2015 року сторонами складено наступні специфікації:
- на постачання товару - матриця виробу КВКБ-16, кількість - 2 шт., ціна - 60 000 грн., загальна сума - 120 000,00 грн. (т.1, а.с. 54).
- на постачання товару - матриця виробу КСТ-15В, кількість - 1 шт., ціна - 124 200 грн. (т.1, а.с. 57, 63, 64, 66, 69, 78, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102);
- на постачання товару - матриця виробу КВКБ-16, кількість - 1 шт., а також - 2 шт., ціна - 60 000 грн. (т.1, а.с. 60, 72, 75, 81).
- на постачання товару - матриця виробу КВКБ-16, кількість - 1 шт., ціна - 60 000 грн. (т.1, а.с. 40).
На виконання вищезазначеного договору складено накладні від 30.06.2015 року: № 13 на суму 120 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 000 грн.), № 11 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 23 на суму 60 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12 000 грн.), № 22 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 21 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 16 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 15 на суму 120 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 000 грн.), № 14 на суму 120 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 000 грн.), № 3 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 4 на суму 120 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 000 грн.), № 5 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 6 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 7 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 8 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 9 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 10 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.), № 12 на суму 124 200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 840 грн.) (т. 1, а.с. 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103).
Крім того, виконання умов договору підтверджується наступними товарно-транспортними накладними від 30.06.2015 року: № 13, № 11, № 23, № 22, № 21, № 16, № 15, № 14, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 12 . У зазначених товарно-транспортних накладних зазначено, що товар було перевезено на автомобілі КАМАЗ 04950 ЕА, причіп 31230 ЕА, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с. 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104).
За наслідками виконання договору ТОВ «Термо Плюс» на адресу позивача виписані податкові накладні від 30.06.2015 року: №3, № 4, № 5 № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 21, № 22, № 22, № 23 (а.с. 106-121).
На підставі зазначених первинних документів позивачем від ТОВ " Компанія- Камєлот " отримано товар, а саме, пресуючий вузол пресу СМ-1085, матрицю виробу КСТ-15В, матрицю виробу КВКБ-16, а товарно-транспортними накладними підтверджено транспортування та фактичне переміщення придбаних товарів.
Придбані у контрагента товари використано позивачем у господарській діяльності про що свідчать акти № 1 та № 2 списання ТМЦ у виробництво від жовтня та листопада 2015 року (т.1, а.с. 33-35).
20 липня 2015 року позивачем, засобами електронного зв'язку на адресу відповідача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року (т. 1, а.с. 48-51).
З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а саме, з рядку 9 розділу ІІ "Податковий кредит" вбачається, що позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі - 406 080,00 грн. по контрагенту ПП "Термо Плюс " (індивідуальний номер - 328330111238) (т. 1, а.с. 54-55).
Крім того, 20 серпня 2015 року позивачем, засобами електронного зв'язку на адресу відповідача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року (т.1, а.с. 60-63).
З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), а саме, з рядку 11, розділу ІІ "Податковий кредит" вбачається, що позивачем визначено суму податкового кредиту в розмірі - 73 680,00 грн. по контрагенту ТОВ "Компанія-Камєлот " (індивідуальний номер - 391544305616) (т. 1, а.с. 66-67)
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - "Термо Плюс", ТОВ "Компанія-Камєлот". Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Щодо посилання апелянта, що товарно-транспортні накладні мають дефектність, а саме, відсутні обов'язкові реквізити при заповненні первинного документу, у графі «Прийняв водій/експедитор» та «Здав водій/експедитор» відсутній підпис та печатка, не зазначено ПІБ, у графі «Вантажно-розвантажувальні операції» відсутні будь-які примітки про навантаження чи розвантаження товару, а також те, що у автомобільного перевізника - ФОП ОСОБА_2, відповідно до податкової інформації, що міститься в автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби відсутні об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП та впродовж 2014-2016 років зазначений суб'єкт господарювання не звітує колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, у відповідності до вимог податкового законодавства платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Та обставина, що у автомобільного перевізника - ФОП ОСОБА_2, начебто відсутні об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП та впродовж 2014-2016 років зазначений суб'єкт господарювання не звітує ніяким чином не може свідчить, що господарська операція не відбулась та носить нереальний характер.
По-друге, товарно-транспортні накладні, що складаються при перевезенні товару, зумовлені покладенням обов'язку з транспортування придбаної продукції на постачальника. В даному випадку, позивач не виступав учасником договору перевезення. Враховуючи, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, у даному випадку дефектність ТТН у позивача не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві та не перешкоджає встановленню змісту цих операцій та їх учасників. Предметом взаємовідносин позивача з контрагентами не є операції з перевезення товарів та відповідно, не оцінюється правомірність формування платником податків даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.
За відсутності у позивача договору з автоперевізником ОСОБА_2, доказів сплати таких послуг та дефекти в оформленні товарно-транспортної накладної, як підтверджувального документа не мають юридичного значення для позивача та не можуть слугувати перешкодою для відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів.
По-третє, товарно-транспортна накладна не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
Щодо посилання апелянта, що за результатами аналізу документів, які є в інформаційній базі даних «Податковий блок» стосовно ТОВ "Компанія-Камєлот" та даних податкової звітності встановлено відсутність виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання,отриманих ліцензій, дозволів, що дають змогу, на думку апелянта, дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, у задекларованих в липні 2015 року обсягах основного виду діяльності підприємства та свідчить про відсутність у зазначеного підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, чинним законодавством передбачена індивідуальна відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог податкового законодавства.
Колегія судів зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.
Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання,отриманих ліцензій, дозволів у контрагента і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 07.09.2016 № 000006/1400 та № 000007/1400
Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.
Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 805/3470/16-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Л.В.Ястребова
І.А. Васильєва
І.Д. Компанієць