Головуючий у 1 інстанції - Гонтар А.Л.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
21 червня 2017 року справа №229/299/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 229/299/17 (головуючий І інстанції Гонтар А.Л.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
ОСОБА_3 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області, в якому просив, визнати незаконними рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з застосуванням середньо заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 року; зобов'язати відповідача здійснити призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 40 Закону № 1058-IV з застосуванням середньо заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 року, з часу набуття права на призначення пенсії з 01.09.2016 року (а.с.2-3)
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2017 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції скасував рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Дружківка у Донецької області про призначенні пенсії із застосуванням середнього заробітку за 2007 рік № 609 від 12 вересня 2016 року; зобов'язав Управління Пенсійного фонду України у м. Дружківка у Донецької області вирішити питання щодо призначення пенсії ОСОБА_3 відповідно до його заяви від 06.09.2016 року із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2013-2015 рік. В іншій частині позову відмовив (а.с.40-45).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.49-50).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV. Частиною 3 стаття 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки іншими законами не передбачено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, в тому числі Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним. Крім того, судом помилково зазначено, що при призначенні пенсії за вислугу років показник середнього заробітку не застосовується.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.
Позивачу з 01 січня 2006 року була призначена пенсія за вислугу років відповідно до вимог Закону № 2262-XII, яку він отримував перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати (а.с.18).
06 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якому просив перевести з одного виду пенсії на інший відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (а.с.19).
Відповідно до розпорядження відповідача від 12.09.2016 року № 609 позивача переведено з одного виду пенсії на інший (а.с.20-22). При розрахунку пенсії за віком застосувало показник середньої заробітної плати за 2015рік, та в подальшому змінено на показник за 2007 року, посилаючись на частину 3 статті 45 Закону № 1058-IV (а.с.23-25).
Відповідно до акту про зняття з обліку ГУ ПФУ в Донецькій області від 26.09.2016 року, позивачу припинено виплату пенсію за вислугу років у зв'язку із переходом на пенсію за іншим законом (а.с.26).
17 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій посилаючись на те, що позивач у 2016 році вперше звернувся саме за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV та просив, здійснити перерахунок та виплату державної пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, а саме 2013-2015 року (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2007 рік, оскільки позивач вперше звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV
Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії, яка ратифікована із заявами Законом № 137-V від 14.09.2006, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
У п. 11 Порядку № 22-1 закріплено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-ІV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший.
При цьому, пенсія за вислугу років Законом № 1058-ІV не передбачена та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону, а регламентована зовсім іншим нормативно-правовим актом - Законом № 2262-ХІІ.
Аналогічний правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. по справі № 21-612а14 та від 22.12.2015 р. по справі № 21-4071а15, висновки якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для суб'єктів владних повноважень та мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що у 2016 році позивач звернувся вперше з заявою про призначення пенсії за віком, до цього часу він продовжував працювати і сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а отже, на момент звернення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-ІV набув право на застосування при розрахунку показника середньої заробітної плати за попередні три роки, тобто 2013-2015 рр.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що саме такий показник середньої заробітної плати і застосовувався відповідачем при розрахунку пенсії позивача , а в наступному змінений органом ПФУ на показник заробітної плати за 2007 рік, тобто період, який взагалі не має відношення до призначення позивачу пенсії за віком у 2016 році, що вказує на протиправність таких дій відповідача і порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення в частині отримання пенсії у розмірі, визначеному законодавством.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при обчисленні пенсії позивача УПФУ повинно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, в порядку ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV.
Доводи апелянта про те, що позивача було переведено на інший вид пенсії, а не призначено нову пенсію, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище, а також такими, що суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 31.03.2015 р. по справі № 21-612а14 та від 22.12.2015 р. по справі № 21-4071а15.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 229/299/17, - залишити без задоволення.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 23 березня 2017 року у справі № 229/299/17, - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 21 червня 2016 року.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: Л.А. Василенко
ОСОБА_4