Постанова від 21.06.2017 по справі 234/19455/16-а

Головуючий у 1 інстанції - Демидова В.К.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року справа №234/19455/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Васильєвої І. А., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А., позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 р. у справі № 234/19455/16-а (головуючий І інстанції Демидова В.К.) за позовом ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради Геніческого району Херсонської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення № 173 тринадцятої сесії сьомого скликання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Стрілківської сільської ради Геніческого району Херсонської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Херсонської області, в якому просив, поновити строк звернення до суду з позовом; визнати протиправним та скасувати рішення № 173 тринадцятої сесії сьомого скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 16.09.2016 року, яким учаснику антитерористичної операції ОСОБА_2 було відмовлено у наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язати Стрілківську сільську раду Генічеського району Херсонської області надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_2, більш детальну інформацію щодо розташування вільної земельної ділянки; зобов'язати Стрілківську сільську раду Генічеського району Херсонської області надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах, не більше 0,25 гектара (а.с.2-5, 20-26).

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 року відмовлено в задоволені позовних вимог (а.с.86-87).

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована неповним встановленням судом обставин справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.106-114).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що посилання суду першої інстанції щодо не надання графічних матеріалів на яких було б зазначено бажане місце земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки відповідачем у запереченнях зазначено, що підставою для відмови у задоволені заяви позивача стало відсутність на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області відповідних земельних ділянок, та не відповідність місця розташування об'єкта плану населеного пункту, та іншої містобудівної документації, схеми землеустрою, які передбачали відведення земельних ділянок учасникам АТО. Відповідачем не надано документів підтверджуючих невідповідність місця розміщення. З наданих документів вбачається надання учасникам АТО 3 ділянки загального розміру 0,47 га. Проте, за рішенням ради було виділено 0,8 га., що вказує на наявність вільної земельної ділянки. Крім того, рішення відповідача не відповідає заяві, оскільки позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. В рішенні відповідача не наведено жодних підстав для відмови та не розглянув в строк заяву.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

04 серпня 2016 року позивач звернувся до Стрілківській сільської ради із заявою, в якій посилаючись на розпорядження голови обласної державної адміністрації Херсонської області від 20.08.2015 № 496 «Про забезпечення земельними ділянками військовослужбовців - учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході її проведення», ст. 118, 121 Земельного кодексу України, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 0,2 га., що розташована за вільною адресою території Стрільківської сільської ради Генічевського району, для ведення садівництва (присадибна ділянка).

До вказаної заяви позивачем було надано документи: копію паспорту; копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію довідки про безпосередню участь особи в АТО; копію посвідчення учасника буйкових дій; графічні матеріали щодо можливого місця розташування земельної ділянки з посиланням на розпорядження голови обласної державної адміністрації Херсонської області від 20.08.2015 № 496.

Рішенням Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області №173 від 16.09.2016 року на підставі ст. 12, 40 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відмовлено позивачу в наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( а.с.33-34)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до відповідача з відповідною заявою та доданим до неї пакетом документів, необхідних для вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації, не можливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки, як того вимагає земельне законодавство, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР, питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Згідно зі статтею 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року за № 898, зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.

Згідно пункту «в» та «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У абзаці 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно неправомірності відмови відповідача, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме розміщенні на сайті Головного управління Держгеокадастру у Херсонської області графічні матеріали щодо земельних ділянок зарезервованих для передачі у власність учасника АТО на території Стрільської сільської ради для будівництва жилого будинку - 0,80 га, с. Стрілкове (а.с.34).

Відповідно до частини 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

В той же час, аналізуючи вимоги статті 118 ЗК України, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки положення зазначеної статті передбачають, що при поданні відповідного клопотання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особа зазначає лише орієнтовні розміри земельної ділянки та надає графічні матеріали, на яких зазначено саме бажане місце її розташування.

Аналізуючи вказані норми законодавства в сукупності, колегія суддів зазначає, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що давало можливість відповідачу встановити місце її розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо визначеної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що в межах зарезервованої земельної ділянки - 0,8 га. відповідачем щодо частини ділянки вже було надано дозвіл учасникам АТО на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З графічних матеріалів, які надавались позивачем до заяви, неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки площею 0,2 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом та неможливо встановити її межі з межами вже наданих земельних ділянок.

Крім того, наданий графічні матеріали містять відомості щодо зарезервованих земельних ділянок для будівництва жилого будинку, в той час, як позивач звертався з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення садівництва (присадибна ділянка).

З заяви позивача не можливо встановити цільове призначення земельної ділянки, оскільки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року за № 548, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 01.11.2010 року за № 1011/18306, до земель сільськогосподарського призначення відносяться ті, які використовуються для індивідуального садівництва, а до земель житлової забудови, які використовуються для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що додане позивачем до клопотанням викопіювання не можна розцінювати, як графічні матеріали в розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звертаючись з заявою просив надати дозволу саме на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки.

Відповідно до рішення відповідача, останній відмови позивачу в наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з посиланням зокрема на статтю 40 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень ст.118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Після розробки відповідного проекту щодо відведення земельної ділянки погоджується, останній погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу. В подальшому, на підставі погодженого проекту, відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Тобто, відповідачем передчасно розглянуто питання щодо надання позивачу безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки останній не звертався до відповідача з такою заявою.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 16.09.2016 року № 173 в частині відмови громадянину ОСОБА_2 в наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд підлягає скасуванню, з зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 0,2 га., що розташована за вільною адресою території Стрільківської сільської ради Генічевського району, для ведення садівництва (присадибна ділянка) та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу учаснику антитерористичної операції більш детальну інформацію щодо розташування вільної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, однією з умов захисту в адміністративному суді прав, свобод, законних інтересів фізичних (юридичних) осіб є наявність факту порушень, вчинених або допущених органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами. При цьому, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Відповідно до матеріалів справи, позивач до відповідача з запитом про надання інформації щодо розташування вільної земельної ділянки не звертався, відповідачем з цього питання рішення не приймалось. В адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає його порушене право с цього питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 р. у справі № 234/19455/16-а, - задовольнити.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 р. у справі № 234/19455/16-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області № 173 від 16.09.2016 року в частині відмови громадянину ОСОБА_2 в наданні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництваі обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зобов'язати Стрілківську сільську раду Геніческого району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 0,2 га., що розташована за вільною адресою території Стрільківської сільської ради Генічевського району, для ведення садівництва (присадибна ділянка) та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 21 червня 2017 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_4

Попередній документ
67349441
Наступний документ
67349443
Інформація про рішення:
№ рішення: 67349442
№ справи: 234/19455/16-а
Дата рішення: 21.06.2017
Дата публікації: 29.06.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Донецький апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам