Головуючий у 1 інстанції - Мигалевич В.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
19 червня 2017 року справа №225/5652/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 17 травня 2017 року у справі № 225/5652/16-а за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області про визнання дій неправомірними та зміну постанови, -
07 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області про визнання дій начальника відділення фонду при призначенні розміру страхових виплат позивачу; визнання незаконною та зміну постанови начальника відділення фонду від 29 лютого 2016 року про призначення щомісячних страхових виплат позивачу; зобов'язання відповідача провести перерахунок суми щомісячних страхових виплат позивачу, виходячи з його середньої заробітної плати за період 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно; зобов'язання відповідача прийняти постанову про призначення позивачу щомісячних страхових виплат з 02 лютого 2016 року, виходячи з його заробітної плати за період 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно (а.с. 2-6).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року задоволено. Визнано дії начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області при визначенні розміру страхових виплат ОСОБА_2 протиправними. Визнано незаконною та скасовано постанову начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області від 29 лютого 2016 року про призначення щомісячних страхових виплат позивачу. Зобов'язано начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області провести перерахунок суми щомісячних страхових виплат ОСОБА_2, виходячи з його середньої заробітної плати за період 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно. Зобов'язано начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області прийняти постанову про призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 02 лютого 2016 року, виходячи з його заробітної плати за період 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно (а.с. 88-93).
Не погодившись з судовим рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Згідно п. 3 «Порядку нарахування середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції від 26 червня 2015 року), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості.
Згідно п. 11 цього Порядку розрахунковим періодом, за який нараховується заробітні плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Апелянт також послався на п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, зазначивши, що цією нормою надано право Міністерству соціальної політики давати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Також вказав, що згідно листа виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 10 травня 2011 року № 245-08-2, фахівці Міністерства соціальної політики надали роз'яснення, що навіть якщо застрахована особа звільнилася в останній день місяця (30 або 31 числа) цей місяць не включається до розрахункового періоду.
На підставі діючих норм права, відповідачем визначено розрахунковий період, за який була нарахована середня заробітна плата позивачу 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року.
Страхові виплати позивачу здійснюються відділенням Фонду у місті Торецьк своєчасно і в повному обсязі, ніякої заборгованості перед ним у відділення Фонду у місті Торецьк немає (а.с. 94-95).
Представник апелянта у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просиві суд скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснив, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та є такою, що підлягає залишенню в силі. Крім того, надав письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Дзержинськвугілля», а саме, працював на посаді гірник очисного забою підземний з 25 жовтня 2013 року по 31 грудня 2015 року (а. с. 13), що підтверджується довідкою про індивідуальні відомості про застраховану особу (а. с. 29).
14 січня 2016 року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 щодо ОСОБА_2 (а. с. 17).
Згідно витягу з акту МСЕК від 16 лютого 2016 року позивачу первинно встановлено 40 відсотків втрати працездатності за сукупністю з 02 лютого 2016 року (а. с. 12).
Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області від 29 лютого 2016 року № 0515/8019/8019/3 призначено позивачу щомісячні страхові виплати з 02 лютого 2016 року, виходячи з його заробітної плати за період 12 календарних місяців у розмірі 1 650.82 грн. (а. с. 27).
Відділенням фонду проведено перерахунок страхових виплат позивача, на час звернення до суду сума щомісячних страхових виплат позивача складає 3 383,59 грн.
Не погодившись з розміром призначених щомісячних страхових виплат з підстав не включення у період, за який здійснено розрахунок середньої заробітної плати, періоду часу з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення порядку розрахунку середньої заробітної плати, на що отримав відповідь, що розрахунковим періодом, за який розраховується його середня заробітна плата є 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року (а .с. 7-11).
Спірним питанням у справі, є правомірність дій відповідача щодо розрахунку щомісячних страхових виплат виходячи з розрахункового періоду по заробітній платі з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача стосовно призначення щомісячних страхових виплат позивачу є протиправними та необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року), робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного ОСОБА_4 України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Частиною 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Щомісячна страхова виплата не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Згідно з ч. 9 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі- Порядок № 1266) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439 визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Згідно п. 11 зазначеного Порядку, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Пунктом 4 Порядку № 1266 встановлено, що Міністерству соціальної політики надано право давати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
У відповідності до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства юстиції України від 29 липня 1993 № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Дзержинськвугілля» з 25 жовтня 2013 року по 31 грудня 2015 року (а. с. 13), останній день роботи - є днем звільнення, відтак, щомісячні страхові виплати повинні бути призначеними виходячи з розрахунку середньої заробітної плати за період часу 12 календарних місяців за місцем роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно, оскільки страхові внески були сплачені за повний грудень місяць 2015 року.
Посилання апелянта про застосування при визначенні спірного періоду розрахунку середньої заробітної плати роз'яснень, які містяться у листі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 10 травня 2011 року № 245-08-2 (а. с. 81, 82), суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки вони носять інформативно - роз'яснювальний характер, та не є нормами права, регулюючими спірні правовідносинами.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача, які виразились в розрахунку щомісячних страхових виплат виходячи з розрахункового періоду по заробітній платі з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено, тому апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торецьк Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 17 травня 2017 року у справі № 225/5652/16-а - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 19 червня 2017 року.
Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_5
ОСОБА_4