Головуючий у 1 інстанції - Гусинський М.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
22 червня 2017 року справа №243/3300/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року у справі № 243/3300/17 за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 квітня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2Ф.) звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Слов'янське УПФУ) про визнання протиправними дій відповідача (в частині припинення виплати пенсії) та визнати протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати позивачу пенсії з березня 2016 року, зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком та сплатити заборгованість починаючи з березня 2016 року на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше позивачем (відновити становище, яке існувало до порушення), звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць (а.с. 1-6).
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с. 38-39).
Позивач, вважаючи, що судом першої інстанції не забезпечено всебічно та об'єктивне з'ясування обставин у справі та, серед іншого, порушено норми матеріального права, звернувся до суду апеляційної інстанції, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що Управління не вказано, а судом першої інстанції не з'ясовано, яка з обставин, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії, адже відповідач, на думку апелянта, діяв всупереч нормам Конституції, а судом першої інстанції такі обставини залишено без задоволення. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не врахована позиція Конституційного суду України, викладена в його рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, в якому зазначено серед іншого, «Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія…» (а.с. 48-50).
Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в апеляційній скарзі просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем пенсії позивачу з 01 березня 2016 року.
Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріали справи, позивач, ОСОБА_2, відповідно до довідки УСЗН Слов'янської районної державної адміністрації від 23 січня 2015 року № НОМЕР_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11,32).
10 лютого 2015 року, на підставі розпорядження № 71597 від 10.02.2015 року ОСОБА_2 взято на облік як отримувача пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 30 звр.).
З 01 березня 2016 року Управлінням припинено позивачу виплату її пенсії.
Із заперечень відповідача на даний адміністративний позов вбачається, що пенсію позивачу було призупинено на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.02.2016 року за вих.. № 875/02-3/34 та інформації, що надана Службою Безпеки України для опрацювання до з'ясування обставин, а саме, до особистого звернення до Управління та надання відповідних документів. Наголошував, що в період часу з березня 2016 року і по дату надання заперечень до суду першої інстанції (21.04.2017 року) позивач не зверталась до Управління із заявою про поновлення пенсійних виплат (а.с. 33-36).
Підтвердженням того фату, що позивачу не виплачується пенсія з березня 2016 року підтверджується також банківською довідкою (виписка по рахунку за період з 01 січня 2016 року по 25 лютого 2017 року), виданою ПАТ “Укрсоцбанк” відповідно до якої пенсію позивачу востаннє нараховано у лютому 2016 року у розмірі 1729,11 коп. (а. с. 14).
Крім того, слід зазначити, що 24 червня 2016 року Управлінням прийнято рішення про припинення виплати пенсії на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
За змістом цієї норми вбачається, що припинення виплати пенсії можливе лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.
Як зазначалось вище, підставою для припинення виплати позивачу пенсії стали посилання відповідача на лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 29 лютого 2016 року за вих. № 875/02-3/34 та інформацію, що надана Службою безпеки України для опрацювання.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи носять роз'яснювальний характер, не є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, а отже не є і належною підставою для припинення виплат, передбачених частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV в рамках статті 49 вказаного Закону, тому у даному випадку, оскільки позивачем при зверненні до суду першої інстанції були заявлені вимоги про визнання протиправними дії (в частині припинення виплати пенсії) та бездіяльність в частині невиплати позивачу пенсії з березня 2016 року.
Крім того, слід зазначити, що статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначено, серед іншого, що «…. право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача (в частині припинення виплати пенсії) та визнання протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати позивачу пенсії з березня 2016 року та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком та сплатити заборгованість починаючи з березня 2016 року підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання сплатити заборгованість починаючи з березня 2016 року на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше позивачем (відновити становище, яке існувало до порушення)” колегія суддів зазначає, що у цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 615 (набрала чинності з 27 серпня 2015 року) Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 і від 5 листопада 2014 р. N 637, на виконання якої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. N 788 (чинна з 10 жовтня 2015 року) Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 і від 5 листопада 2014 р. N 637 внесені зміни до постанов КМУ:
- від 30 серпня 1999 року № 1596, якою затверджений “Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через їх поточні рахунки у банках”, в частині внесення змін у пункт 6 вказаної постанови, який доповнено реченням такого змісту: “Для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, регіонів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 уповноваженим банком є АТ “Ощадбанк””;
- від 05 листопада № 637 до Постанови КМУ “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” в абзаці першому пункту 1: “слова “території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції” замінити словами “території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення”;
Доповнити абзац реченнями такого змісту: “Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому”.
Із зазначеного вбачається, що зміни, внесені постановами КМУ № 1596 та № 788 до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 і від 5 листопада 2014 р. N 637 передбачають виплату (продовження виплати) пенсій, що призначені переміщеним особам ПАТ “Державним ощадним банком України”. При цьому ці зміни набрали чинності з 10 жовтня 2015 року та підлягають виконанню переміщеним особам з тимчасово окупованої території, які мають право на отримання пенсій та інших соціальних виплат незалежно від порядку, встановленому п.6 наведеної постанови КМУ № 1596 для осіб, що не є переміщеними особами та отримують пенсію на підконтрольній Україні території, оскільки постановами КМУ № 1596 та № 788 внесені доповнення до вказаного пункту саме з метою отримання пенсій та інших соціальних виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, регіонів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що позивачу пенсія була нарахована останній раз в ПАТ “Укрсоцбанк”, а остання у відповідності до вищенаведених постанов КМУ не відкрила розрахунковий рахунок в АТ “Ощадбанк”, як то передбачено чинним законодавством, у суду немає підстав для задоволення вимог про нарахування та виплату заборгованості починаючи з березня 2016 року на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше позивачем (відновити становище, яке існувало до порушення).
При цьому колегія суддів зазначає позивачу, що за умови відкриття нею рахунку в АТ “Ощадбанку” та повідомлення про це відповідача остання має усі законні підстави з урахуванням даного рішення суду для отримання належної їй невиплаченої пенсії з березня 2016 року.
Тому, з урахуванням того, що судом першої інстанції помилково до даних правовідносин не прийняті до уваги вказані обставини, чим порушено норми матеріального права, останнє відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2017 року у справі № 243/3300/17 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (в частині припинення виплати пенсії) та визнати протиправною його бездіяльність в частині невиплати позивачу пенсії з березня 2016 року.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком з березня 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя : Л.В. Ястребова
Судді: І.А. Васильєва
ОСОБА_3