23 червня 2017 рокусправа № 336/1451/17 провадження №2-а/336/156/2017
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя
на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 квітня 2017 року по справі №336/1451/17(провадження №2-а/336/156/2017) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя перерахувати позивачу пенсії за віком з 16.02.2017 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.), а саме 3740 грн., та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію у відповідності до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 01.02.2017 року позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Під час обчислення розміру пенсії в 2017 році управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя взято показник середньої заробітної плати за 2007 рік. З таким розрахунком не погоджується позивач, оскільки вважає, що при розрахунку пенсії має бути застосований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, а саме 2014-2016рр.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено, а саме:
визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2007 рік;
зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком з 16.02.2017 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі заявник зазначає, що з огляду на положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відсутні, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Встановлені обставини, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію за вислугу років у відповідності до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.
З 01.02.2017 року позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись із розміром нарахованої пенсії, 16 лютого 2017 року позивач звернулась до УПФУ із заявою, в якій просила провести перерахунок її пенсії відповідно до вимог ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2014-2016рр.
Листом за №119/А-1 від 22.02.2017р. УПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що з 01.02.2017р. позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При переведенні з одного виду пенсії на інший був застосований показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 рік - 1197,91 грн. відповідно до Постанови КМУ №327 п.1 від 23.04.2012р. Загальний розмір розрахованої пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на 01.02.2017 року становить 1224 грн. 24 коп.
Отже, з відповіді УПФУ вбачається, що позивача було фактично переведено із одного виду на інший відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV та при розрахунку нового розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2007 рік.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV він звернувся вперше. Відтак, при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач повинен був застосовувати положення частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, а не частини третьої статті 45 Закону № 2262-XII.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону (у редакції Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак позивачу було призначено іншу пенсію за іншим законом.
Так, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.
За таких обставин, відповідач безпідставно застосував у спірних правовідносинах переведення з одного виду пенсії на інший згідно з положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV та, відповідно, застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року, 02.12.2015 року (справи № 21-612а14, № 193/1029/14-а).
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій УПФУ щодо розрахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2007 рік та про необхідність зобов'язання УПФУ провести перерахунок позивачу пенсії за віком з 16.02.2017 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжявід 11 квітня 2017 року по справі №336/1451/17(провадження №2-а/336/156/2017) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк