22 червня 2017 року справа № 188/1259/16-а (2-а/188/1/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
секретарі судового засідання Федосєєвої Ю.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника відповідачів Дьоміна М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року у справі №188/1259/16-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та Першотравенського міського голови Вінницької О.Р. (третя особа - Першотравенська міська організація профспілки працівників освіти і науки) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження про припинення служби в органах місцевого самоврядування, -
Позивач 26.09.2016 року (згідно поштового штампу на конверті) звернулась до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та Першотравенського міського голови Вінницької О.Р., (третя особа - Першотравенська міська організація профспілки працівників освіти і науки), в якому просила:
- визнати протиправними дії міського голови м.Першотравенськ Дніпропетровської області щодо видання розпорядження №302-р від 26.08.2016 року;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м.Першотравенськ Дніпропетровської області №302-р від 26.08.2016 року «Про припинення ОСОБА_1 служби в органах місцевого самоврядування»;
- поновити її на роботі на посаді начальника міського відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області;
-стягнути з виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- стягнути з виконкому на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 3480 грн..
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 в період з 28.10.2014 року по 26.08.2016 року працювала на посаді начальника міського відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради.
Позивавачем прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (а.с.31 т.1).
Розпорядженням міського голови від 26.08.2016 року №302-р на підставі ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» припинено службу ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування шляхом звільнення її з посади з 26.08.2016 року у зв'язку з недотриманням вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (а.с.23, 32, 70-72 т.1).
ОСОБА_1 не погодилась з таким рішенням та оскаржила його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачка під час її перебування на службі в органах місцевого самоврядування була суб'єктом, на якого поширюється передбачені ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» обмеження, встановлені законом України «Про запобігання корупції» ( ст.3 Закону). В її підпорядкуванні перебувала вчитель початкових класів Першотравенської загальної освітньої школи I - III ступенів № 2 рідна сестра- ОСОБА_5., відносно якої позивач голосувала при проведенні атестації вчителів початкових класів. ОСОБА_1 не повідомляла, що вони є близькими особами та про наявний конфлікт інтересів при прийнятті рішення за результатами атестації, чим було порушено приписи частини 2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з абзацом 3 статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
З матеріалів срави вбачається, що розпорядженням міського голови виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 28.10.2014 року №350-р ОСОБА_4 призначено на посаду начальника міського відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради за результатами спеціальної перевірки, присвоєно 11 ранг в межах 5 категорії посад органів місцевого самоврядування (а.с.13 т.1).
Позивавачем прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (а.с.31 т.1).
Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Згідно з частиною 1 цієї статті, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Розпорядженням міського голови від 26.08.2016 року №302-р припинено службу ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування шляхом звільнення її з посади з 26.08.2016 року у зв'язку з недотриманням вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (стаття 12 цього Закону) (а.с.23-25 т.1).
З тексту розпорядження вбачається, що підставою звільнення стала наявність порушень з боку ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, які полягають в тому, що 28.10.2014 року ( на момент призначення на посаду начальника міського відділу освіти виконавчого комітету Першотравенської міської ради) на посаді вчителя початкових класів Першотравенської загальноосвітньої школи 1-3 ступені №2, працювала її рідна сестра ОСОБА_5, яка перебуває у прямому підпорядкуванні до ОСОБА_1. Також зазначено, що згідно даних протоколу №5 від 08.04.2016 року при проведенні атестації вчителів початкових класів ОСОБА_1 не повідомила, що ОСОБА_5 є її рідною сестрою, приймала участь у голосуванні, тобто не повідомила про наявний конфлікт інтересів при прийнятті рішення за результатами атестації, чим було порушено приписи ч.2 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції.
Статтею 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлені обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби.
Так, вказаною статтею передбачено, що на службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:
1) визнані судом недієздатними;
2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
3) які за рішенням суду позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленного строку;
5) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.
Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідачами не надано суду доказів наявності встановлених частиною 1 статті 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» обмежень, пов'язаних з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби ОСОБА_1 та в матеріалах справи такі докази відсутні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів пояснив, що ОСОБА_1 звільнена на підставі частини 2 статті 35 Закону України «Про запобігання корупції».
Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання представника відповідачів, оскільки вказана норма визначає особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та не містить підстав для звільнення у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» та за порушення будь-якої статті Закону України «Про запобігання корупції» особа належить звільненню з посади, колегією суддів також до уваги не приймається, оскільки таке посилання не ґрунтується на законі та є хибним.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 року №651-XIV призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загально-освітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.
Таким чином, в даному випадку підпорядкованою особою для ОСОБА_1 є її рідна сестра ОСОБА_5, що працює на посаді вчителя початкових класів Першотравенської загальноосвітньої школи 1-3 ступені №2, та саме вона підлягала переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування ОСОБА_1, а у разі неможливості такого переведення, підлягала звільненню із займаної посади.
Таке обмеження щодо роботи близьких осіб визначено на теперішній час ст.27 Закону України «Про запобігання корупції». Таке ж обмеження було передбачено ч.2 ст.9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» на час призначення позивача на посаду в 2014 році.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ропорядження міського голови м.Першотравенськ Дніпропетровської області №302-р від 26.08.2016 року про припинення ОСОБА_1 служби в органах місцевого самоврядування прийнято хоча і в межах повноважень міського голови, проте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, а тому таке розпорядження належить скасуванню, а позивач поновленню на посаді.
Оскільки питання щодо припинення служби в органах місцевого самоврядування осіб, що працюють на посадах, на які вони призначені міським головою, припиняється за розпорядженням міського голови, то оскаржуване розпорядження №302-р від 26.08.2016 року прийнято міським головою м.Першотравенськ Дніпропетровської області в межах його повноважень, а відтак вимоги позивача про визнання протиправними дій міського голови м.Першотравенськ Дніпропетровської області щодо видання розпорядження №302-р від 26.08.2016 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що встановлено протиправність звільнення позивача з посади, колегія суддів вважає вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на посаді начальника міського відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Середня заробітна плата позивача, згідно довідки міського відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 20.06.2017 року за №648 складає 295,60 грн. (а.с.93 т.3). Саме вказана довідка відповідає вимогам п.2 та п.8 Порядку, а тому інші довідки, надані як позивачем так і представником відповідача колегією суддів до уваги не приймаються.
Період вимушеного прогулу з дня звільнення 26.08.2016 року по день постановлення рішення про поновлення на посаді 15.06.2017 року складає 205 робочий днів ( за 2016 рік: серпень - 3, вересень - 22, жовтень - 20, листопад - 22, грудень -22; за 2017 рік: січень - 20, лютий - 20, березень - 22, квітень - 19, травень -20, червень - 15).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 60598,00 грн., виходячи з розрахунку 295,60 грн. х 205 днів.
При цьому, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, колегія суддів визначає вказану суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пунктом 1 ч.3 ст.87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20 грудня 2011 року передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Позивач просила відшкодувати витрати, понесені у зв'язку з участю адвоката в судових засіданнях суду першої інстанції.
Згідно п.4.1. договору про надання правової допомоги від 20.09.2016 року складає 580 грн. на годину надання правової допомоги, що складає 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на час укладення вказаного договору (а.с.35-36 т.1). Відповідно до квитанції №1 від 20.09.2016 року вказану суму сплачено ОСОБА_1 в якості гонорару зп правову допомогу по вищевказаному договору (а.с.37 т.1).
Згідно журналів судового засідання за 13.10.2016 року, 14.11.2016 року, 17.02.2017 року, 16.03.2017 року, загалом судове засідання тривало 6 годин (а.с.112 т.1, 4-11 т.3).
Таким чином, розмір витрат на правову допомогу дорівнює 3480 гривень (580 грн. х 6 год.), як належать стягненню з виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення першої інстанції з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року у справі №188/1259/16-а задовольнити частково.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року у справі №188/1259/16-а скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м.Першотравенськ Дніпропетровської області №302-р від 26.08.2016 року «Про припинення ОСОБА_1 служби в органах місцевого самоврядування»;
- поновити ОСОБА_6 на роботі на посаді начальника міського відділу освіти виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області з 27 серпня 2016 року;
- стягнути з виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 60598 (шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок без урахування податків та інших обов'язкових платежів;
- стягнути з виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 3480 (три тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копіок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
В повному обсязі постанову складено 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак