21 червня 2017 рокусправа № 808/509/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Бишевської Н.А. Щербака А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі №808/509/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Апеляційного суду Запорізької області (далі відповідача-1) у виплаті позивачу одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку згідно ст.. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07.07.2010;
- стягнути з відповідача-1 на його користь 273036,90грн одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України (далі відповідач-2) виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти, належні до виплати позивачу одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодився із постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, з огляду на що, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що він отримав право на відставку та виплату вихідної допомоги до внесення відповідних змін до законодавства Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». У контексті верховенства права відповідні зміни до законодавства не можуть стосуватись тим, хто вже користується відповідними правами, і розповсюджуються лише на тих осіб, які призначені на посаду судді після набрання змінами чинності. Крім того, вважає, що нездійснення виплати вихідної допомоги є дискримінацією його як судді, порівняно з іншими суддями, які раніше вийшли у відставку, отримавши при цьому встановлену законом одноразову вихідну допомогу.
Державна судова адміністрація України подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказала, що суд повно встановив обставини справи та прийняв законне рішення, підстави для його скасування відсутні.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області.
02 липня 2016 року позивач направив до Вищої ради юстиції заяву про звільнення з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у відставку.
Постановою Верховної Ради України №1515-V11 від 08 вересня 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області.
Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року №72-к суддю судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1 відраховано зі складу суду.
У січні 2017 року позивач звернувся до голови Апеляційного суду Запорізької області із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
У відповіді на заяву позивача від 03 лютого 2017 року відповідач 1 зазначив, що правові підстави для такої виплати відсутні, оскільки на день звільнення позивача був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", який не передбачав виплату вихідної допомоги судді, який звільняється у відставку.
26 січня 2017 року позивач звернувся до ДСА із заявою про виплату йому вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку. Листом від 26.01.2017 відповідач 2 повідомив позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги.
Вважаючи відмову в нарахуванні та виплати вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що на момент реалізації позивачем права на вихід у відставку, виплата вихідної допомоги не була передбачена нормами чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 №2453-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2453-VІ), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно частини 3 статті 122 цього ж Закону, повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
Нормою частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону від 14 березня 2014 року № 887-VII було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Разом з тим, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ (а саме пп. 1 п. 28 цього Закону), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено вказану статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходять у відставку, не мають права на отримання вихідної допомоги.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
В той же час, положення частини 1 статті 143 Закону № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Виходячи з викладеного, в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08 вересня 2016 року).
Також, відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки право на відставку позивачем реалізовано під час дії Закону № 2453-VI, в редакції станом на дату прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено у відставку (08 вересня 2016 року), положеннями якого не передбачена виплата вихідної допомоги, то відсутні правові підстави для її стягнення.
Висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 808/509/17 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: А.А. Щербак