79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.06.2017 Справа № 914/4156/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Гриців В. М.
Давид Л. Л.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року
у справі за № 914/4156/15
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Львів)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада (м. Львів)
про: стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень
20.06.2017р. до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року. по справі № 914/4156/15.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом 10, днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється, з дня підписання рішення, оформленого, відповідно до ст. 84 цього кодексу.
З апеляційної скарги та долученого до неї клопотання вбачається, що апелянт, просить поновити строк для апеляційного оскарження даного рішення. При цьому вказує, що скаржник не отримував повного тексту рішення суду та не був присутній при проголошенні. Зазначає, що ознайомився з рішенням лише 6 червня 2017 року та в межах 10 днів, з моменту ознайомлення, подав апеляційну скаргу.
Проте, діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого в часі перегляду судових рішень.
Згідно із ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди, застосовують при розгляді, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає в тому, що в разі винесення судом остаточного рішення в справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п.61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо, щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22- 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.06 у, п.п.37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.10).
У п.41 Рішення від 03.04.08 "Пономарьов проти України", суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання, щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Провадження по даній справі, судом першої інстанції було відкрито 07.12.2015 року, кінцеве рішення було винесено 25.01.2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2, неодноразово оскаржував ухвали суду першої інстанції до вищестоящих інстанцій, а саме:
ухвалу господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року по справі № 914/4256/15 про прийняття позовної заяви до розгляду;
ухвалу господарського суду Львівської області від 22.03.2016 року, якою справу № 914/4256/15 прийнято до провадження;
ухвалу господарського суду Львівської області від 01.08.2016 року, якою справу № 914/4256/15 прийнято до провадження;
ухвалу господарського суду Львівської області від 04.08.2016 року, якою розгляд справи № 914/4256/15 було відкладено;
ухвалу господарського суду Львівської області від 01.12.2016 року, якою провадження по справі № 914/4256/15 було поновлене.
Вищенаведене, зокрема оскарження ухвал суду першої інстанції свідчить про обізнаність ФОП ОСОБА_2 про розгляд даної справи.
Таким чином, скаржник, міг та повинен був належним чином, в розумні строки ознайомитись з рішенням суду, яке окрім поштових відправлень, також висвітлюється в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Частина вищезазначених ухвал, що оскаржувались відповідачем, також не надходили скаржнику поштою та повертались до суду за закінченням терміну зберігання, проте останньому це не заважало вчасно звертатись до суду з їх оскарженням.
Як зазначено в п.41 Рішення Європейського Суду з прав людини від 03.04.08 "Пономарьов проти України" однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В даному ж випадку, з матеріалів справи чітко вбачається, що відповідачу було відомо про судове провадження, однак, зловживаючи своїми процесуальними правами, апеляційну скаргу на рішення подано, більш ніж за 5 місяців, після його винесення.
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи наведене, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, про відсутність причин для поновлення строку апеляційного оскарження рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 93, 97 ГПК України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, -
Відмовити в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2017 року по справі № 914/4156/15.
Повернути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та додані до неї матеріали всього на 19 аркушах.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Гриців В. М.
Суддя Давид Л. Л.