33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" червня 2017 р. Справа № 906/160/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Крейбух О.Г.
судді Демянчук Ю.Г. ,
судді Тимошенко О.М.
при секретарі Михальчук В.К.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017 р. у справі № 906/160/17
за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Украгроком"
до Сільськогосподарськоготовариства з обмеженою відповідальністю "Урожай"
про стягнення 5 408 946,37 грн (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 01-03/17-01 від 01.03.2017)
Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Украгроком" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" про стягнення заборгованості в розмірі 5408946,37 грн., з якої 3226855,57 грн. коштів сплачених за товар, що не був поставлений за договором постачання сільськогосподарської продукції № ФЖт250306-02 від 25.03.2016р., та 2182090,80 грн. штрафу.
13.03.2017р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог № 01-03/17-01 від 01.03.2017р., згідно якої просить стягнути заборгованість в розмірі 5464762,40 грн., в т.ч. 3282671,60 грн. - коштів сплачених за товар, що не був поставлений, та 2182090,80 грн. - штрафу /т.1, а.с.76-78/.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.03.2017р. заяву позивача щодо збільшення розміру позовних вимог та стягнення 5464762,40 грн. прийнято до розгляду /т.1, а.с.97/.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.04.2017р. у справі № 906/160/17 позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Украгроком" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" про стягнення 5464762,40 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 01-03/17-01 від 01.03.2017) задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3282671,60 грн. - боргу; 2182090,80 грн. - штрафу; 81971,44 грн. - судового збору.
Відповідач ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю "Урожай", не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017р. у справі № 906/160/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 2182090,80 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує:
- на порушення судом норм матеріального права, а саме вимог ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України;
- сума штрафних санкцій складає 67,62 % від суми боргу, що не відповідає вимогам співмірності, у зв'язку з чим судом неправомірно не зменшено суму штрафу;
- сума основного боргу стягнута з урахуванням індексації та курсової різниці, тобто позивач не зазнав збитків, а тому суд міг зменшити розмір належних до сплати сум штрафних санкцій.
Таким чином, на думку скаржника, рішення судом першої інстанції ухвалене з порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим має бути скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні 2 182 090,8 грн. штрафу.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року у справі № 906/160/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А. та призначено до розгляду на 12.06.2017 року /т.1, а.с.140/.
Автоматизованою системою документообігу суду на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 906/160/17 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мамченко Ю.А. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Тимошенко О.М., про що складено протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017 р.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" та справу № 906/160/17 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Тимошенко О.М. /т.2, а.с.1-4/.
Ухвалою суду від 12.06.2017р. розгляд справи відкладено на 22.06.2017р. за клопотанням відповідача /т.2, а.с.7-8/.
22.06.2017р. в судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
22.06.2017р. апелянт участі уповноваженого представника в судовому засіданні на забезпечив; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендавним повідомленням про вручення поштового відправлення /т.2, а.с.9/.
Поскільки ухвалою від 12.06.2017р. участь представників сторін в судовому засіданні 22.06.2017р. обов'язковою не визнавалася, то судова колегія вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
25.03.2016р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (надалі - покупець, позивач) та ОСОБА_3 товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" (надалі - постачальник, відповідач, апелянт) укладено договір постачання сільськогосподарської продукції № ФЖт 250306-02 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (надалі - товар), в асортименті, у строки і на умовах, передбачених даним договором і додатковими угодами, які є невід'ємними частинами даного договору /т.1, а.с.9-11/.
25.03.2016р. між ТОВ "Украгроком" та СТОВ "Урожай" укладено додаткову угоду № 1 ПФ до договору постачання сільськогосподарської продукції № ФЖт 250306-02 від 25.03.2016р. (надалі - додаткова угода № 1), за умовами якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити пшеницю 5-го (група Б) та/або 6-го класів, українського походження, врожаю 2016 року, надалі товар, у кількості, визначеній на умовах даної додаткової угоди, в строки і на умовах, передбачених у договорі та цій додатковій угоді. Загальна вартість товару, що повинен бути поставлений згідно умов цієї додаткової угоди, на дату укладання цієї додаткової угоди становить суму в розмірі 2269696,67 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 453393,33 грн., разом з ПДВ - 2723636,00 грн., що становить еквівалент 103442,31 доларів США по курсу продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання цієї додаткової угоди. Клас товару може бути змінений, про що сторони підписують додаткову угоду /т.1, а.с.12-15/.
Відповідно до п.3.2 додаткової угоди № 1, постачальник зобов'язаний до 30.08.2016р. передати покупцю в повному обсязі товар, найменування, кількість, якість, асортимент, комплектність якого відповідають умовам договору.
Згідно п.5.1.1 додаткової угоди № 1, попередня оплата за товар здійснюється в розмірі 2042727,00 грн., що становить еквівалент 77581,73 доларів США по курсу продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання цієї додаткової угоди. Попередня оплата повинна бути здійснена покупцем не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів після підписання цієї додаткової угоди та надання постачальником таких документів: - оригінал підписаного сторонами договору та додаткової угоди; - оригінал рахунку фактури.
Остаточний розрахунок - протягом 7-ми банківських днів після прийняття покупцем товару в повному обсязі та надання постачальником наступних документів: складська квитанція на товар із зазначенням переоформлення товару на покупця, висновок про якість товару, рахунок-фактура постачальника на товар, видаткова (товарна) накладна на товар, податкова накладна на товар (п.5.2.1 додаткової угоди № 1).
25.03.2016р. між ТОВ "Украгроком" та СТОВ "Урожай" укладено додаткову угоду № 2С до договору постачання сільськогосподарської продукції № ФЖт 250306-02 від 25.03.2016р. (далі - додаткова угода № 2), за умовами якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити сою, українського походження, врожаю 2016 року, надалі товар, у кількості, визначеній на умовах даної додаткової угоди, в строки і на умовах, передбачених у договорі та цій додатковій угоді. Загальна вартість товару, що повинен бути поставлений згідно умов цієї додаткової угоди, на дату укладання цієї додаткової угоди становить суму в розмірі 3791666,67 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 758333,33 грн., разом з ПДВ - 4550000,00 грн., що становить еквівалент 172806,68 доларів США по курсу продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання цієї додаткової угоди. Клас товару може бути змінений, про що сторони підписують додаткову угоду /т.1, а.с.16-19/.
Відповідно до п.3.2 додаткової угоди № 2, постачальник зобов'язаний до 30.11.2016р. передати покупцю в повному обсязі товар, найменування, кількість, якість, асортимент, комплектність якого відповідають умовам договору.
Згідно п.5.1.1 додаткової угоди № 2, попередня оплата за товар здійснюється в розмірі 3412500,00 грн., що становить еквівалент 129605,01 доларів США по курсу продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання цієї додаткової угоди. Попередня оплата повинна бути здійснена покупцем не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів після підписання цієї додаткової угоди та надання постачальником таких документів: - оригінал підписаного сторонами договору та додаткової угоди; - оригінал рахунку фактури.
Остаточний розрахунок - протягом 7-ми банківських днів після прийняття покупцем товару в повному обсязі та надання постачальником наступних документів: складська квитанція на товар із зазначенням переоформлення товару на покупця, висновок про якість товару, рахунок-фактура постачальника на товар, видаткова (товарна) накладна на товар, податкова накладна на товар (п.5.2.1 додаткової угоди № 2).
Позивачем на виконання умов договору та додаткових угод перераховано відповідачу попередню оплату за товар на загальну суму 5455227,00 грн., в т.ч. за додатковою угодою № 1 - 2042727,00 грн. платіжним дорученням № 4 від 08.04.2016р.; за додатковою угодою № 2 - 3412500,00 грн. (700000,00 грн. платіжним дорученням № 7 від 11.04.2016р., 684886,50 грн. платіжним дорученням № 5 від 08.04.2016р., 1300000,00 грн. платіжним дорученням № 543 від 11.04.2016р., 727613,50 грн. платіжним дорученням № 1462 від 11.04.2016р.) /т.1, а.с. 20-24/.
Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару не виконано, повернуто позивачу частково грошові кошти в сумі 2410000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача № 26002441836 /т.1, а.с. 25-30/.
18.01.2017р. позивачем направлено відповідачу вимогу № 16-01/17-02 від 16.01.2017р. про повернення грошових коштів та оплату штрафних санкцій, яка отримана останнім 24.01.2017р., однак, залишена без відповіді та задоволення /т.1, а.с. 33-37/.
Таким чином, не поставка товару у встановлені строки та не повернення грошових коштів у повному обсязі слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 3282671,60 грн. основного боргу з урахуванням вартості долару США на дату, що передує даті пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів, на підставі п.7.1.2 Договору, та 2182090,80 грн. штрафу
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору постачання сільськогосподарської продукції № ФЖт250306-02 від 25.03.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).
Згідно част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, відповідно до п.3.2 додаткової угоди № 1 постачальник зобов'язаний до 30.08.2016р., а згідно п.3.2 додаткової угоди № 2 - до 30.11.2016р. передати покупцю в повному обсязі товар, найменування, кількість, якість, асортимент, комплектність якого відповідають умовам договорів.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов Договору і додаткових угод до нього за товар виконав належним чином та перерахував відповідачу 5455227,00 грн. попередньої оплати, в т.ч. 2042727,00 грн. за додатковою угодою № 1 та 3 412500,00 грн. за додатковою угодою № 2.
Проте, відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав, повернув позивачу суму попередньої оплати частково в розмірі 2410000,00 грн. згідно з виписками по рахунку позивача № 26002441836.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
18.01.2017р. позивачем направлено відповідачу вимогу № 16-01/17-02 від 16.01.2017р. про повернення грошових коштів та оплату штрафних санкцій, яку отримано останнім 24.01.2017р. і залишено без відповіді та задоволення.
Згідно п.7.1.2 Договору, в разі повної не поставки товару та у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем про повернення грошових коштів вартості долару США в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США в національній валюті на банківський день, що передує даті здійснення покупцем передоплати за товар, сума грошових коштів, що підлягає поверненню покупцю, визначається за формулою:
С=В*(К2/К1)грн, де:
• С - сума, що підлягає поверненню покупцю;
• В - сума передоплати, перерахована покупцем постачальнику, в національній валюті України гривні;
• К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України гривні за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту htth://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги Покупцем;
• К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті здійснення покупцем передоплати за товар.
У розумінні ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (постанови Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011р. у справі № 3-141гс11).
Статтею 627 ЦК України передбачено, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відтак, враховуючи наведені норми законодавства та положення п.7.1.2 Договору, у позивача виникає право перерахунку попередньої оплати за товар товару із врахуванням фактичного курсу продажу долара США.
Позивачем на підставі п.7.1.2 Договору здійснено перерахунок розміру попередньої оплати непоставленого відповідачем товару, який згідно з довідками міжбанківського валютного ринку України, складеними на день, який передує даті подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, становить 3282671,60 грн. /т.1, а.с.79-80/.
За наведеного, позовні вимоги про стягнення 3282671,60 грн. суми попередньої оплати з урахуванням курсу продажу долара США на день, що передує даті подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2182090,80 грн. штрафу за відмову від поставки товару позивачу.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
Відповідно до п.7.1 Договору, у випадку відмови від поставки товару (всього або частини) та/або у разі прострочення поставки товару, постачальник зобов'язаний оплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5 % від визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого товару за кожний день прострочення та штраф у розмірі 30 % визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого Товару, за письмовою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем. У випадку прострочення поставки товару постачальником, покупець має право відмовитись від поставки товару, поставка якого прострочена, та вимагати повернення грошових коштів, а постачальник зобов'язується їх повернути протягом 7(семи) календарних днів з дати пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем.
Тобто п.7.1 Договору сторони погодили стягнення штрафу у розмірі 30 % визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого товару у випадку відмови від поставки товару.
Судом встановлено, що загальна вартість непоставленого товару становить 7273636,00 грн., в т.ч. 2 723 636,00 грн. за додатковою угодою № 1 та 4 550 000,00 грн. за додатковою угодою № 2.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 2181090,80 грн. (7273636,00 грн. х 30 %) штрафу у розмірі 30 % вартості непоставленого товару є такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє вимогу апеляційної скарги про зменшення розміру штрафу та відмову у його стягненні на підставі част.3 ст.551 ЦК України у зв'язку з невідповідністю розміру штрафних санкцій вимогам співмірності, зважаючи на таке.
Відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Виходячи з наведеного, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про стягнення штрафу суд має дати оцінку співмірності суми штрафу із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування штрафу до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування штрафу до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
Так, судом встановлено, що відповідачем не виконано умови Договору постачання сільськогосподарської продукції № ФЖт 250306-02 від 25.03.2016р. та не поставлено позивачу товар за додатковою угодою № 1 у кількості 707,438 метричних тон до 30.08.2016р. на загальну суму 2 723 636,00 грн. та за додатковою угодою № 2 у кількості 455,0 метричних тон до 30.11.2016р. на загальну суму 4 550 000,00 грн.
Натомість, позивачем свої обов'язки виконано та перераховано суми попередньої оплати повністю.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що відповідачем не вживалося заходів для поставки товару позивачу.
Разом з тим, невиконання відподачем своїх обов'язків по поставці товару (сої та пшениці) призвело до не виконання позивачем контрактів, укладених із Компанією LIMANOX INVESTMENTS LIMITED, а саме:
- контракту від 10.06.2016р. № 100616-А на поставку пшениці 5-го та/або 6-го класу у кількості 705 метричних тон в строк з 31.08.2016р. до 30.09.2016р. включно за ціною 97995,00 дол.США /т.1, а.с.169-177/;
- контракту від 09.09.2016р. № 090916-D на поставку сої у кількості 455 метричних тон в строк з 30.11.2016р. до 20.12.2016р. включно за ціною 167440,00 дол.США /т.1, а.с.183-191.
Компанією LIMANOX INVESTMENTS LIMITED у зв'язку з невиконанням зазначених контрактів виставлено ТОВ «Украгроком» вимоги від 01.06.2017р. та від 20.04.2017р. про сплату штрафу у розмірі 25 % вартості несвоєчасно поставленого товару та попередження про звернення до суду /т.1, а.с.182, 196/.
Тобто 25 % вартості несвоєчасно поставленого товару за зазначеними контрактами складає 66358,75 дол.США (97995,00 дол.США + 167440,00 дол.США) х 25 %)), що в гривневому еквіваленті - 1,7 млн. грн.
Окрім того, для здійснення попередньої оплати товару на суму 5 455 227,00 грн., позивачем укладалися кредитні договори з банками, призначення кредиту у яких вказано «поповнення обігових коштів», за користування грошовими коштами позивач сплачує проценти /т.1, а.с.197-311/.
При цьому судом враховано, що відповідачем повернуто позивачу 2410000,00 грн. попередньої оплати із 5 455 227,00 грн. отриманої. Станом на день розгляду апеляційної скарги відповідач продовжує утримувати 3 042 227,00 грн. коштів позивача.
Водночас, відповідачем не надано суду жодних документів на підтвердження його фінансового становища, причин невиконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу та відмови у його стягненні у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження, викладених в апеляційній скарзі вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;
Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017 р. у справі № 906/160/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 906/160/17 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Демянчук Ю.Г.
Суддя Тимошенко О.М.