04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" червня 2017 р. Справа№ 910/9245/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Тарасенко К.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.06.2017 року по справі №910/9245/15 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року
по справі №910/9245/15 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про внесення змін до договору.
В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-відповідач) про внесення змін до Договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1166/04 від 01.09.2004 шляхом викладення вказаного договору в редакції Додаткової угоди №1.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2015р. у справі №910/9245/15 позов задоволено повністю; змінено договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1166/04 від 01.09.2004р. та викладено його у редакції Додаткової угоди №1 до договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1166/04 від 01.09.2004р. зазначеному у рішенні суду; стягнуто з Публічного акціонерного товариств «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газопостачанню та газифікації «Сумигаз» судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 22.06.2015р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; на невідповідність обставин висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, 12.06.2017р. представником відповідача подано через канцелярію суду письмові пояснення, в яких фактично наводить додаткові мотиви щодо порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до відзиву, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахування письмових пояснень, та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
01.09.2004р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, був укладений Договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1166/04 (далі-Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів, і становить 573 200 грн. 00 коп. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам бориспільського району Сумської області та отримання на цій основі прибутку.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно із п. 3.1 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати та протоколу узгодження орендної плати, які є невід'ємною частиною договору, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 955,33 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 5.4 Договору оренди, орендар зобов'язався забезпечити технічну експлуатацію майна в порядку, передбаченому Правилами безпеки систем газопостачання України, які затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 № 254 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.05.98 за № 318/2758 та Правилами технічної експлуатації систем газопостачання України (Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, НАОП.1.23-1.18-80). Своєчасно та за рахунок власних коштів здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.
Відповідно до п. 7.1 Договору оренди, орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
Згідно з п.п. 10.1, 10.5 Договору оренди, цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.09.2004 року до 26.08.2005 року включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" від 22.06.2012, який вступив в дію 01.01.2013, було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким, зокрема, визначено, що експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄГТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.
Зазначені договори укладаються відповідно до типових форм, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).
Постановою НКРЕ №228 від 07.03.2013 затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).
За змістом п. 2 вказаної постанови власникам складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам необхідно привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.
Пункт 4 постанови НКРЕ №228 від 07.03.2013 передбачає, що ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2013 року, але не раніше дня її офіційного опублікування. Дана постанова НКРЕ була опублікована та набрала чинності 12.04.2013.
Як свідчать матеріали справи позивач неодноразово листами вих. №30/1772 від 11.12.2013, вих. №04/315 від 29.05.2014 звертався до відповідача з метою приведення договірних відносин між сторонами у відповідність до норм чинного законодавства України, та у додатках до вказаних листів надсилав відповідачу проект додаткової угоди, якою сторони мали змінити існуючий Договорів оренди на договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України. Проте відповідач відмовився від підписання додаткової угоди.
У зв'язку з відмовою відповідача від підписання додаткової угоди до Договору оренди №14/1166/04 від 01.09.2004р. у запропонованій позивачем редакції, останній звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з часу укладення між сторонами спірного договору обставини, за якими він був укладений, істотно змінились, а умови запропонованої позивачем Додаткової угоди №1 до Договору оренди відповідають вимогам чинного законодавства, а також не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.
Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням письмових пояснень, та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" від 22.06.2012 №5021-VІ, зокрема, доповнено Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" статтею 7-1 наступного змісту: власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових (п.4). Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами (п.5).
Частина 1 ст. 651 Цивільного кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Однак, за висновками колегії суддів, істотною зміною обставин не може бути прийнята постанова НКРЕ від 07.03.2013 №228, якою було затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України та внесення змін до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", оскільки укладення господарських договорів на основі типового договору повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених ст. 179 Господарського кодексу України, а не внесенням змін до діючого договору.
Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Порядок внесення змін до діючих господарських договорів регулюється положеннями статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не підтримував пропозицію позивача про внесення змін до Договору оренди та вказував на можливість продовження правовідносин між сторонами згідно з умовами Договору оренди у чинній редакції.
Колегія суддів зазначає, що умови Договору оренди не порушують вимоги ст.7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", оскільки складові Єдиної газотранспортної системи України були передані позивачу у користування, а тому доповнення Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" ст. 7-1 та прийняття НКРЕ постанови від 07.03.2013 №228 не є істотною зміною обставин, у розумінні ст.652 Цивільного кодексу України.
Крім того, матеріали справи свідчать, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, який регулюється положеннями ст.ст.759-786 Цивільного кодексу України.
В той же час, відповідно до умов Додаткової угоди №1 до Договору оренди по відповідач є замовником, а позивач - виконавцем щодо надання послуг з експлуатації об'єкта, що включає здійснення виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу (транспортування) природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим договором та чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи). Вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику та становить 22 854,18 грн.
Колегія суддів проаналізувавши умови Додаткової угоди до Договору оренди вважає, що остання за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, яка підпадає під правове регулювання положень ст.ст. 901-907 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача фактично зводяться до спонукання відповідача укласти новий договір, який за своєю правовою природою є відмінним від існуючого.
Також, колегія суддів звертає увагу, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015 (згідно із Законом України від 09.04.2015 №329-VIII), а постанова НКРЕ №228 втратила чинність 27.11.2015 (згідно з постановою від 30.09.2015 №2494 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). Тобто на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, обставини, на які посилався позивач, перестали існувати.
При цьому, стаття 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не зобов'язувала власника (відповідача) складових Єдиної газотранспортної системи України укладати з газотранспортним/газорозподільним підприємством виключно договори на експлуатацію таких складових. Вимоги цієї норми виконувались сторонами і на підставі договору в діючій редакції (складові Єдиної газотранспортної системи України були передані позивачу у платне користування).
Так, відповідно до п.п. 5.3, 5.4 Договору орендар зобов'язаний, в тому числі, забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; забезпечити технічну експлуатацію майна в порядку, передбаченому Правилами безпеки систем газопостачання України та Правилами технічної експлуатації систем газопостачання України; своєчасно та за рахунок власних коштів здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.
Отже, за умовами договору експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України забезпечується шляхом передачі їх у платне користування позивачеві та покладення на нього відповідних договірних обов'язків.
Крім того, за приписами статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" обов'язок забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України був покладений саме на відповідача, а тому позивачем не доведено суду, яким чином не підписання Додаткової угоди до Договору оренди порушило його права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи те, що укладання господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержання умов, передбачених ст.179 Господарського кодекс України, а не внесенням змін до іншого діючого договору (порядок внесення змін до діючих господарських договорів регулюється положеннями ст.188 ГК України), та те, що позивачем не доведено винятковості випадку для внесення запропонованих ним змін до Договору оренди, а також наявності умов, передбачених ст.652 Цивільного кодексу України для внесення таких змін, а судом першої інстанції не надано належної правової оцінки запропонованим позивачем змінам до Договору оренди, висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та внесення змін до Договору оренди є помилковим.
Судовою колегією враховано посилання сторін на викладену Вищим господарським судом України у свої постановах правову позицію в подібних правовідносинах (копія яких долучені до матеріалів справи).
При цьому, відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Крім того, нормами ст.111-28 ГПК України передбачено, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Натомість щодо Вищого господарського суду України, то положеннями ст.111-12 ГПК України визначено обов'язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте, до даної справи норми ст.111-12 ГПК не підлягають застосуванню, оскільки не переглядалася в касаційному порядку.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року по справі №910/9245/15 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року по справі №910/9245/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код 03352432) на користь Публічного акціонерного товариств "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
4.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5.Матеріали справи №910/9245/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.І. Разіна
К.В. Тарасенко