22.06.2017 року Справа № 904/2330/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.
секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
представники сторін:
від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю
“Павлоградський завод технологічного обладнання”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 р. у справі
за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Павлоградський завод технологічного обладнання”
про відшкодування збитків
Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградський завод технологічного обладнання” про стягнення 22 107,71 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30 % грошових стягнень за шкоду; до спеціального фонду обласного бюджету Дніпропетровської обласної ради 14 738,47 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20 % грошових стягнень за шкоду та до спеціального фонду місцевого бюджету Павлоградської міської ради 36 846,18 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50 % грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області за балансовим рахунком 3311 “Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 р. ( суддя Татарчук В. О. ) у справі № 904/2330/16 позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з доведення факту порушення Відповідачем абзацу 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” у вигляді викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Павлоградський завод технологічного обладнання” звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 р. у справі № 904/2330/16, та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не звернув увагу та не врахував, що ТОВ «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНО ГО ОБЛАДНАННЯ» у перевіряємому періоду 2014-2015 роки не працювало на повну потужність, тривалість робочого тижня складала 16 годин, що джерела викиду взагалі знаходять ся в неробочому стані та вже довгий час не працюють, показники для розрахунку збитків не були зафіксовані Позивачем, а взяті із даних державних статистичних спо стережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП ( повітря ), при пере вірці не використовувалась Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639.
Скаржник вважає, що розрахунок збитків проведено не вірно, оскільки, відповідно до п. 2.2 вказаної Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря вста новлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господа рювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами, але всупереч цьому, матеріали справи не містять доказів того, що Позивач здійснював відбирання проб для здійснення розрахунку розміру викидів.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення , а рішення суду першої інстанції по даній справі - без змін.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 р. колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В., апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначено на 25.05.2017 р.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.06.2017 р.
У судове засідання 22.06.2017 р. представники сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, проте останні своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористались.
Від Позивача надійшло клопотання про перенесення слухання справи.
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою представника Відповідача, а також враховуючи закінчення строку встановленого ст. 102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Позивача про чергове перенесення слухання справи та можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 22.06.2017 р. за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 22.06.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, які включають, серед інших, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (ст. 40 Закону).
Як передбачає ст. 31 Закону, з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки провадяться екологічна стандартизація і нормування.
Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону).
Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08 року № 464, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 р. за № 18/16034 (далі Порядок).
П. 2.2 Порядку визначено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій ( за погодженням з їх керівниками ).
На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки ( додаток 1 ), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції ( із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові ) і засвідчується печаткою ( п. 2.3 Порядку ).
Згідно з п. 4.20 Порядку в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії ( якщо перевірка проводилася комісією ), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення 28.12.2015 р. № 4-6230-10-3 до наказу № 768 - П від 28.12.2015 р., направлення № 4-6229-10-3 від 28.12.2015 р. - Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 12.01.2016 р. по 01.02.2016 р. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградський завод технологічного обладнання”.
За результатами перевірки, екологічною інспекцією складено ОСОБА_2 перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ “Павлоградський завод технологічного обладнання” від 01.02.2016 р.
ОСОБА_2 одержано під розпис та без зауважень до нього, інженером з охорони навколишнього природного середовища ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» ОСОБА_3
В акті зазначено, що викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. здійснюється без дозволу, що є порушенням абзацу 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
На підставі матеріалів проведеної перевірки Позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства природи України від 10.12.2008 р. № 639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064, виконаний розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі ТОВ “Павлоградський завод технологічного обладнання” в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Загальна сума збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства за період нарахування з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., становить 73 692,36 грн.
Позивач звернувся до Відповідача з претензіями за № 87/16 від 09.02.2016 р. та № 7-7/16 від 09.02.2015 р., про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, на суму 73 692,36 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 р. по справі № 804/2214/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ “Павлоградський завод технологічного обладнання” до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про: скасування наказу №768-П від 28.12.2015 р. “Про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ “ПЗТО”, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 1, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400” та визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо призначення та проведення планової перевірки ТОВ “ПЗТО” у період з 12.01.2016 р. по 01.02.2016 р.; визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області по проведенню розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі ТОВ “ПЗТО” на суму 17 152,80 грн. та 56 536,56 грн. ( 73 692,36 грн. ).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. по справі № 804/2214/16 наведену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням у даній справі задовольняючи позовні вимоги Позивача, пославшись на встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 р. по справі № 804/2214/16 обставини, які підтверджують наявність в діяльності Відповідача порушення чинного законодавства у вигляді викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. без дозволу, що було підставою для нарахування збитків на загальну суму 73 692,36 грн., дійшов висновку про доведеність факту порушення Відповідачем абзацу 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” у вигляді викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.
Апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду обґрунтованим у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 р. по справі № 804/2214/16 про наявність в діяльності Відповідача порушення чинного законодавства у вигляді викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. без дозволу, що було підставою для нарахування збитків на загальну суму 73692,36 грн. - не підлягають доказуванню при розгляді справи № 904/2330/16, у яких беруть участь ті самі особи.
Таким чином, факт порушення Відповідачем абзацу 2 частини 1 ст. 10, частини 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” у вигляді викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу є доведеним.
Ст. 153 ГК України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В силу ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” ( у відповідній редакції ) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2 Методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Згідно з п. п. 2.2, 2.8 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами, за результатами якої складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.
При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання ( п. 2.3 Методики ).
Способи і порядок розрахунку маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря врегульовані розділами 3, 4 Методики.
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди ( п. 3.6. Методики).
Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було проведено розрахунок відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України № 639 від 10.12.2008 р. на загальну суму 73 692,36 грн.
ОСОБА_2 розрахунок Позивачем проведено згідно даних державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря № 2-ТП ( повітря ) за 2014, 2015 роки. Підприємство статзвітність за формою N 2-ТП (повітря) складає відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря N 2-ТП ( повітря ) “Звіт про охорону атмосферного повітря” ( річна ) та N 2-ТП ( повітря ) “Звіт про охорону атмосферного повітря” (квартальна), затвердженої наказом Деркомстату України № 396 від 20.10.2008 р. та зареєстрованої Мінюстом України за № 1075/15766 від 05.11.2008 р. ( далі - Інструкція ).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції у формах N 2-ТП ( повітря ) ( річна ) та № 2-ТП ( повітря ) ( квартальна ) відображаються дані про викиди забруднювальних речовин га парникових газів від стаціонарних джерел забруднення.
П. 2.3 Інструкції визначено, що у графі 1 формах N 2-ТП ( повітря ) відображається кількість забруднювальних речовин та парникових газів, які викинуто в атмосферне повітря окремо за речовинами та групами речовин.
Посилання Скаржника на відсутність виробничої діяльності є безпідставним, оскільки статзвітність за формою № 2-ТП ( повітря ) надається підприємством за фактичні викиди забруднюючих речовин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності використання Позивачем даних державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП ( повітря ).
Разом з тим, з огляду на обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 р. по справі № 804/2214/16 місцевий господарський суд правильно вважає необґрунтованими посилання Відповідача на порушення Позивачем порядку проведення перевірки та безпідставність нарахування збитків.
Ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
На час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, доказів відшкодування державі завданої шкоди та у заявленій до стягнення сумі Відповідачем не надано, відсутність вини у спричиненні шкоди Відповідачем не доведена, доводи, на яких ґрунтуються заявлені Позивачем вимоги, Відповідачем не спростовано.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи Відповідача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Павлоградський завод технологічного обладнання” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 р. у справі № 904/2330/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Постанова складена у повному обсязі 23.06.2017 року
Головуючий колегії ОСОБА_1
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя О.В. Чус