"20" червня 2017 р. Справа № 926/1430/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» м. Чернівці
До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси
Про визнання Актів приймання - передачі бухгалтерських послуг до договору 1-Б від 04.01.2015 року недійсними
Суддя С.М. Гушилик
За участю представників:
Від позивача: Максимчук А.В. - керівник
Від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. від 12.07.2016 р.)
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» м. Чернівці 20.04.2017 року звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси про визнання актів приймання - передачі бухгалтерських послуг до договору 1-Б від 04.01.2015 року недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.01.2015 року між сторонами був укладений договір №1 - Б про надання бухгалтерських послуг. Відповідно до умов договору позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання з надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності в порядку, обсязі та на умовах визначених цим договором. Однак, позивач посилається на те, що даний договір не виконувався, послуги не надавалися, акти приймання - передачі наданих послуг підписувалися колишнім директором, тому просить визнати їх недійсним, оскільки вони є фіктивними.
Ухвалою суду від 21.04.2017 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.05.2017 року.
У судовому засіданні, 10.05.2017 року, оголошено перерву до 01.06.2017 року.
У своєму відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позовна заява є необґрунтованою, а обраний спосіб захисту не відповідає встановленим законом способом захисту цивільних прав та інтересів, у зв'язку із тим, що акти приймання - передачі бухгалтерських послуг не можуть бути окремим предметом судового розгляду.
Ухвалою суду від 01.06.2017 року відкладено розгляд справи на 20.06.2017 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017 року, позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, в свою чергу відповідач підтримав свої заперечення викладені у письмовому відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
04.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» (замовник), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання бухгалтерських послуг № 1 - Б (далі договір).
Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.2.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності, тощо.
Відповідно до п.2.2. договору при наданні послуг за цим договором виконавець зобов'язується: - забезпечувати таку якість надаваних послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до аналогічних послуг; - дотримуватися визначених замовником ділових принципів, стратегії і тактики ведення бізнесу; - виконувати чесно й сумлінно обов'язки, передбачені цим договором, вчасно й точно виконувати розпорядження замовника, дотримуватися вимог нормативних актів і нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, та іншої конфіденційної інформації, передбачених чинним в Україні законодавством та локальними актами замовника; - усувати допущені відхилення від умов цього договору або недоліки у наданих послуг що погіршують їх результати.
У свою чергу, п.2.3 договору прописано, що замовник зобов'язується: - надавати виконавцю документи, необхідні йому для виконання передбачених цим договором обов'язків; - оплатити надані за цим договором послуги.
Враховуючи п.3.1. договору вартість послуг виконавця становить 5000 грн. без ПДВ за місяць.
Термін оплати: протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п.4.1. договору).
Виконавець зобов'язаний в термін до 5 календарних днів інформувати замовника про надання послуг у поточний період (п.5.1. договору).
Здача - приймання наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно за актом здачі - приймання виконаних робіт до 5 числа місяця наступного за звітнім (п.6.1. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 01.01.2016 року (п.7.1. договору), однак може бути пролонгований за згодою сторін (п.7.2. договору).
Представник ТОВ «Чернівецький молодіжний житловий комплекс» зазначив те, що є всі підстави вважати, що послуги по даному договору не надавалися, акти приймання-передачі наданих бухгалтерських послуг підписувалися формально колишнім директором ОСОБА_4 та є фіктивними.
Однак, відповідач не погоджується із твердженнями позивача посилаючись на те, що акти приймання-передачі засвідчують факт виконання послуг передбачених укладеним сторонами договору про надання бухгалтерських послуг від 04.01.2015 року №1-Б і використовується в якості доказу та підлягають оцінці відповідно до ст.43 ГПК України.
Укладений між сторонами договір був спрямований на настання реальних правових наслідків та виконувався відповідно до його умов. Дане твердження посвідчується фактом виконання послуг, а саме, підписанням актів приймання - передачі та поданні податкової звітності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Як зазначено в ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В даному випадку між сторонами укладено договір, на підставі якого надавалися послуги, про що свідчать акти приймання - передачі.
Відповідно до ч.1 ст. 202, ст. 626 ЦК України правочином (договором) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до п. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.
Згідно пункту 2.1 Постанови №11 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова №11) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України.
За змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Тобто вчинення фіктивного правочину характеризується тим, що сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені таким правочином та відсутністю його правової мети.
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи нормативне визначення правочину, акт приймання-передачі бухгалтерських послуг не є правочином у розумінні приписів ст. 202 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, оспорювані акти приймання - передачі бухгалтерських послуг від 02.02.2015 року №01, від 02.03.2015 року №02, від 01.04.2015 року №03, від 06.05.2015 року №04, від 01.06.2015 року №05, від 01.07.2015 року №06, від 01.08.2015 року №07, від 01.09.2015 року №08, від 01.10.2015 року №09 до договору №1-Б від 04.01.2015 року підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб, недоліків в роботі не виявлено, тобто на момент укладення договору сторони досягли згоди щодо виконання зазначених послуг та претензій одна до одної не мають.
Позивач не довів, що послуги не надавалися, а акти приймання - передачі бухгалтерських послуг підписувалися директором ТОВ «Чернівецький МЖК» ОСОБА_4 формально, також не довів фіктивність оспорюваних актів.
Так, акт приймання-передачі бухгалтерських послуг засвідчує факт виконаних робіт, і може бути використаний у якості доказу у випадку звернення заінтересованої особи з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з приписами статті 43 ГПК України. Акт приймання-передачі сам по собі цивільні права не порушує, а може бути лише, за відповідних умов, доказом такого порушення.
Хоча юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (частина друга статті 124 Конституції України), предметом спору у суді не може бути вимога, яка спрямована на визнання недійсним акта, що має значення лише доказу і документа бухгалтерського обліку, оскільки в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 року по справі №926/727/15.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що акти приймання - передачі бухгалтерських послуг до договору 1-Б від 04.01.2015 року самі по собі не є правочином, у розумінні приписів статті 202 ЦК України, не порушують права позивача, отже не можуть бути предметом оскарження, таким чином обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, відтак позивачу у задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 22.06.2017 року.
Суддя С.М. Гушилик