Справа № 761/16772/17
Провадження № 1-кс/761/10503/2017
01 червня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ТОВ «Венкер» адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Венкер» про скасування арешту майна ,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна звернувся представник ТОВ «Венкер» - адвокат ОСОБА_3 .
На підтвердження своїх доводів заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2017 у кримінальному провадженні № 120 151 000 700 019 90 накладений арешт на нежилі приміщення: № 1- № 5 (групи приміщень № 48а), № 1- № 20 (групи приміщень № 48 в), з № 1 - № 17 (групи приміщень 48 г), загальною площею 544,00 м 2, які розташовані за адресою - м. Київ, вул. О.Гончара / Дмитрівська, буд. 79/4 (літера «А»).
За висновком заявника, арешт накладений необґрунтовано.
У своєму висновку ініціатор клопотання послався на те, що ТОВ «Еталон-Консалтінг» вказане майно придбало 13.01.2017 у результаті аукціону з реалізації майна банкрута - ПАТ «Київський ювелірний завод» (далі - ПАТ «КЮЗ»). У подальшому новий власник - ТОВ «Еталон-Консалтінг» подарував зазначені об'єкти нерухомості ТОВ «Венкер». Вказаний договір дарування у судовому порядку не оскаржується. Отже, ТОВ «Венкер» є добросовісним набувачем, що виключало накладення арешту на набуте останнім майно.
Представник власника також просив врахувати, що про підозру у вказаному кримінальному провадженні будь-якій особі не повідомлено, тобто строки досудового розслідування відповідними процесуальними нормами не обмежені, отже перебування майна під арештом може тривати невизначений час. Зазначена обставина суттєво порушує права власника, який вимушений нести тягар утримання майна без можливості ним користуватися та розпоряджатися.
Як вважає заявник, відсутність результатів тривалого досудового розслідування свідчить, що у подальшому застосуванні згаданого заходу забезпечення відпала потреба.
У судовому засіданні представник власника майна наполягав на скасуванні арешту з підстав, які наведені у поданому ним клопотанні, додатково просив взяти до уваги, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2017 скасований арешт частки майна ТОВ «Еталон-Консалтінг» .
Слідчий ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, стверджуючи, що арешт накладений обґрунтовано, підстави для його скасування на теперішній час відсутні. Досудовим розслідуванням встановлено, що ліквідатор ПАТ «КЮЗ» ОСОБА_6 умисно занизив вартість відчуженого майна, крім того у відповідному оголошенні зазначалося, що місцем проведення аукціону з продажу майна є будинок № 6 по бульвару І.Лепсе у м. Києві. Однак, відповідно до акту огляду, складеного представниками ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Укрексімбанк», за вказаною адресою Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа «Епсілон», яка проводила аукціон, ніколи не перебувала та аукціонів не проводила, 13.01.2017 за вищезазначеною адресою торги не відбувалися.
Наведене, на переконання слідчого, свідчить, що відчуження майна ПАТ «КЮЗ» відбулося у злочинний спосіб. Отже, майно, щодо якого ініціюється скасування арешту, є речовим доказом.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, заслухавши доводи представника власника майна, аргументи слідчого, дослідивши надані учасниками розгляду документи, дійшов висновку про таке.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його використання, перетворення, передачі, відчуження тощо.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, до процесуальних джерел закон відносить речові докази.
У силу ст. 98 КПК речовими доказами є предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, зазначені в ухвалі слідчого судді від 20.01.2017 про накладення арешту на майно, пояснення слідчого, надані слідчому судді окремі документи кримінального провадження з достатньою повнотою свідчать, що піддані арешту об'єкти нерухомості мають ознаки майна, яке набуте ТОВ «Еталон-Консалтінг», можливо, у злочинний спосіб.
Подальший перехід права власності на спірне майно шляхом укладання договору дарування від ТОВ «Еталон-Консалтінг» до ТОВ «Венкер» на вищезазначений висновок не впливає, тобто не позбавляє це майно визначених законом властивостей, характерних саме для речових доказів.
Враховуючи, що одним з завдань арешту майна у кримінальному провадженні є запобігання його відчуженню, виправданим є накладення арешту на приміщення № 1- № 5 (групи приміщень № 48а), № 1- № 20 (групи приміщень № 48 в), з № 1 - № 17 (групи приміщень 48 г) за адресою - м. Київ, вул. О.Гончара / Дмитрівська, буд. 79/4 (літера «А»), оскільки вказані приміщення невдовзі після придбання їх ТОВ «Еталон-Консалтінг» вже були відчуженні на користь ТОВ «Венкер».
Таким чином, слідчий суддя не виключає ризику того, що у разі скасування арешту можуть бути укладені зовні легальні правочини з метою відчуження зазначених об'єктів.
Доводи представника ТОВ «Венкер» у частині того, що процесуальним законом заборонене накладення арешту на майно добросовісного набувача, є такими, що заслуговували би на увагу у випадку, коли б не йшлося про арешт за ознакою речового доказу, на який зазначена заборона не поширюється.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови доведення, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Отже, власник майна повинен навести докази того, що на цій стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте без урахування певних суттєвих обставин.
Попри зазначене, доводи ініціатора клопотання не є переконливими.
Слідчий суддя погоджується з аргументацією заявника у частині того, що накладенням арешту порушується право власності ТОВ «Венкер».
У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У цьому випадку обмеження права власності ТОВ «Венкер» відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, який передбачений законом.
Сукупність вищезазначеного свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 174, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання представника ТОВ «Венкер» адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 120 151 000 700 019 90 про скасування арешту нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 48а), з № 1 по № 20 (групи приміщень № 48 в), з № 1 по № 17 (групи приміщень 48 г), загальною площею 544,00 м 2 , розташованих за адресою - м. Київ, вул. О.Гончара/Дмитрівська, буд. 79/4 (літера «А»), відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1