Справа № 2/593/115/2017
Бережанський районний суд Тернопільської області
"12" червня 2017 р.
в особі: судді Німко Н.П.
при секретарі Олексів О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 соціального захисту населення Бережанської районної державної адміністрації в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї,-
Позивач ОСОБА_1 соціального захисту населення Бережанської РДА Тернопільської області (далі - ОСОБА_1) звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_2 й згідно уточнених у попередньому судовому засіданні вимог його представник просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі ОСОБА_1 соціального захисту населення Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області 4 366, 62 грн. надміру виплачених їй за період 01 березня 2014 року по 31 червня 2014 року коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім»ям ( далі - ДСД); судові витрати покласти на відповідача.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з»явилася, подала суду письмову заяву у якій просить судовий розгляд даної справи провести за відсутності представника сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог в попередньому судовому зсіданні представник позивача зазначила, що підставою для призначення та виплати відповідачці ДСД була подана нею Декларація про доходи, у якій вона зазначила відомості про отриманий її чоловіком ( як членом її сім»ї) дохід у виді компенсації за догляд за особою понад 80-ть років. Однак, за результатами перевірки виявилося, що чоловік відповідачки не мав права на отримання такого виду компенсації, оскільки перебував за межами України з 27 серпня 2013 року по 22 березня 2014 року і догляду за такою особою не здійснював. Вважає, що відповідачка у своїй Декларації при зверненні у вказаний період за отриманням ДСД, подала завідомо й умисно недостовірні відомості про те, що її чоловік здійснював догляд за особою престарілого віку та не повідомила, що він фактично такого догляду не здійснював і такі відомості мали б суттєве значення для призначення їй ДСД. Поряд з цим зазначила, що відомості про отриманий дохід та його розмір чоловіка відповідачки у виді компенсації за догляд особи похилого віку у Декларації відповідає дійсності. Однак вважає, що сім»я відповідачки не мала права на отримання у вказаний період ДСД, оскільки виїжджаючи закордон чоловік відповідачки не повідомив органи соціального захисту про припинення згаданого догляду, що у свою чергу мало б наслідком припинення виплати сім»ї відповідачки ДСД.
У судове засідання відповідач та її представник не з'явилися, останнім подано до суду письмову заяву у якій він просить розглядати дану справу за його відсутності, наполягає на відмові у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
У попередньому судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_4 позову не визнав, просив в його задоволенні відмовити за безпідставністю, в обґрунтування заперечень зазначив, що всі відомості в документах, які були подані відповідачкою для отримання у вказаний позивачем період ДСД ( в т.ч. заяві та декларації) відповідають дійсності й відображені правдиво.
Взявши до уваги позицію представників сторін по справі, повідомлену ними, як під час попереднього судового засідання з обґрунтуванням як то позовних вимог так і заперечень проти них, враховуючи їх заяви подані на судовий розгляд справи, дослідивши у судовому засіданні докази подані в обґрунтування позову та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст. 10, ст. ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 № 1768-III спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон № 1768-ІІІ) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Нормами статті 4 Закону № 1768-ІІІ визначено, що особою, яка звертається за допомогою, надається декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім»ї. Також, для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації. …У заяві також дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону….Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів… Соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи…Рішення про призначення соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Згідно ч.1, ч.4 статті 7 Закону №1768-111, державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата у випадках, коли зокрема з'ясовано, що малозабезпечена сім»я має додаткові джерела для існування. Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплати призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».(Далі - Порядок)
Пунктом 2 Порядку передбачено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Окрім цього, згідно п. 6 Порядку, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).
Згідно з абзацом 2 п.25 Порядку виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється, зокрема якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.
Пунктом 28 Порядку також передбачено, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.
З аналізу вище наведених норм права вбачається, що припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених ч.І ст.7 Закону №1768-111, за обставин вказаних у позові можливе за наявності у сім'ї відповідачки додаткових джерел для існування та наявність ознак (обставин) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.
За таких обставин, у даному випадку, слід дійти висновку, що в розумінні ч.І ст.7 Закону №1768-111 припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та/або повернення (стягнення) її, у випадку, коли з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, можливі тоді, коли дійсно встановлено, що такі мають місце, або наявні обставини навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу, тобто коли відсутні обставини, передбачені частиною другою та/або частиною четвертою цієї статті. А також встановлення факту зловживання такої особи щодо приховування та подання нею недостовірних даних, пов'язаних із її доходами та майновим станом при призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі заяви відповідачки ОСОБА_2 про призначення ДСД та поданих нею документів, - довідки про склад сім»ї й декларації за 6-ть місяців, які передували поданню такої заяви, заявниці (відповідачці) було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї згідно рішення начальника ОСОБА_1 від 29 січня 2014 року на період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2014 року. Таку допомогу вона отримала і її розмір за вказаний період склав 4 366,62 гривень.
У декларації за період з 01 вересня 2013 року по 28 лютого 2014 року, на підставі та з врахуванням якої відповідачці було призначено ДСД у вказаний період, у розділі ІІ «Доходи членів сім»ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, членів сім»ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей), відповідачкою було зазначено, що її чоловік ОСОБА_5 отримує дохід у вигляді компенсації по догляду за особою старшою 80-ти років або інвалідом 1 групи (далі - догляд).
Такі відомості сторона позивача не оспорила й погодилася, як з правдивими й такими, що були враховані як достовірні при призначенні відповідачці згаданого виду ДСД.
У подальшому, провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю в соціальній сфері та культурі Державної фінансової інспекції в Тернопільській області на адресу відповідачки надіслано лист « про надання інформації», у якому зазначено, що відповідачка отримувала у визначений період ДСД; у своїй декларації від 13 березня 2014 року при отриманні ДСД зазначала, що має вид доходу - компенсацію по догляду за особою старшою 80-ти років або інвалідом 1 групи; разом з тим, з інформації, наданої Службою Безпеки України вбачається, що чоловік відповідачки ОСОБА_5 «…перебував за межами України з 01 жовтня 2019 року по 17 квітня 2011 року, з 28 серпня 2013 року по 22 березня 2014 року та з 01 березня 2015 року по даний час…У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №-832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» ( із змінами) він не мав права на отримання вищезазначеної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за престарілою особою чи інвалідом 1 групи протягом вищевказаного періоду…». Також вказано, що вона (відповідачка) не мала права на отримання вищезазначеної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за престарілою особою чи інвалідом 1 групи протягом вищевказаного періоду, а тому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім»ям», вона не мала права на ДСД. Також викладено прохання про повідомлення коли та яким чином нею ( відповідачкою) буде повернуто незаконно отримані кошти.
Жодних відомостей, які б підтверджували той факт, що вказаний у декларації вид та розмір доходу сім»ї відповідачки не відповідав дійсності, як і те, що відомості про такий дохід були неправдивими, сторона позивача суду не повідомила.
Виходячи із змісту обґрунтувань позовних вимог, підставою для вимоги про повернення ДСД фактично є те, що відповідачка умисно надала недостовірну інформацію щодо здійснення її чоловіком ОСОБА_5 догляду за престарілою особою, що не відповідало дійсності й такі недостовірні чи приховані відомості вплинули або могли вплинути на встановлення права відповідачки на ДСД та на визначення її розміру.
Суд звертає увагу, що доказів повідомлення про припинення виплати ДСД сім»ї відповідачки із зазначенням причин такого рішення, сторона позивача суду не надала.
Щодо відомостей про виїзд чоловіка відповідачки ОСОБА_5 за межі України в період отримання відповідачкою допомоги малозабезпеченій сім'ї, суд вважає, що такі відомості жодним чином не впливають на право відповідачки ОСОБА_2 на отримання такого виду соціальної допомоги, оскільки жодних належних й допустимих доказів отримання чоловіком відповідачки додаткових прибутків у вказаний період, аніж ті, що зазначені у поданій Декларації, сторона позивача суду не надала, а відтак вказане не свідчить, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, чи відпали підстави для отримання ОСОБА_2 відповідних виплат.
Суд вважає, що стороною позивача у судовому засіданні не доведено належними й допустимими доказами, що такі відомості пов'язані із майновим станом та доходами сім»ї відповідачки і вважає, що вони могли вплинути лише на умови виплати компенсації її чоловіку по догляду за особою похилого віку.
Отже, суд не приймає до уваги посилання сторони позивача, що обґрунтованою підставою для подання даного позову до суду і відсутності у відповідачки права на отримання у згаданий період ДСД, стала навмисно подана нею недостовірна інформація про здійснення догляду її чоловіком за час перебування його за кордоном, за що ним отримувались компенсаційні виплати.
Таким чином судом встановлено, що при поданні декларації, яка слугувала підставою для призначення відповідачці ДСД за період, що передував зверненню, відповідачкою не вчинено навмисних дій по приховуванню суми доходу отриманого її чоловіком, а також по навмисному поданню позивачу з цього приводу недостовірних відомостей, а відтак, передбачених п.28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» підстав для припинення відповідачці виплати згаданого виду допомоги у позивача не було, внаслідок чого й вимога про повернення таких коштів відповідачкою є необґрунтована.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що позов про стягнення таких коштів, всупереч п.28 згаданого Порядку пред'явлений позивачем без встановлення відповідачці строку для добровільного повернення таких коштів.
Відтак, суд приходить до висновку, що наведені позивачем підстави для стягнення з відповідачки надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не узгоджуються із вимогами п.28 Порядку; в той же час, обґрунтувань щодо зловживань відповідачки позивачем не наведено, доказів щодо подання відповідачкою ОСОБА_2 документів із завідомо неправдивими відомостями або приховування відомостей щодо її (членів її сім»ї) майнового стану та доходів, сторона позивача суду не надала.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявність умислу на подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей та факт усвідомлення відповідачем протиправного характеру діяння та передбачення його шкідливих наслідків, як обов'язкову умову для припинення отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, сторона позивача у судовому засіданні не довела.
Також, сторона позивача не довела у судовому засіданні жодними належними й допустимим доказами наявність інших або додаткових джерел для існування сім»ї відповідачки, аніж ті, що зазначені у її декларації.
Отже, сторона позивача у судовому засіданні не довела й наявності причин для припинення виплати та повернення виплаченої відповідачці згаданого виду соціальної допомоги з підстав, передбачених ч.І ст.7 Закону №1768-111.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 надміру виплачених коштів за призначеною державною соціальною допомогою як малозабезпеченій сім'ї в розмірі 4 366,62 грн., отриманої відповідачкою в період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2014 року.
З огляду на вищевикладене, на підставі Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім"ям", Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, керуючись ст.ст.10, 11, 60,88, 212-216, 218 ЦПК України, суд,-
Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 соціального захисту населення Бережанської районної державної адміністрації в Тернопільській області про стягнення з відповідача ОСОБА_2 надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім»ї в розмірі 4 366 ( чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 62 коп. за період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2014 року, за їх необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після прийняття рішення суду. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення відповідно до ч.3 ст. 209 ЦПК України складено 16 червня 2017 року.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_6