Справа № 461/2814/17 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 33/783/588/17 Доповідач: Партика І. В.
21 червня 2017 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді апеляційного суду Партики І.В., за участю представника Львівської митниці ДФС Лубоцького Б.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2017р.
встановив:
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 25.04.2017р. ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, громадянина Республіки Польща, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1),визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару - 68816,06 грн. з конфіскацією вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил №1007/20900/17 від 01.04.2017 року автомобіля марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2, 2006 р.в., дизель, об'єм двигуна 1997,00 см.куб., ключ запалення до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території РП серії НОМЕР_3 від 13.03.2017 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на користь Львівської митниці ДФС 6944,55 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на користь держави 320 грн. судового збору.
Згідно постанови, 26.03.2017р. приблизно о 04 год. 30 хв., у зону митного контролю м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС у напрямку в'їзд в Україну смугою руху «зелений коридор» заїхав транспортний засіб марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2, під керуванням громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 (ОСОБА_1). Під час здійснення митних формальностей ОСОБА_1 (ОСОБА_1) подав до митного оформлення контрольний талон для проходження по «зеленому коридору», заповнену ним митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території РП серії НОМЕР_3 від 13.03.2017 року, згідно якого власником автомобіля є ОСОБА_2, адреса АДРЕСА_2, співвласником якого є ОСОБА_3, АДРЕСА_3, а також надав Oswiadczenie від 22.03.2017р., засвідчене нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, як документ, що дає право на тимчасове користування вищезгаданого автомобіля громадянином ОСОБА_1 (ОСОБА_1). У ході здійснення митного оформлення виникла підозра щодо підробки довіреності на користування автомобілем від 22.03.2017р., було прийнято рішення здійснити перевірку автентичності документів поданих ОСОБА_1 (ОСОБА_1), як підставу для переміщення транспортного засобу марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2, через митний кордон України. На письмовий запит Львівської митниці ДФС до нотаріуса канцелярії «ОСОБА_4», отримано відповідь, згідно якої дана довіреність не посвідчувалась її канцелярією.
Не погоджуючись із даною постановою ОСОБА_1 (ОСОБА_1) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову постанову. В обґрунтування покликається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає матеріалам справи.
У доповненнях до апеляційної скарги Гранд Пьотр зазначає про відсутність підстав вважати, що доручення від 22.03.2017р. є підробленим, з огляду на те, що нотаріусом даного факту не підтверджено. Звертає увагу, що при проходженні митного контролю ним було подано усі наявні документи. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що подані ним до митного оформлення документи містять неправдиві дані, тобто зазначені у них відомості належним чином не перевірені та не спростовані, а тому вважає, що у його діях відсутні будь-які ознаки вчинення порушення митних правил. Окрім цього, суд першої інстанції також не встановив чи є автомобіль, що зазначений у постанові суду, таким, що підлягає конфіскації комерційним транспортним засобом чи транспортним засобом, що використовується лише для власних потреб.
ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судові засідання апеляційної суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, що на думку апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, думку представника Львівської митниці ДФС про безпідставність поданої апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Згідно ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачено ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи.
На переконання апеляційної суду, при розгляді справи відносно ОСОБА_1 (ОСОБА_1) судом першої інстанції дані вимоги законодавства не дотримано, а висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є передчасним, оскільки такий зроблено на підставі неповно зібраних доказів у справі, внаслідок чого неможливо зробити однозначний висновок про його винуватість у порушенні вказаних митних правил.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглянувши справу, в оскаржуваній постанові формально виклав фабулу правопорушення, яке зазначено у протоколі про порушення митних правил, та перелік матеріалів справи, як доказ вини ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, при цьому, достовірно не встановив та не міг встановити хто є власником транспортного засобу, чи зареєстрований він у встановленому порядку у Республіці Польща, до якого виду цей транспортний засіб відноситься (транспортний засіб комерційного призначення чи особистого користування), чи не перебуває цей транспортний засіб у розшуку та чи правомірно користувався ОСОБА_1 (ОСОБА_1) цим транспортним засобом.
У матеріалах справи знаходиться доручення на користування автомобілем марки «Peugeot 307», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2, яке видане від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 (ОСОБА_1)та завірене нотаріусом ОСОБА_4.
Як передбачено ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ст. 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, у якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Законодавством України, а саме ч.4 ст. 250 ЦК України, передбачена лише відповідальність представника перед особою, яка видала довіреність
Органом доходів і зборів не встановлено особу довірителя, не допитано його з приводу надання доручення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та справжності його підпису на цьому дорученні, чи відповідає це доручення законодавству Республіці Польща.
Оскільки, нотаріус завіряє лише справжність підпису довірителя, то участь ОСОБА_1 (ОСОБА_1) при цьому є необов'язкова.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що уповноваженою на складання протоколу особою Львівської митниці при оформленні матеріалів про порушення митних правил та судом першої інстанції при прийнятті рішення не були дотримані вимоги закону про всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Належна перевірка матеріалів органом митниці проведена не була, що залишено поза увагою суду першої інстанції, а тому притягнення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, є передчасним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів: законності та презумпції невинуватості.
Таким чином, вина ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, належним чином не встановлена, оскільки, відсутні переконливі докази цього.
За таких обставин, постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 25.04.2017р. про притягнення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МУ України слід скасувати у зв'язку з необ'єктивністю та неповнотою провадження у справі, а також необ'єктивністю її розгляду.
З огляду на те, що висновок як митного органу, так і суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 (ОСОБА_1) вчинив дії спрямовані на переміщення транспортного засобу з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, є передчасним. А тому матеріали справи слід направити митному органу для повного та об'єктивного з'ясування всіх невстановлених належним чином обставин справи.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1) задоволити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2017р. про притягнення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України скасувати.
Матеріали справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 (ОСОБА_1) направити через Галицький районний суд м. Львова до Львівської митниці ДФС для належного дооформлення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.