21 червня 2017 року Справа № 910/6279/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Короткевича О.Є.,
Полякова Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс"
на постановувід 05.04.2017 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/6279/15-г господарського суду м. Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до1. приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар"
провизнання недійсним договору відступлення права вимоги
в судовому засіданні взяв участь представник:
ПАТ "Укрсоцбанк" - Самокиша Ю.В., довір.
Рішенням господарського суду м.Києва від 20.07.2016 (суддя - Чинчин О.В.) у справі № 910/6279/15-г у позові публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", Позивач) до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-поліс" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс", Відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (далі - ТОВ "Енерготехпром", Відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Криворізький турбінний завод "Констар" (далі - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", Третя особа) визнання недійсним договору відступлення права вимоги відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2016 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014, укладений між ТОВ "Енерготехпром" та ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс", вирішено питання про розподіл судових витрат
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, а рішення господарського суду м.Києва від 20.07.2016 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 512 - 514, 1078, 1079, 1084 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника ПАТ "Укрсоцбанк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Енерготехпром" та ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" про визнання недійсним з моменту укладення договору відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014, укладеного між ТОВ "Енерготехпром" (Кредитор) та ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" (Новий кредитор). За твердженням Позивача, вказаний договір є недійсним, оскільки ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" є страховою компанію, Закон України "Про страхування" не допускає вчинення страховими компаніями таких правочинів як факторинг, тобто вказаний правочин вчинений без дотримання ст.ст. 203, 215 ЦК України. При цьому, Позивач зазначив, що ПАТ "Укрсоцбанк" не є стороною оспорюваного правочину, проте є зацікавленою особою, оскільки 05.08.2014 відносно ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" порушено справу про банкрутство, а вимоги Позивача включені до реєстру вимог кредиторів боржника. На думку ПАТ "Укрсоцбанк", права вимоги за оспорюваним договором були передані підприємству, яке є підконтрольним голові наглядової ради ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", й такі дії направлені на створення підконтрольного боржнику комітету кредиторів, усунення реальних кредиторів від процесу прийняття відповідних рішень.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2015 у справі № 910/6279/15-г залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 25.05.2016 постанову Вищого господарського суду України від 02.12.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2015 у справі №910/6279/15-г скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалюючи за результатами нового розгляду рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним договір про відступлення прав вимоги № 0108 від 01.08.2014 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, скасував рішення місцевого суду та прийняв нове судове рішення про задоволення позову.
При цьому, ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014, апеляційний суд виходив з того, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу та був укладений з боку Відповідача-1 з порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Закону України "Про страхування". При цьому, апеляційний суд також зазначив, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право на звернення з позовом у цій справі, а обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства.
Заперечуючи наведені висновки суду апеляційної інстанції ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" у своїй касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї вказує про те, що укладений між відповідачами оспорюваний договір за своєю правовою природою не є договором факторингу, а є договором відступлення права вимоги, який регулюється нормами ст. ст. 512, 514 ЦК України. Заявник вважає, що продаж права грошової вимоги за договором надання послуг на підставі договору відступлення права вимоги не є фінансовою послугою та не є предметом безпосередньої фінансової діяльності страховика, обмеження щодо здійснення якої визначено ст. 2 Закону України "Про страхування". При цьому, як стверджує скаржник, при укладенні оспорюваного договору ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" не було допущено порушення законодавства про фінансові послуги, договір не містить жодних ознак кредитної діяльності, забороненої ст. 31 Закону України "Про страхування", а є лише підставою для виникнення правовідносин між його сторонами, суб'єктний склад на укладання якого не обмежений ані загальними нормами цивільного законодавства, ані спеціальними. На думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції при новому розгляді справи виконав всі вказівки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25.05.2016, а апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс", оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказівок, викладених в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016, судом апеляційної інстанції досліджено положення оспорюваного договору та встановлено, що відповідно до договору відступлення права вимоги №0108 від 01.08.2014 (далі - Договір) ТОВ "Енерготехпром" передало ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" право вимоги за договором оренди нежитлового приміщення від 14.05.2013 № 6-128/90, згідно з яким ТОВ "Енерготехпром" передало у тимчасове платне користування нежитлове приміщення ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар". Одночасно новий кредитор зобов'язався сплатити кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, встановленій у пункті 3.9 цього договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору загальний розмір заборгованості Боржника (ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар"), право вимоги якої відступається згідно даного Договору становить 51 408,00 грн.
Згідно з п. 3.2 Договору сторони домовились, що право вимоги за договором оренди нежитлового приміщення вважається відступленим кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами акту відступлення права вимоги.
Ціна Договору складає суму грошових коштів в національній валюті України та визначається сторонами окремо (п.3.9 Договору).
У пункті 5.1 Договору визначено, що новий кредитор гарантує, що він є юридичною особою, яка належним чином створена та існує за законодавством України і має необхідну правоздатність для укладення та виконання положень цього договору; має право укладати цей договір і виконувати свої зобов'язання по ньому та має усі необхідні для цього повноваження від співвласників (учасників, акціонерів) у разі необхідності їх надання, будь-яких інших третіх осіб і відсутні будь-які інші законодавчі, договірні обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей договір та те, що він ознайомлений зі всіма пунктами цього договору, повністю з ними згоден та підтверджує те, що вони відповідають його волевиявленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у даній справі, згідно умов оспорюваного договору відступлення права вимоги, кредитор (ТОВ "Енерготехпром") уступив грошову вимогу до боржника (ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар") в обмін на грошові кошти, які новий кредитор (ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс") зобов'язався сплатити кредитору, тобто за умовами оспорюваного договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).
Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги врегульовано главою 73 ЦК України.
Так, ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як було зазначено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у даній справі, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Аналогічні положення наведено і в пунктах 3.2 і 3.7 оспорюваного Договору, відповідно до яких сторони погодили, що після переходу до нового кредитора права вимоги у останнього виникає право на грошові кошти, які він отримає від боржника у погашення заборгованості за виконання зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення. Кредитор (ТОВ "Енерготехпром") не відповідає перед новим кредитором (ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс") у випадку, якщо одержані новим кредитором від боржника суми будуть меншими від суми, сплаченої новим кредитором за цим договором. А як було зазначено вище, апеляційним судом встановлено, що сторони в п. 3.9 погодили, що ціна договору складає суму грошових коштів в національній валюті України та визначається сторонами окремо.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм, висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 25.05.2016 у даній справі та враховуючи встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки операції з відступлення клієнтом права саме грошової вимоги за зобов'язаннями боржника, які передбачають передачу фактором за плату в розпорядження клієнта грошових коштів, мають здійснюватися на підставі договору факторингу.
Що ж стосується доводів заявника касаційної скарги про те, що при укладенні оспорюваного договору ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" не було допущено порушення законодавства про фінансові послуги, а Договір не містить жодних ознак кредитної діяльності, забороненої ст. 31 Закону України "Про страхування", то колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних і наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у ст. 1 названого Закону визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку; фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом норм п. 11 ч.1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.
Відповідно до ст.5 цього Закону виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.
Частинами 1-2 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Згідно положень ст. 2 Закону України "Про страхування" предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням визначена ст. 31 Закону України "Про страхування".
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п.2.2 статуту ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Відповідача-1 та оформленого протоколом від 20.04.2010 № 20, предметом діяльності цієї компанії є страхування, перестрахування та фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
На виконання вказівок Верховного Суду України, апеляційним судом встановлено, що ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс", хоча і здійснює фінансово-господарську діяльність з надання певних послуг, однак не являється фінансовою установою у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, оскільки дане товариство не включено до Переліку фінансових установ, унесених до Державного реєстру фінансових установ, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно ж до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені в п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.
Виходячи з приписів наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, касаційний суд погоджується з правомірним висновком суду апеляційної інстанції про те, що оспорюваний договір укладено з боку ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" з порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" не є фінансовою установою в розумінні названого Закону, а тому не має права на отримання плати (фінансової вигоди) у вигляді дисконту від фінансової операції.
За таких умов, колегія суддів вважає, що апеляційний суд при розгляді справи врахував вказівки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25.05.2016 у даній справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та наявність правових підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014.
Натомість, суд першої інстанції, повторно розглядаючи справу, дійшов помилкового висновку про те, що укладений договір відступлення права вимоги №0108 від 01.08.2014 не є договором факторингу та відмовив у задоволенні позову.
Враховуючи зазначене, доводи ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс" не спростовують правомірних висновків апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
Отже, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Поряд з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями та було зазначено вище, відносно Третьої особи у даній справі - ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 порушено провадження у справі № 904/5722/14 про банкрутство, а ухвалою цього ж суду від 18.12.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого внесено, зокрема, вимоги Позивача - ПАТ "Укрсоцбанк", Відповідача-1 - ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Поліс", та Відповідача-2 - ТОВ "Енерготехпром".
Виходячи із встановлених обставин, дана справа про визнання недійсним договору відступлення права вимоги безпосередньо пов'язана зі справою № 904/5722/14 про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар".
Водночас, надаючи оцінку правильності застосування п.п. 2. 7 ч. 1 ст.12, ч.9 ст.16 ГПК України при розгляді даної справи в контексті того, в якому саме провадженні - позовному чи в межах справи про банкрутство має бути розглянута позовна заява про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Аналіз положень пунктів 2, 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України, а також ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013) дає підстави для висновку, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України щодо порядку розгляду спорів, безпосередньо пов'язаних зі справою про банкрутство, викладена в постановах від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, від 16.11.2016 у справі № 908/560/16 та ін.
Разом з цим, як вбачається, постановою Верховного Суду України від 25.05.2016 у даній справі було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 02.12.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2015, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. При цьому, Верховний Суд України надав вказівки судам належним чином дослідити положення оспорюваного договору, з'ясувати правову природу цього правочину та відповідність його умов вимогам чинного законодавства. Будь-яких висновків чи вказівок стосовно необхідності вирішення питання щодо розгляду даного спору в межах справи №904/5722/14 про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 не містить.
Відповідно до положень ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду даної справи про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 0108 від 01.08.2014 в порядку позовного провадження без направлення її для розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар".
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Поліс" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №910/6279/15-г залишити без змін.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
Б.М. Поляков
Постанова виготовлена та підписана 22.06.2017