19 червня 2017 року Справа № 910/20590/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Малетича М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
та ухвалиГосподарського суду міста Києва від 23.01.2017 (судя Цюкало Ю.В.)
у справі№ 910/20590/16 Господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.
доПриватного акціонерного товариства "F&C REALTY",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
2. Публічне акціонерне товариство "Київсоюзшляхпроект", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Триел", 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті", 5. Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю",
про звернення стягнення на предмет іпотеки 186718000,00 грн.
за участю представників
позивачаХодюк О.Я.,
відповідачане з'явились,
третьої особи-1Музичук Л.В.,
третьої особи-2не з'явились,
третьої особи-3не з'явились,
третьої особи-4не з'явились,
третьої особи-5не з'явились,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/20590/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017, зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи до суду після проведення судової експертизи, що призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у даній справі.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду про призначення судової оціночно-будівельної експертизи та про зупинення провадження у справі та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України. На думку скаржника, у разі задоволення іпотекодержателем забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб звернення стягнення встановлений у відповідному договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" має право вимагати застосування його судом за узгодженою в договорі вартістю предмета іпотеки.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третіх осіб-2,-3,-4,-5 не з'явились.
Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників вказаних сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи-1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Призначення і проведення судової експертизи врегульовано ст. 41 ГПК України, згідно з ч. 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Поняття судової експертизи визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Із сукупності наведених норм вбачається, що зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала про зупинення провадження у справі має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 3716/0415 від 30.04.2015, укладеним між Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ ПрАТ "F&C REALTY", шляхом передачі у власність майна, що є предметом іпотеки, позивачу в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 186718000,00 грн.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення оціночно-будівельної експертизи для встановлення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/20590/16 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, витрати за проведення якої покладено на відповідача, а проведення доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Призначаючи ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 експертизу у справі № 906/1196/15, місцевий господарський суд посилався на необхідність встановлення ринкової вартості предмета іпотеки у разі задоволення позовних вимог та винесення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як передбачено ч. 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 вказаної статті іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя.
Частиною. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" № 1 від 24.11.2014 якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.
Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/20590/16 вбачається, що остання містить обґрунтовані мотиви її винесення, а саме: необхідність вирішення питань щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшого набуття у власність. Суд першої інстанції вказав обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, потребують спеціальних знань, та визначив конкретні підстави для проведення експертизи, доцільність її проведення, а також реалізував надане законом господарським судам право на зупинення провадження у справі до закінчення проведення експертного дослідження для уникнення порушення процесуальних строків розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, зважаючи на наявність спору між сторонами про ціну предмета іпотеки, з огляду на заявлення відповідачем клопотання про призначення експертизи, колегія суддів погоджується із висновком судів про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.
При цьому процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи. Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено. Якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 ГПК не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження. (п. 19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Разом з тим при оцінці правомірності зупинення провадження у справі дослідженню підлягають підстави зупинення провадження. Суд має встановити наявність чи відсутність належного обґрунтування зупинення провадження у справі з певних підстав, дотримання при цьому положень чинного законодавства.
Провадження у даній справі зупинено на час проведення судової експертизи.
Врахувавши наведене та встановивши, що позивачем оскаржується ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі та ухвала про призначення судової експертизи, а доводи скаржника фактично зводяться до обґрунтування відсутності підстав для призначення експертизи, суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження в частині оскарження ухвали суду першої інстанції про призначення судової експертизи.
Пунктами 2, 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Оскільки надане суду процесуальним законом право зупинити провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи зумовлено, перш за все, неможливістю розгляду спору по суті за відсутності відповідних висновків судового експерта, зупинення провадження місцевим господарським судом у зв'язку із проведенням судової експертизи відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, ст. 79 ГПК України.
Виходячи з викладеного, вірним є висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 910/20590/16 - без змін.
Головуючий суддяО.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
М.М. Малетич