19 червня 2017 року Справа № 918/1006/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКролевець О.А.,
суддівЄвсікова О.О., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на рішення та постановуГосподарського суду Рівненської області від 28.11.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.2017
у справі№918/1006/16 Господарського суду Рівненської області
за позовомДочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
доСлужби автомобільних доріг у Рівненській області
простягнення заборгованості у сумі 134327 грн.
за участю представників
від позивача:Лещенко Н.С., Ковальчук І.В.,
від відповідача:Дворак Т.Б.,
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.11.2016 (суддя Андрійчук О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (колегія суддів у складі: Савченко Г.І., Демянчук Ю.Г., Павлюк І.Ю.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.01.2013 року між Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Рівненський облавтодор", підрядник) та Служби автомобільних доріг у Рівненській області (далі - Служба, замовник) укладено договір №2 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого підрядник зобов'язався на свій власний ризик у 2013 році надати послуги по експлуатаційному утриманню та поточному ремонту автомобільних доріг загального користування за рахунок коштів державного бюджету відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.
Пунктом п.4.1 договору передбачено, що замовник здійснює щомісячні розрахунки за надані послуги по мірі надходження коштів (бюджетного фінансування) на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) за рахунок коштів державного бюджету, виділених замовнику в установленому порядку.
Згідно з п.4.2 договору підрядник станом на 25 число місяця готує акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і разом з представниками замовника впродовж 2-3 днів перевіряє відповідність актів фактично виконаним обсягам та правильність розрахунків вартості робіт. Надання актів замовнику здійснюється не пізніше як за два останніх робочих дні звітного місяця, оплата послуг, наданих з недоробками і дефектами, проводиться після усунення останніх
Замовник може здійснювати подекадно проміжні платежі за надані послуги після підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних нормативних документів, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.4.3 договору).
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору строк надання послуг: січень-грудень 2013 року. Місце надання послуг: автомобільні дороги загального користування Рівненської області.
Згідно п.11.3 договору послуги надаються підрядником згідно з щомісячними, попередньо виданими замовником, завданнями на виконання робіт з експлуатаційного ремонту, кошторисної документації, складеної на основі актів-дефектів, затверджених замовником, у межах ціни цього договору.
18.11.2014р. позивачем на адресу відповідача листом №8/1684 направлено акт приймання виконаних будівельних робіт за 2013 рік (місяць не вказано), однак останній зі сторони відповідача підписаний не був, про що позивачем зроблено відповідну відмітку на вказаному акті /а.с.13, 14/.
У відповідь листом №7/2033 від 02.12.2014 замовник повідомив, що відсутні підстави для підписання наданих позивачем актів виконаних робіт форми № КБ-2в /а.с.15/.
19.01.2015р. ДП "Рівненський облавтодор" направило на адресу Служби вимогу про оплату вартості робіт на суму 1094398 грн. /а.с.16/.
Як вбачається з матеріалів справи, роботи, обумовлені в акті приймання виконаних будівельних робіт за 2013 рік (місяць не вказано), фактично виконані позивачем, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за січень-червень 2013 року, загальним журналом робіт №42, в якому містяться відомості про виконані роботи /а.с.17-26/. У свою чергу, предметом (роботами та витратами) згідно вказаного акту є охорона цеху у січні-червні 2013р., виконавець послуги - філія "Костопільський райавтодор".
Відповідно до листа Укравтодору №1801/3/6.3.-20 від 10.08.2012 оплата робіт по охороні цеху та комплексу дорожнього сервісу здійснюється за рахунок коштів, призначених на експлуатаційне утримання автомобільних доріг.
Судами також встановлено, що відмова замовника від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за 2013 рік (місяць не вказано) є необґрунтованою, так як відповідачем не доведено, що у роботах, обумовлених у вказаному акті, виявлено недоліки, які виключають можливість їх використання.
Предметом даного спору є вимоги ДП "Рівненський облавтодор" про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області 134327 грн. заборгованості за виконані підрядником у січні-червні 2013р. роботи з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування, а саме за послуги з охорони цеху у січні-червні 2013р. (виконавець - філія "Костопільський райавтодор").
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на невиконання зобов'язань з оплати вартості послуг, наданих на підставі укладеного між сторонами договору від 30.01.2013 №2, та оформлених актом приймання виконаних будівельних робіт за 2013р., що був надісланий підрядником 18.11.2014р. та від підписання якого замовник відмовився на початку грудня 2014р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що роботи, за які відповідач не розрахувався, виконані підрядником у січні-червні 2013 року, що підтверджується табелями обліку робочого часу та загальним журналом робіт №42 за вказаний період, проте, з урахуванням положень п.п.4.1-4.3, 11.3 договору від 30.01.2013 №2, акти по щомісячно виконаних будівельних роботах мали бути складені позивачем та погоджені на кінець січня-червня 2013 року, відтак, перебіг позовної давності для вимог про стягнення вартості виконаних за договором робіт у січні-червні 2013 року розпочався 01.02.2013 року, 01.03.2013 року, 02.04.2013 року, 07.05.2013 року, 01.06.2013 року, 02.07.2013 року і, відповідно, закінчився 01.02.2016 року, 01.02.2016 року, 02.04.2016 року, 07.05.2016 року, 01.06.2016 року та 02.07.2016 року, що з огляду на звернення позивача з позовом лише 27.09.2016 року та подану відповідачем заяву про застосування позовної давності /а.с.99-101/ є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів спливу позовної давності. При цьому, суди встановили як відсутність переривання чи зупинення перебігу позовної давності, так і недоведеність існування поважних причин пропуску строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Приписами статей 526 та 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів ст.318 ГК України та ст.875 ЦК України за договором на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи, що роботи, які відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт за 2013 рік (місяць не вказано), фактично були виконані позивачем, а відповідач свого обов'язку з оплати виконаних робіт не дотримався, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості в розмірі 134327 грн.
Разом з тим, відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог /а.с.99-101/.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Предметом договору №2 від 30.01.2013 є надання позивачем послуг з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування за рахунок коштів державного бюджету.
Судами встановлено та скаржником не заперечується те, що порядок погодження та підписання актів приймання виконаних будівельних робіт визначено сторонами у п.4.2 договору, зі змісту якого вбачається, що відповідний акт мав бути наданий позивачем відповідачу станом на 25 число, але не пізніше як за 2 останні робочих дні звітного місяця, та погоджений відповідачем протягом 2-3 днів. Таким чином, акти виконаних будівельних роботах мали бути складені та погоджені на кінець січня-червня 2013 року. При цьому, актом приймання виконаних будівельних робіт за 2013р. (без зазначення місяця), який покладено позивачем в обґрунтування доведеності позовних вимог, оформлено саме послуги з охорони цеху, надані замовнику в січні-червні 2013р. (виконавець послуг - філія "Костопільський райавтодор").
Судами попередніх інстанцій також достеменно встановлено та скаржником не спростовано тих обставин, що перебіг позовної давності для вимог про стягнення вартості робіт, щомісячно виконаних за договором у січні-червні 2013 року розпочався 01.02.2013 року, 01.03.2013 року, 02.04.2013 року, 07.05.2013 року, 01.06.2013 року, 02.07.2013 року і, відповідно, закінчився 01.02.2016 року, 01.02.2016 року, 02.04.2016 року, 07.05.2016 року, 01.06.2016 року та 02.07.2016 року, що, з огляду на звернення позивача з позовом лише 27.09.2016 року та подання відповідачем заяви про застосування позовної давності, є достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів спливу позовної давності.
У зв'язку з наведеним, касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про невірне визначення судом початку перебігу позовної давності, оскільки посилання підрядника на необхідність відліку перебігу позовної давності з моменту підписання ним в односторонньому порядку у грудні 2014 року акта приймання виконаних будівельних робіт за 2013р. (форми №КБ-2в) суперечить приписам ст.261 ЦК України, умовам п.п.4.2-4.3 договору №2 від 30.01.2013 та фактичним обставинам справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору належним чином враховано, що позивачем не надано жодних доказів як на підтвердження переривання чи зупинення перебігу позовної давності, так і щодо існування поважних причин пропуску строку позовної давності.
Наявна касаційна скарга позивача також не містить жодних вказівок на пропуск ним позовної давності з поважних причин.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з мотивів спливу позовної давності.
Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення і постанови.
Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст.43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 28.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі №918/1006/16 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кролевець
Судді О. Євсіков
С. Самусенко