19 червня 2017 року Справа № 910/21845/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Малетича М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРА-ГАРАНТ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зеленін В.О., Алданова С.О.)
у справі№ 910/21845/16 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Велес Запоріжжя 2012"
до1. Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ", 2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 3. Фізичної особи-учасника товариства ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕРА ЛТД", 2. Компанія "ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі", 3. Компанія "ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН", 4. Компанія "ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД", 5. Фізичної особи - учасника товариства - ОСОБА_5, 6. Фізичної особи - учасника товариства - ОСОБА_6,
провизнання недійсними рішень учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ", оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016, б/н від 18.07.2016, б/н від 19.07.2016 та про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника - ОСОБА_7 вжити заходів для усунення допущеного порушення,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕРА-ГАРАНТ",
провизнання недійсними рішень учасників ТДВ "СК "Мотор-Гарант", відображених у протоколах зборів учасників б/н від 15.07.2016, б/н від 18.07.2016, б/н від 19.07.2016, а також зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника - ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", а саме застосувати передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення,
за участю представників
позивачане з'явились,
відповідача-1ОСОБА_8,
відповідача-2не з'явились,
відповідача-3ОСОБА_8,
третьої особи-1не з'явились,
третьої особи-2не з'явились,
третьої особи-3не з'явились,
третьої особи-4не з'явились,
третьої особи-5не з'явились,
третьої особи-6не з'явились,
третьої особи з самостійними вимогамине з'явились,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/21845/16 провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Запоріжжя 2012" про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувати заходи впливу до порушника ОСОБА_7 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення припинено. Матеріали справи № 910/21845/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Запоріжжя 2012" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_7, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА-ГАРАНТ", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА-ГАРАНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕРА ЛТД", Компанії "ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі", Компанії "ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН", Компанію "ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД", фізичних осіб - учасників товариства - ОСОБА_9 та ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ", оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016, б/н від 18.07.2016, б/н від 19.07.2016 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у даній справі пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/21845/16 змінено, викладено його в наступній редакції:
"Провадження у справі № 910/21845/16 припинити в частині позовних вимог:
- позивача - ТОВ "Велес Запоріжжя 2012" про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника - ОСОБА_7 вжити заходів для усунення допущеного порушення,
- третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ТОВ "ТЕРА-ГАРАНТ" про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувати до ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення". В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі № 910/21845/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду в частині направлення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області та постанову апеляційного суду скасувати, матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій було неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми процесуального права, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 62, п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вимога до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не є похідною та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. На думку скаржника, захист поза господарською юрисдикцією порушеного корпоративного (цивільного) права, за наявності між юридичною особою та учасниками юридичної особи спору про право, порушення якого спричинено не лише самими учасниками юридичної особи, а і суб'єктом владних повноважень, який в силу специфіки державного регулювання ринку фінансових послуг наділений особливою компетенцією в господарсько-правових відносинах, не відповідатиме вимогам п. 5 ст. 3 ЦК України, ч. 1 ст. 8 Закону України " Про судоустрій та статус суддів", ст. 1 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, проте в судове засідання представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб не з'явились. Представник третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору 16.06.2017 подав клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників вказаних учасників судового процесу.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідачів-1, -3, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Запоріжжя 2012" - звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень учасників ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", оформлених протоколами зборів учасників б/н від 15.07.2016, б/н від 18.07.2016, б/н від 19.07.2016, а також зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувати заходи впливу до порушника - ОСОБА_7 (відповідача-3) щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення.
Згідно зі ст. 26 ГПК України у справу до прийняття рішення господарським судом можуть вступити треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до однієї або двох сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 прийнято до спільного розгляду позовну заяву ТОВ "ТЕРА-ГАРАНТ" як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, до ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та до Фізичної особи - учасника товариства ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ТОВ "ТЕРА-ГАРАНТ", ТОВ ФІРМА "ТЕРА ЛТД", Компанії "ДЖЕОФОРД ЕлЕлПі", Компанії "ФРЕЙЗЕР КОРПОРЕЙШН", Компанії "ДУНКАН ПРОМОУШНЗ ЛТД", фізичних осіб - учасників товариства - ОСОБА_9 та ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень учасників ТДВ "СК "Мотор-Гарант", відображених у протоколах зборів учасників б/н від 15.07.2016, б/н від 18.07.2016, б/н від 19.07.2016, а також зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника - ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", а саме застосувати передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГПК України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. п. 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначено у п. п. 1, 2, 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК)
Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (п. 1);
Відповідно до п. 4 вказаної статті господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 за № 13 при визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають з корпоративних відносин судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Пунктом 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Згідно з п. 1.6 постанови пленуму ВГСУ № 4 у тих випадках, коли позивач (засновник, учасник, акціонер, член юридичної особи) одночасно (у межах однієї позовної заяви) заявляє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді.
Такими, зокрема, є вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та внесення змін до системи обліку прав на іменні цінні папери.
У позові ТОВ "Велес Запоріжжя 2012" заявлені вимоги про зобов'язання Національної комісії застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника - ОСОБА_7 вжити заходів для усунення допущеного порушення, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРА-ГАРАНТ" як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, у свою чергу, просило зобов'язати комісію застосувати до ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, зокрема, такі заходи впливу як зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.
В той же час вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як суб'єкта владних повноважень можуть бути підвідомчі господарському суду лише у випадку, якщо вони є похідними від основної вимоги про визнання рішень загальних зборів недійсними.
Колегія суддів відзначає, що у випадку, якщо вимога стосується здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, то такі спори, відповідно до положень ст. 17 КАС України, підвідомчі адміністративним судам.
Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у п. 7 ст. 3 КАС України як органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто суб'єктом владних повноважень може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які здатні нав'язувати волю, підкоряти собі, виражати владу що-небудь робити та наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
В даному випадку вимоги про зобов'язання застосувати передбачений законом захід впливу шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення є самостійною та стосується саме владних повноважень та здійснення владних управлінських функцій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачем та третьою особою з самостійними вимогами до Національної комісії заявлені вимоги, які не є похідними від основних та не можуть розглядатися разом з вимогою про визнання рішення загальних зборів недійсними в порядку господарського судочинства.
Як вірно відзначено апеляційним судом, похідною, зокрема, могла б бути вимога про скасування певної дії, яка була вчинена відповідачем-3 на підставі рішення загальних зборів, що визнається недійсним, а зобов'язання вчинити певні дії стосується безпосередньо владних управлінських функцій Національної комісії, що відноситься виключно до юрисдикції адміністративних судів.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскільки позовні вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яку позивач та третя особа з самостійними вимогами просять задовольнити, входять до сфери владних повноважень вказаного органу зі здійснення владних управлінських функцій, судом апеляційної інстанції правомірно застосовано положення п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як роз'яснено в абз. 2 п.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.
За таких обставин суди дійшли правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг застосувати заходи впливу до порушника ОСОБА_7 щодо вжиття заходів для усунення допущеного порушення.
Однак суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі в частині вимог ТОВ "Велес Запоріжжя 2012" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишив поза увагою те, що позовні вимоги третьої особи яка заявляє самостійні вимоги до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про зобов'язання застосувати до ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення, як і вимоги позивача до Національної комісії, мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а провадження в цій частині вимог також підлягає припиненню.
Оскільки суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, оскаржувана ухвала місцевого суду правомірно підлягала зміні апеляційним судом, а провадження у справі - припиненню також в частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ТОВ "ТЕРА-ГАРАНТ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про зобов'язання застосувати до ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" передбачений законом захід впливу шляхом оформлення письмового розпорядження (припису) про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення допущеного порушення.
Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За приписами ч. 7 ст. 16 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин, передбачених пунктами 4 та 4-1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Відповідно до підпунктів 20.1 та 20.8 пункту 20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців")
Згідно положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться відомості, зокрема щодо місцезнаходження юридичної особи.
З огляду на наведене, беручи до уваги предмет та підстави позовів у даній справі, встановивши, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ" є наступна адреса: 69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Вересаєва, будинок 3, суди дійшли вірного висновку про те, що спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, які оформлені протоколами, повинен у даному випадку розглядатися Господарським судом Запорізької області.
Відповідно до роз'яснення абз. 3 п. 20.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якою визначено, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва. Це стосується й тих випадків, коли відповідний орган взяв участь у справі в процесі її розгляду, тобто був залучений як інший відповідач чи в порядку заміни неналежного відповідача (стаття 24 ГПК), або як відповідач за зустрічним позовом у цій же справі (стаття 60 ГПК); у таких випадках правило частини третьої статті 17 названого Кодексу не застосовується, тобто справа підлягає передачі за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Тобто, якщо таку особу правомірно або помилково визначено відповідачем у справі, яка підвідомча господарському суду, або його було залучено як іншого відповідача чи в порядку заміни неналежного відповідача, або як відповідач за зустрічним позовом у цій же справі, то вона за підсудністю має розглядатися Господарським судом міста Києва.
Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, вказані положення постанови Пленуму слід застосовувати у випадку правомірного звернення позивача з позовом до відповідача, який є вищим чи центральним органом виконавчої влади, в межах господарської підвідомчості.
В той же час вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а при зверненні з позовною заявою позивач невірно визначив підвідомчість вимоги, на підставі якої Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі.
За таких обставин судами правомірно припинено провадження в частині вимог позивача до відповідача-2, а з урахуванням зміни рішення апеляційним судом в частині припинення провадження щодо вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до вказаного відповідача, а спір переданий за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі в частині позовних вимог позивача та третьої з самостійними вимогами до відповідача-3 та висновок судів про надіслання справи за встановленою підсудністю є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухваленої у справі постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА-ГАРАНТ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у справі № 910/21845/16 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
М.М. Малетич