Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/9/17
Провадження по справі № 2/514/103/17
20 червня 2017 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді- Тончевої Н.М.,
при секретарі - Образенко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок , що розташовані на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, -
Заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у військовій сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району ( далі за текстом - Білгород-Дністровської КЕЧР) звернувся до Тарутинського районного суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі за текстом - Тарутинська РДА Одеської області), ОСОБА_1 про : 1) визнання незаконними та скасування розпорядження Тарутинської РДА Одеської області від 04.12.2012року № 902/А - 2012 " Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту" в частині надання в короткострокову оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 13 га та земельної ділянки площею 10 га , що розташовані на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області; 2) визнання недійсними договорів короткострокової оренди землі ( землі запасу) від 14.12.2012року № 4, укладеного між Тарутинською РДА Одеської області ( 68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, 1 ідентифікаційний код 04056894) та ОСОБА_1 ( 68534, Одеська область, Тарутинський район, с. Ламбрівка) та від 14.12.2012року № 3 укладеного між Тарутинською РДА Одеської області ( 68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Котовського, 1 ідентифікаційний код 04056894) та ОСОБА_1 ( 68534, Одеська область, Тарутинський район, с. Ламбрівка) ; 3) зобов'язання ОСОБА_1 повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельних ділянок загальною площею 13 га за договором короткострокової оренди землі ( землі запасу) від 14.12.2012 № 4 та площею 10 га за договором короткострокової оренди землі ( землі запасу) від 14.12.2012 № 3; 4) стягнути витрати з відповідачів по сплаті судового збору на користь військової прокуратури Південного регіону України ( 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, мс. Київ, р/р НОМЕР_1 ), посилаючись на те, що:
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.
Згідно з п.2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району заступник прокурора мотивував позовну заяву посиланням на те, що Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, а Білгород-Дністровська КЕЧ району здійснює облік земель оборони. Враховуючи вищевикладене, на думку суду, прокурор обґрунтовано визначив у позові за вимогами про захист інтересів держави Міністерство оборони України та Білгород-Дністровську КЕЧ району в якості позивачів як орган, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Крім того, позовні вимоги заступник прокурора обгрунтував тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012року , з підстав невідповідності закону та перевищенням Тарутинської РДА своїх повноважень щодо розпорядження землею , яка відноситься до земель оборони, належить державі на праві власності та закріплена за відповідними військовими формуваннями на праві посттійного користування , було скасовано розпорядження Тарутинської РДА " Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005року та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005року № 386/А-2005" Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо регулювання земельних відносин з військовими формуваннями". Вказаними розпорядженнями Тарутинською РДА було припинено військовій частині НОМЕР_2 право користування земельною ділянкою площею 23 253,17га , яку вона використовувала для організації загальновійськового полігону та передано цю ділянку до земель запасу Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області. В подальшому за двома вищезазначеними договорами оренди землі № 4 та № 3 від 14.12.2012року частину цієї земельної ділянки передано відповідачу ОСОБА_1 .. Таким чином, укладаючи ці договори, Тарутинська РДА , за відсутності відповідних повноважень , розпорядилась землею , яка належить до земель оборони , є державною власністю, право на розпорядження якою належить державі в особі Кабінету Міністрів України. Зазначив також, що з огляду на це договори оренди землі мають бути визнані недійсними, а земельні ділянки підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння.
В судовому засіданні представник заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Попазогло В. С. підтримала позовні вимоги у повному обсязі і просила позов задовольнити.
Представник позивача Міністерства оборони України до судового засідання не з'явився, надав на розгляду суду заяву в якій просив розглянути справу без участі представника Міністерство оборони України , заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (а.с.99 -103).
Представник позивача - Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району заявлені прокурором позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях (а.с. 110-118.).
Представник відповідача - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області в особі голови Тарутинської РДА Кюссе І.Г. в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що позивачем не надано будь-якого рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо надання в користування земельних ділянок та правовстановлюючих документів , згідно яких можливо встановити право користування земельними ділянками Міністерством оборони України та Білгород -Дністровською КЕЧР. Крім того, зазначив, що представлена на розгляд суду картка обліку земельної ділянки в Білгород-Дністровській КЕЧР не є правовстановлюючим документом. Більш того, земельна ділянка , яку заявник вважає землями Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧР не сформована як об'єкт цивільно-правових відносин відповідно до вимог п.1 ст.79 ЗК України, а саме відсутні докази за якими суд міг би встановити загальну площу та межі земельних ділянок . Так, земельні ділянки не є військовим майном згідно Закону України « Про правовий режим майна Збройних Сил України» , яким встановлено вичерпний перелік військового майна та в якому відсутні земельні ділянки. Вважає, що посилання позивача на факти встановлені Одеським апеляційним адміністративним судом у справі 2а/3436/08/5070 в 2012 році не можуь мати преюдиціальне значення оскільки суд надав правову оцінку діям Тарутинської РДА, які були здійснені у 2005році та із застосуванням норм законодавства, яке діяло на той час. Спірні договори укладалися у 2012році , в той час коли діяли норми Закону України « Про управління об'єктами державної власності» який було прийнято у 2006році. Тож, прийняття зазначених вище розпоряджень здійснювалось з різних правових підстав.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився , надав суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі з позовом згодний ( а.с. 122 ).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази , суд встановив, що:
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку , що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду ( тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набутя фізичною чи юридичною особою спірної земельноїділянки має вирішуватися у порядку цивільної ( господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне ( Постанова ВСУ від 24.02.2015року № 21-34а15).
Так, згідно з постановою Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 "Про відвід 20 000 гектарів землі на території Бородинського, Тарутинського і Саратського районів Ізмаїльської області для організації окружного артполігону ОДВО", що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946р. №742рс, постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі .
10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 № 53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га .
При цьому в акті від 10.06.1946р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями .
Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 "Про затвердження акту обласної комісії по передачі земель під артилерійський полігон Одеському військовому округу" було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23 600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу ( а.с. 152-158).
В подальшому Одеський військовий округ був реорганізований (перейменований) згідно з Директивою Міністра оборони України №115/1/0220 від 01.07.1997 у Південне оперативне командування, а в 2015р. згідно з спільною Директивою Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.02.2015 №Д-322/1/4дск найменування "Південне оперативне командування" було змінено на Оперативне командування "Південь", цей орган військового управління на теперішній час є складовою Збройних Сил України.
05.05.2005 року Тарутинською РДА прийнято розпорядження №101/А-2005, яким вилучено земельну ділянку площею 23943 га, що була надана для організації загально-військового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, та переведено її у землі запасу Веселодолинської сільської ради. 14.12.2005року Тарутинською РДА прийнято розпорядження №368/А-2005, яким внесено зміни до пункту 1 вищевказаного розпорядження, зокрема, припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 23253,17 гектарів, яка була надана для організації загально-військового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, та переведено її у землі запасу Веселодолинської сільської ради.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012року у справі №2-а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 05.05.2005року №101/А-2005 "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005року №368/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".
Між тим, розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області 04.12.2012року № 902/А - 2012 " Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту було надано в короткострокову оренду ОСОБА_1 терміном на один рік земельну ділянку площею 10 га та земельну ділянку площею 13 га , до визначення Кабінетом Міністрів України порядку проведення земельних аукціонів відповідно до ст.16 Закону України « Про оренду землі» та виготовлення проекту землеустрою , із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веселодолинської сільської ради. Встановлено орендну плату за користування земельними ділянками в розмірі 350, 00 гривень за 1га ріллі на відповідний бюджетний рахунок Державного казначейства в Тарутинському районі Одеської області та Управлінню агропромислового розвитку райдержадміністрації рекомендовано підготувати договір короткострокової оренди.
На підставі вказаного розпорядження між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі № 3 та № 4 від 14.12.2012року, за умовами яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту земельні ділянки площею 10 га та 13га.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч.2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"). Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 N406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.
Згідно з п. 3 Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919, повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.
Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. 9,14 Закону України "Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Згідно з пунктами 44, 45 чинного Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Судом встановлено, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки Тарутинській РДА не надавалась. Міністерство оборони України не зверталося з поданням про відмову від земель оборони, що розташовані у Тарутинському районі Одеської області, зокрема, про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, за рахунок земель якого передано в оренду земельну ділянку за оспореними договорами оренди від 14.12.2012року. Рішення стосовно відчуження спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України не приймалося.
Держава є власником земель оборони за законом , при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом . Відповідний висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015року у справі № 926/1017/14.
Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
За приписами частин 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
14 грудня 2012року між Тарутинською РДА Одеської області на підставі розпорядження голови Тарутинської РДА Одеської області № 902/А-201 від 04.12.2012року та рішення Тарутинської районної ради № 131-VІ від 20.07.2011року " Про затвердження Порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок, що належать до державної власності " та рішення № 388-VІ від 16.11.2012року" Про внесення змін до рішення районної ради " Про бюджет на 2012рік " з одного боку та ОСОБА_1 укладено Договори № 3 та № 4 короткострокової оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби на території Веселодолинської сільської ради площею 10 га ріллі та 13 га ріллі відповідно ( а.с.61-64, 21 -24) терміном на один рік до проведення аукціону відповідно до вимоги Земельного Кодексу України , та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки.
Згідно пункту 37 зазначених договорів дія договорів припиняється у разі закінчення строку на який їх було укладено або до моменту отримання їх власниками чи їх спадкоємцями права власності на зазначені земельні ділянки.
Згідно Акту прийому- передачі від 14 грудня 2012року відповідно до умов договору короткострокової оренди земельних ділянок № 3 від 14.12.2012року та відповідно до матеріалів винесення меж земельних ділянок в натурі Тарутинська РДА Одеської області в особі ОСОБА_2 передала , а ОСОБА_1 прийняв в короткострокову оренду земельну ділянку площею 10 га, яка розташована на териорії Веселодолинської сільської ради Таруинського району Одеської області ( а.с. 65).
Згідно Акту прийому- передачі від 14 грудня 2012року відповідно до умов договору короткострокової оренди земельних ділянок № 4 від 14.12.2012року та відповідно до матеріалів винесення меж земельних ділянок в натурі Тарутинська РДА Одеської області в особі ОСОБА_2 передала , а ОСОБА_1 прийняв в короткострокову оренду земельну ділянку площею 13 га, яка розташована на териорії Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області ( а.с. 25).
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно ч.2 ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статей 6, 17 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі").
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч.5 ст.6 Закону України "Про оренду землі").
Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 Закону України "Про оренду землі").
Отже, настання юридичного факту передання земельної ділянки орендарю, як невід'ємної умови укладення договору оренди земельної ділянки, законодавець нерозривно пов'язує з моментом державної реєстрації права оренди.
За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Речове право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації прав, серед іншого, підлягає право оренди (суборенди) земельної ділянки.
У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України, серед іншого, зазначив:
"Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено".
Суд, дослідивши оспорювані договори короткострокової оренди землі №4 та № 3 від 14.12.2012р., встановив, що після досягнення сторонами згоди з усіх їх істотних умов, останні були оформлені у письмовій формі та підписані сторонами, проте державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою, яка визначена зазначеними договорами як об'єкт оренди, у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" оформлено не було.
Таким чином, судом встановлено, що з врахуванням наведених вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін та висновки Верховного Суду України, оспорювані Договори короткострокової оренди землі №4 та № 3 від 14.12.2012 р. є не укладеними, у зв'язку із чим не можуть бути визнані недійсними.
Крім того, судом встановлено, що земельні ділянки площею 13га та 10 га були передані в оренду ОСОБА_1 без плану або схеми земельних ділянок, які передаються в оренду; без кадастрового плану земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів та без актів визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є невідємною частиною договору оренди та що суперечить приписам Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів короткострокової оренди землі (землі запасу) від 14.12.2012р. №4 та № 3, укладені між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ОСОБА_1 суд відмовляє.
Так, Конституційний Суд України у пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), серед іншого, зазначив про неприпустимість скасування рішень органів місцевого самоврядування, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх припинення.
Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Усталена судова практика поширює зазначене положення, викладене у рішенні Конституційного Суду України, й на ненормативні правові акти місцевого органу виконавчої влади, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи (саме така правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 5 березня 2012 року у справі №21-423а11).
Суд, дослідивши прийняте Тарутинською РДА розпорядження від 04.12.2012року № 902/А - 2012 " Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту" в частині надання в корокострокову оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 13 га та земельної ділянки площею 10 га , що розташовані на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, встановив що зазначене розпорядження має ненормативний характер одноразового застосування, яке з врахуванням встановлення не укладеності договорів короткострокової оренди землі № 4 та № 3 є не реалізованим, а тому не вичерпало свою дію фактом його виконання та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною;визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району прокурор мотивував позовну заяву посиланням на те, що Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, а Білгород-Дністровська КЕЧР здійснює облік земель оборони, тож порушено їх право володіння,користування та розпорядження земельною ділянкою.
Якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку. Таку правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 10.06.2015 р. при розгляді справи №6-162цс15 та в постанові від 01.07.2015 р. при розгляді справи № 6-319цс15.
Тож, Тарутинська РДА, приймаючи оскаржуване розпорядження, не мала жодних повноважень на володіння, користування і розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому розпорядилася незаконно землями оборони.
В свою чергу, ОСОБА_1 за відсутності державної реєстрації речового права користування земельними ділянками використовував земельні ділянки площею 13га та 10 га, які розташовані на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, всупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони" та що також підтверджується заявою останнього від 07.02.2017року до Тарутинської РДА з проханням розірвати вищезазначені договори оренди з підстав пункту 8 Договорів. Крім того, в своїй заяві останній підтвердив, що використовував спірні земельні ділянки до 31.12.2016року ( а.с.109).
Згідно ст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 208, 212-215,218 ЦПК України, -
Позов заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок , що розташовані на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області- задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядженя Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 04.12.2012року № 902/А - 2012 " Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту" в частині надання в короткострокову оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 13 га, що розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.
Визнати незаконним та скасувати розпорядженя Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 04.12.2012року № 902/А - 2012 " Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту" в частині надання в короткострокову оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 10 га, що розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.
Зобов'язати ОСОБА_1 (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Ламбрівка) повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 13 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) № 4 від 14.12.2012року.
Зобов'язати ОСОБА_1 (68534, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Ламбрівка) повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 10 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) № 3 від 14.12.2012року.
Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області( 68000, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Широка, 1, ідентифікаційний код 04056894) та ОСОБА_1 ( 68534, Одеська область, Тарутинський район, с. Ламбрівка) у рівних частках на користь військової прокуратури Південного регіону України ( 65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5 512 ( п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області на протязі десяти днів з дня його проголошення, а особами які приймали участь, але були відсутні під час його проголошення на протязі десяти днів з дня отримання рішення.
Суддя Н.М. Тончева