08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/852/17
381/1704/17
19 червня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі:
головуючого судді: Осаулової Н.А.:
за участю секретаря: Криворучко А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за недійсним договором, -
У травні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свій позов мотивує тим, що 14 березня 2017 року між ним ОСОБА_1 (далі -позивач) та «Автотехнікс Україна» (далі - відповідач) було укладено Договір № 170114 фінансового лізингу (надалі - Договір) з додатками № 1 та № 2. Предметом договору згідно п.1.1 даного договору є автомобіль Беларус, 82.1 з об'ємом двигуна 4,75/диз.. Позивач зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача для укладення договору фінансового лізингу в типовій формі договору були вже надруковані всі умови договору, окрім: дати укладення договору, відомостей про представника відповідача, персональних даних позивача, предмету лізингу, місця зберігання предмету лізингу. 14.03.2017 року позивачем на підставі Додатку № 1 та Договору п. 8.5 було сплачено кошти, а саме авансовий платіж, на рахунки відповідача у розмірі 54500 грн.. Позивач вважає вказаний договір є недійсним в силу його нікчемності, а кошти які були сплачені відповідачу є безпідставно отриманими. Тому, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просити суд позов задовольнити, визнати договір фінансового лізингу № 170114 від 14.03.2017 року укладений між ТОВ «Автотехнікс Україна» та ним недійсним в силу його нікчемності та стягнути з відповідача ТОВ «Автотехнікс Україна» на його користь кошти в сумі 54500 грн. сплачені за нікчемним правочином як такі, що були помилково внесені та 545,00 грн. комісійної винагороди банку.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, були повідомлені судом вчасно та належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити повністю позов, проти заочного рішення суду не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно зі статтею 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.
Так, судом встановлено, що 14.03.2017 року між ТОВ «Автотехнікс Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 170114 з додатками № 1та № 2. Предметом договору фінансового лізингу є автомобіль марки Беларус - 82.1, з об'ємом двигуна 4,75/диз..
14.03.2017 року позивачем ОСОБА_1 на підставі Додатку № 1 та п. 8.5 Договору на рахунок відповідача ТОВ «Автотехнікс Україна» було сплачено кошти, а саме авансовий платіж, у розмірі 54500,00 грн., що підтверджено квитанцією № 0.0.724354113.1 від 14.03.2017 року (а.с.20).
Як зазначено в договорі, авансовий платіж обов'язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця до моменту передачі предмета лізингу.
За умовами розділу І Договору лізингу, предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений у ст. 1.1 та у Специфікації (Додаток № 2 Договору), в якому визначаються детальні особливості Предмету Лізингу.
Як вбачається з додатку № 2 до Договору лізингу, в ньому повно не зазначено особливості предмету лізингу, а саме не зазначені рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо.
Згідно п. 5.8 вказаного договору, лізингоодержувач свідомо обирає предмет лізингу, який визначається у п. 1.1 даного договору. В результаті цього лізингодавець не несе відповідальності за будь-які особливі характеристики або придатність предмета лізингу для будь-якої мети.
Відповідно до умов п. 8.2 Договору фінансового лізингу, вартість предмету лізингу на момент укладення договору становить 20110,70 доларів США з урахуванням ПДВ, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 545000,00 грн..
У пункті 8.3 договору зазначено, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату даного договору, може змінюватись у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.
Пунктом 8.5 вказаного договору передбачено, що всі платежі, які визначаються у додатку № 1 та Додатку № 3 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця.
У Додатку № 1 від 14.03.2017 року до цього договору визначено вартість предмета лізингу, яка становить 20110,70 доларів США; авансовий платіж - 50,00 %; суму виплати авансового платежу - 10055,35 доларів США; щомісячний авансовий платіж - 837,95 доларів США; комісію за організацію договору (10%) 2011,07 доларів США, комісію за передачу предмету лізингу (3%) 603,32 доларів США, а Додаток № 3 до договору взагалі відсутній.
Із змісту договору випливає, що лізингоодержувач в жодному разі не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.
Згідно п. 1.7 договору, лізингодавець передає у користування лізингоодержувачу предмет лізингу протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцяти) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: Адміністративного платежу; Авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6. ст. 9 даного Договору.
Пунктом 3.4.3 передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний відмовитись або розірвати договір у передбачених даним договором або чинним законодавством випадках.
Зі змісту п. 12.1 слідує, що лізингоодержувач, який не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа та зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення повернення коштів.
Оспорюваний договір фінансового лізингу не встановлює жодної відповідальності (компенсації) у випадку невиконання лізингодавцем його обов'язків (не поставка, несвоєчасна поставка предмета лізингу).
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про розірвання Договору лізингу та повернення сплачених ним коштів. Проте, відповідачем йому було відмовлено, про що свідчить Письмова відповідь ТОВ «Автотехнікс Україна» № 141 від 21.04.2017 року.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), договір купівлі-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів(змішаний договір).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, законодавством передбачено, що договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі, а при укладенні договору фінансового лізингу відносно транспортного засобу при передачі його в найм чи при його продажу договір лізингу підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частинах 2 та 3 ст. 216 ЦК України зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання ліцензії.
Фінансовий лізинг, а також адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовими послугами (пункти 5 та 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу(ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.
Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання умов договорів недійсними.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-330цс16, визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
За частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4).
Проаналізувавши зміст спірного договору фінансового лізингу, суд приходить до висновку, що положення вказаного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» 21 грудня 2016 року, обмежують права позивача, як споживача, передбачені Законами України «Про захист прав споживачів», «;Про фінансовий лізинг» та ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі та в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, а тому є несправедливими і порушують вимоги чинного законодавства.
З вищевикладених підстав суд вважає за необхідне визнати умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 сплачені ним кошти в сумі 54500 грн..
Щодо вимоги позивача про стягнення комісійної винагороди банку у розмірі 545,00 грн., суд зазначає наступне.
Так, згідно п. п. 2.1, 2.4 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України у результаті операційної діяльності у банків виникають, зокрема, комісійні доходи. Комісійні доходи - операційні доходи за наданими послугами.
Враховуючи зазначене, сума коштів у розмірі 545,00 грн. є комісією, яка була отримана банком в результаті надання послуги ОСОБА_2 по перерахунку відповідачу адміністративного платежу у розмірі 54500,00 грн., а тому задоволенню не підлягає.
На підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн..00 коп. підлягає до стягнення з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 203, 215, 227, 509, 799, 628, 806 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Визнати договір фінансового лізингу № 170114 від 14.03.2017 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» та ОСОБА_1 - недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 40085011) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в сумі 54500 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) грн.. сплачені за договором фінансового лізингу № 170114 від 14.03.2017 року, як такі, що були помилково внесені
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 40085011) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп..
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.