Справа № 362/2986/17
Провадження № 2/362/1923/17
16 червня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди та супроводу батька, -
Позивачка звернулася до суду з заявою, я якій зазначає, що відповідач є батьком їх спільної доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подавши до суду письмову заяву про слухання справи у її відсутності, вимоги позову підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про визнання позову в повному обсязі та розгляд справи у його відсутності.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України, а фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або у супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно до „Правил перетинання державного кордону громадянами України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року № 57, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів), піклувальників (далі-батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.»
Як вбачається з положень ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір міст проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ (на далі „Закон"), за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Документами, що надають право на виїзд з України і виїзду в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.
Положення ст. 4 Закону передбачають, що оформлення проїзного документу дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до „Конвенції про права дитини", прийнятої ООН 20.11.1989 року та ратифікованою Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.1991 рок, у в усіх діях щодо дітей незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Положення ч.7 ст.7, ч.2 ст.155 СК України зазначають, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином в судовому засіданні не встановлено будь-яких перешкод для відвідування та оздоровлення дитини позивача за межами України, при цьому суд враховує що це буде відповідати її інтересам, а тому необґрунтовані перешкоджання в цьому батька дитини позбавляють її такої можливості.
При цьому, суд враховує, що на час розгляду справи в суді відповідач вимоги позову визнав і таке визнання може бути прийняте судом.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 130, 208, 209, 212-215, 218, 221, 223, 294 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надати дозвіл на виїзд за межі України неповнолітній громадянці України ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення нею 16-річного віку у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
Дозволити ОСОБА_1 або її офіційному представнику, без згоди батька ОСОБА_2, оформлювати документи для виїзду або супроводу неповнолітньої ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або по закінченню апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В.