дата документу :
№3/359/1562/2017
359/1252/ 17
08 червня 2017 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Гончаров О.М., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, посвідчення водія серії РРВ № 212464, відомості щодо ідентифікаційного номеру платника податків відсутні,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 187483 від 15 лютого 2017 р. вбачається, що 15 лютого 2017 р. о 13 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 на автошляху с.Вороньків-с.Глибоке керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп»ягніння:нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп»яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 просив закрити провадження у справі в зв»язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАп України в діях ОСОБА_2 Обґрунтовуючи це, зазначив, що останній вину у скоєному не визнає, оскільки не керував автомобілем, а перебував біля нього, коли до транспортного засобу під»їхали патрульні поліцейські. Від проходження огляду на визначення стану сп»яніння ОСОБА_2 не відмовлявся ні на місці події, ні в медичному закладі. На місці події був відсутній спеціальний технічний прилад «Драгер» та ОСОБА_2 не мав можливість пройти на місці зупинки автомобіля тестування на визначення стану сп»яніння. В лікарню ОСОБА_2 був доставлений патрульними поліцейськими примусово та в медичному закладі такого приладу також не було виявлено. Розписка про відмову від проходження медичного огляду на визначення стану сп»яніння, що міститься в матеріалах справи, написана ОСОБА_2 під примусом патрульних поліцейських. Під час складання протоколу ОСОБА_2 свою вину у скоєному не визнавав, що і написав власноручно в протоколі про адміністративне правопорушення у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності». Також захисник зазначив, що протокол складений не за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп»яніння, а саме нібито за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння. Відповідальність водія за відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп»яніння настає лише за умови дотримання працівниками поліції визначеної законом процедури, зокрема огляду водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох неупереджених свідків. Однак, цей порядок при складанні протоколу працівниками поліції дотриманий не був, ОСОБА_2 на місці зупинки автомобіля не було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп»яніння за допомогою приладу «Драгер»; в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, які б фіксували ознаки алкогольного сп»яніння у водія та факт відмови останнього від огляду на визначення стану сп»яніння; тестування, проведеного за допомогою приладу «Драгер» також відсутнє в матеріалах справи, а постанова судді про повернення матеріалів справи на до оформлення з тих підстав, що на судові виклики вказані у протоколі свідки та патрульний поліцейський, який складав протокол, не з»являлись, що позбавляло суд об»єктивно встановити обставини вчинення правопорушення за допомогою допиту вказаних осіб, органами національної поліції не виконані. З вищевказаних підстав, просив провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі, в їх сукупності, слід дійти до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в т.ч. суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, який фіксує факт порушення, не кваліфікує дії, які вчинив ОСОБА_3, а саме: не містить суті порушення, яке допустив ОСОБА_2, враховуючи, що положення п.2.5 ПДР України встановлює обов»язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного сп»яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, а в протоколі про адміністративне правопорушення, за наявності посилання на п.2.5 ПДР України, положення якого, згідно протоколу, порушив ОСОБА_2, протиправні дії останнього вказані як «керування автомобілем в стані алкогольного сп»яніння».
Відповідно до ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовується при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як зазначено вище, положення п.2.5 ПДР України встановлюють обов»язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного сп»яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 ч.1 КУпАП зазначено: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура огляду на стан сп'яніння чітко визначена законом.
Проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння передбачає наступні дії - огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічних засобів, а у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У відповідності до ч.3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Таким чином, відповідно до статті 266 Кодексу, огляд на стан алкогольного сп'яніння є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103 та діє зі змінами та доповненнями також і зараз.
У відповідності до п. 6 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 р. N 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України 09.11.2015 № 1452/735, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858:
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, законодавством передбачений порядок направлення водія на огляд, форма цього направлення. Належним і допустимим доказом відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння є Направлення водія на огляд (Додаток 1 до Наказу МВС України 09.11.2015 № 1452/735В).
Наявність направлення є важливим документом, оскільки достовірно визначає місце час його видачі, тобто доказує час скоєння відмови від медичного огляду (в разі такої) , що підлягає доказуванню, і є складовою змісту протоколу, визначеною ст. 256 КУпАП.
Однак направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в матеріалах справи відсутнє, що свідчить про недотримання працівниками поліції під час складання протоколу встановленого законом порядку огляду на визначення стану сп»яніння.
В разі відмови в огляді у закладі охорони здоров;я, настає адміністративна відповідальність за відмову від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Об;єктивним доказом належного виконання процедури огляду особи на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку , усунення протиріч в поясненнях свідків, міг також бути відео запис події , оскільки головним завданням відеозапису є саме фіксування фактів та доказів, які засвідчують факт правопорушення.
В матеріалах справи відсутній відеозапис, який би фіксував факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на визначення стану сп»яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.
Відповідно до ст.6 Інструкції огляд на стан сп'янiння на мiсцi зупинки транспортного засобу проводиться в присутностi двох свiдкiв.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків Б»ядовської М.С. та ОСОБА_4, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення як свідки факту наявності у водія ознак алкогольного сп»яніння та його відмови від проходження огляду на визначення стану сп»яніння, а постанова судді Бориспільського міськрайсуду Київської області від 06.04.2017р. з підстав неможливості допиту інспектора патрульної поліції ОСОБА_5, який складав протокол про адміністративне правопорушення, та вказаних свідків, які за викликом суду для допиту не з»являлись, що позбавляло суд встановити дійсні обставини вчинення адміністративного правопорушення, органами національної поліції у встановленому законом порядку виконана не була.
З вищевказаних підстав, суд оцінює складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення як неналежний доказ у справі, який не може вказувати на допущення ОСОБА_2 порушення ПДР України.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на порушення ОСОБА_2 п.2.5 ПДР України, оскільки сам ОСОБА_2 факт знаходження за кермом, в т.ч. з ознаками алкогольного сп»яніння, та факт відмови від проходження огляду на визначення стану сп»яніння заперечує, що не викликає сумнівів у суду, враховуючи, що об»єктивні докази, які б спростовували викладені ним обставини, в матеріалах справи відсутні, зокрема відеозапис, який би фіксував факт порушення. А розписка ОСОБА_2 про його відмову від проходження медичного огляду на визначення стану сп»яніння в Бориспільській ЦРЛ, що міститься в матеріалах справи (а.с.2), сама по собі, за відсутності у справі інших об»єктивних доказів, не може підтверджувати факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на визначення стану сп»яніння.
Враховуючи вищевикладене, оскільки встановлений законом порядок огляду на стан сп'яніння (огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови від такого огляду, направлення поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я у відповідності до Інструкції ) не виконано, особа не направлялася на огляд до медичної установи, не відмовлялась від такого огляду, оскільки таких беззаперечних доказів не надано, то відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення , за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов;язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов;язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи .
Тому, враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення, в матеріалах справі відсутні беззаперечні, допустимі та належні докази провини ОСОБА_2 в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП, і вимоги постанови судді від 06.04.2017р. про повернення матеріалів справи на дооформлення з підстав неможливості дослідження всіх обставин справи, зокрема, з підстав не можливості виклику в судове засідання патрульного поліцейського, який складав протокол та свідків, вказаних у протоколі, належним чином та у встановленому законом порядку органами національної поліції не виконані, слід дійти висновку, що справа підлягає закриттю.
Відповідно до п.1 ч.І ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП України
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення та набуває чинності після закінчення строку на її оскарження.
Постанова набрала чинності «____»________2017 року.
Суддя О.М.Гончаров