Справа № 815/1908/17
19 червня 2017 року м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
за участю секретаря Станкової О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 року №5-17,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 року №5-17. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, оскільки відповідно до п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 якого встановлено, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, у зв'язку з чим введений в податкову систему України 18.12.2014 року транспортний податок може застосовуватись до власників транспортних засобів лише з 01.01.2016 року, а тому прийняте податковим органом 25.08.2015 року рішення щодо застосування до позивача як власника автомобілю марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1, транспортного податку у сумі 12500,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню. Позивач також зазначила, що транспортний податок є місцевим податком, а оскільки рішення міської ради було прийнято 21.01.2015, то його застосування з огляду на приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, можливо виключно з 2016 року, що унеможливлює покладення на платника податків обов'язку щодо його сплати.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач не надав до суду заперечення, правової позиції щодо заявлених позовних вимог не висловив.
Так, у зв'язку з нез'явлення до судового засідання представників сторін, відсутністю необхідності заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, згідно ч.6 ст.128 КАС України.
Суд, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до листа Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області вбачається, що за позивачем 29.05.2013 року зареєстровано автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_2 та 11.07.2015 року знято з обліку для реалізації, 29.03.2016 року вказаний автомобіль зареєстровано за позивачем у звязку з не продажем з видачею номерного знака ВН8740НА та 11.10.2016 року знято з обліку для реалізації (а.с.42).
Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, 11.10.2016 року ОСОБА_1 на підставі усного договору укладеного між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, уповноважив останніх на представництво в органах ДАІ та всіх інших установах, підприємствах та організаціях з питань, пов'язаних із вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу належного позивачу на праві власності автомобіля марки MITSUBISHI, модель PAJERO, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 виданого Центром 5147 29.03.2016 року (а.с.11).
Поряд з цим, судом встановлено, що 25 серпня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Комінтернівська об'єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області, прийнято податкове повідомлення-рішення №5-17, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в сумі 12500,00 грн. (а.с.6).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернулась із даним позовом до суду.
У відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 р. внесено зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015 р., а саме введено новий транспортний податок.
Відповідно до п 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинніц на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до п.п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому, згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Розрахунку транспортного податку, визначеного позивачу, відповідачем до суду не надано, хоча сума його складає 12500,00 грн.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.
При цьому, вказана норма є чинною, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII неконституційним визнано не було.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Разом з тим, згідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Проте, ст. 19 Конституції України встановлює: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.
Згідно ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи п.п. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.
Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 ПК України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п. 12.3.3 ПК України).
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 ПКУ офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 ст. 12 ПКУ.
Відповідно п.п. 12.3.4 ст. 12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Разом з цим, п. 5 р. XIX «Прикінцеві положення» ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як було зазначено раніше, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок установлено в місті Одесі та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, можливо не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Суд звертає увагу, що в силу в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» врахування у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 року у справі «Серков проти України» в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
З огляду на зазначені вище обставини, суд прийшов до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 12500,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254, 265 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 року №5-17- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015 року №5-17.
Стягнути з Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 640 /шістсот сорок/ грн. 00 коп.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя П.П. Марин