Справа № 815/7403/16
13 червня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретаря судового засідання Соколова М.С.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1. (згідно ордеру та витягу з договору),
представника відповідача - Коперсака М.С. . (за довіреністю),-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №0010521304 від 16.08.2016 року, податкових повідомлень - рішень від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304, податкової вимоги від 06.10.2016 року №2343-17, суд,-
23 грудня 2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0010521304 від 16.08.2016 року, яким було застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 11967,10 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2016 року судом відкрито провадження по справі №815/7403/16 за вищевказаним адміністративним позовом.
27 грудня 2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.10.2016 року №2343-17
Ухвалою суду від 29.12.2016 року судом відкрито провадження по справі №815/7478/16 за вищевказаним адміністративним позовом.
16 січня 2017 року ухвалою суду по адміністративній справі №815/7403/16 судом об'єднано в одне провадження адміністративні справи № 815/7403/16 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0010521304 від 16.08.2016 року, яким було застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 11967,10 грн. по справі № 815/7478/16 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.10.2016 року №2343-17 та присвоєно об'єднаній справі №815/7403/16.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 на підставі договору балансоутримання місць для паркування від 29.04.2016 року №47/С-КР-2016-03/01, укладеного з Комунальним підприємством «Одестранспарксервіс».
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) було укладено договори про надання послуг з громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (Виконавці) 01.05.2016 року, за умовами яких замовник доручає виконавцям, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати наступну разову (сезонну) роботу: організація доступу та розміщення транспортних засобів на території автостоянки строком до 30.09.2016 року за наступними адресами: АДРЕСА_4; АДРЕСА_2; АДРЕСА_1; АДРЕСА_5; АДРЕСА_3. Крім цього, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) було укладено договори про надання послуг від 06.01.2016 року з громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (Виконавці), відповідно до умов яких, замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з організації розміщення транспортних засобів на території автостоянок за адресами: АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_8. У вказаних договорах сторони дійшли згоди, що оплата винагороди виконавцю за надані послуги здійснюється після надання таких послуг та підписання акту здачі-приймання виконаної роботи. Станом на момент проведення фактичної перевірки, складання Акту фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_1, послугу за договором не надано у повному обсязі, акт здачі-приймання виконаної роботи не надано замовникові та не підписано сторонами, винагорода не нараховувалась. Беручи до уваги, що станом на винесення спірних рішень момент нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами про надання послуг не настав, керуючись ст. 7, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не настав момент й для утримання, нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Окрім того позивач зазначає, що згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили. Також, як вбачається з акту фактичної перевірки від 25.07.2016 року №2254/15-54-13-04/НОМЕР_1, розмір плати за надання послуг, як база - рахування єдиного внеску, визначався лише зі слів осіб, які надавали зазначені послуги, жодних підтверджуючих матеріалів (договорів про надання послуг, розрахунково-платіжних відомостей), не було переглянуто. У разі ненадання пояснень особами, що надають послуги, сума винагороди визначалась як мінімальна заробітна плата, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Термін надання послуг, та як наслідок, термін (період) нарахування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, також визначено без будь-якого документального обґрунтування. Як зазначено в акті фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_1, особи, які надавали послуги на автостоянках за адресами: АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_8 відмовилися від надання пояснень, при цьому, посадові особи контролюючого органу зробили висновок, що вказані особи працюють на вказаних автостоянках з 14.01.2015 року без будь-яких посилань та інформації щодо обізнаності з приводу саме цієї дати. Отже, при визначенні суми недоїмки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси не було встановлено, ані період надання працівниками послуг, ані винагороду, яку ці особи отримують за надані послуги. При цьому контролюючим органом допущено порушення ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування і обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Тобто, державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області не було належним чином встановлено базу нарахування єдиного внеску, період, за яких такий внесок має бути сплачено, а також момент виникнення обов'язку зі сплати єдиного внеску. Таким чином, інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області було допущено порушення вимог ст. 83 Податкового кодексу України.
З огляду на викладені вище обставини, а також з посиланням на положення ст.ст.59, 81, 119, 129, 163, 164, 168 Податкового кодексу України, ст.ст.21, 102-1 Кодексу законів про працю України, п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного у на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач вважає, що рішення 0010521304 від 16.08.2016 року, податкові повідомлення - рішень від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304, податкова вимога від 06.10.2016 року №2343-17 підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві і просила суд їх задовольнити.
Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.147-153) , у яких, з посиланням на обставини, встановлені актом перевірки від 25.07.2016 року №2251/15-54-13-04/НОМЕР_1, ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області просить суд відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі
В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених в письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 26.09.2013 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області як платник податків за № 155413155007.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України).
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
На підставі направлень від 13.07.2016 року, наказу від 13.07.2016 року № 388, в період з 13.07.2016 року протягом 10 днів співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі з тими, яким установлено випробування, фізичної особи у господарських одиницях за адресами: АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8 АДРЕСА_9; АДРЕСА_2; АДРЕСА_10; АДРЕСА_1; АДРЕСА_11; АДРЕСА_12 за період з 01.01.2013 року по дату завершення фактичної перевірки.
За результатами цієї перевірки 25.07.2016 року ДФІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_1 "Про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за перевіряємий період з 01.01.2013 року по дату завершення фактичної перевірки" (т.1 а.с.14-29), яким встановлені наступні порушення з боку позивача:
- пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 15720,00 грн.;
- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме занижено зобов'язання по сплаті військового збору на загальну суму 1045,95 грн.;
- п.6.2 ст.6, п.7.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до донарахування суми єдиного внеску у розмірі 12163,74 грн.;
- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України, а саме неподання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 3-4 кв. 2015 року, 1 кв. 2016 року;
- пп.291.4.2 п.291.4 ст.291 Податкового Кодексу України, а саме порушено умови перебування суб'єкта господарювання, що застосовує спрощену систему оподаткування, на другій групі єдиного податку;
- порушено вимоги Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 в частині неподання до органів ДФС "Повідомлення про прийняття працівника на роботу" ФОП ОСОБА_3
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:
- рішення №0010521304 від 16.08.2016 року «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.1 а.с.56) до якого складено розрахунок (т.1 а.с.57);
- податкове повідомлення-рішення від 16.08.2016 року №0010531304, яким позивачу за порушення пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені у розмірі 27398,98 грн., з яких: 15720,00 грн. - за податковим зобов'язанням; 11678,98 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.106) до якого складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 а.с.107-108);
- податкове повідомлення-рішення від 16.08.2016 року 001053/1/1304, яким позивачу за порушення п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України, п.3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 та Порядку заповнення податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у сумі 510,00 грн. (т.1 а.с.109), до якого складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 а.с.110);
- податкове повідомлення-рішення від 16.08.2016 року №0010541304, яким позивачу за порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з військового збору, пені у розмірі 1669,47 грн. з яких: 1045,95 грн. - за податковим зобов'язанням; 623,52 грн. (за штравними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.111), до якого складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 112).
За наслідками перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі акту перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_1 Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області також прийняла податкову вимогу від 25.07.2016 року № Ф-0009691304, якою відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагала сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29810,08 грн. (т.1 а.с.32), правомірність прийняття якої було предметом розгляду у адміністративній справі №815/3883/16.
06 жовтня 2016 року Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняла податкову вимогу від 06.10.2016 року № №2343-17, якою повідомлено гр.ОСОБА_3 про те, що станом на 05.10.2016 року сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 32282,12 грн., у тому числі 30518,71 грн. - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п; 1763,41 грн. - військовий збір (а.с.103).
Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятим рішенням №0010521304 від 16.08.2016 року, податковими повідомленнями - рішеннями від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304, податковою вимогою від 06.10.2016 року №2343-17, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись із вказаним адміністративним позовом.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно з п.8 Розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи (базою нарахування єдиного внеску є отриманий дохід (прибуток) незалежно від його розміру).
Відповідно до пп.4 п.3 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 1 та 2 (крім тих, які є страхувальниками для осіб, зазначених у абзацах третьому, п'ятому - сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції) пункту 1 розділу II цієї Інструкції для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітектори, художники, артисти, музиканти, композитори, критики, мистецтвознавці, письменники, кінематографісти) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання якої (яких) перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.
Відповідно до п.51.1 ст.51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.
Приписами пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.
Згідно п.2.1 Порядку податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Законом № 1621 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) доповнено пунктом 161, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір.
Водночас Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 161 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього ПКУ (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПКУ), а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
Положеннями пп.168.1.1, пп.168.1.2, п..168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168ё п.176.2 «б» ст.176 Податкового п.3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 та Порядку заповнення податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу
Вказані висновки відповідача обґрунтовані наступним.
Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_17 не укладено трудові договори з працівниками : ОСОБА_10, який працює паркувальником за адресою:АДРЕСА_6; ОСОБА_14, який працює паркувальником за адресою: АДРЕСА_12 (кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1»); ОСОБА_4. який працює паркувальником за адресою:АДРЕСА_5) кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_2»; ОСОБА_18, який працює паркувальником за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_19, який працює паркувальником за адресою:АДРЕСА_2 та іншими невстановленими особами, які працювали паркувальниками за адресами: АДРЕСА_7, АДРЕСА_8; АДРЕСА_9.
Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний);Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна
Як вже зазначалось вище, за наслідками перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі акту перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_1 Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області також прийняла податкову вимогу від 25.07.2016 року № Ф-0009691304, якою відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиної внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагала сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29810,08 грн. (т.1 а.с.32), правомірність прийняття якої було предметом розгляду у адміністративній справі №815/3883/16.
Так, з постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 року у справі №815/3883/16 (т.1 а.с.206-213), яка згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року (т.1 а.с.226) набрала законної сили 20.04.2017 року, судом встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування на підставі договорів балансоутримання місць для паркування, укладених з Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" в м. Одесі за адресою: АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_2; АДРЕСА_4 - (кафе бар "ІНФОРМАЦІЯ_3"); АДРЕСА_1; АДРЕСА_5 (кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_2"); АДРЕСА_3 - (кафе бар "ІНФОРМАЦІЯ_1").
Вищевказана обставина також зазначалась позивачем у адміністративному позові та не заперечувалась відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 4 статті 72 КАС України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Так з пояснень представника позивача та доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (замовник) 06.01.2016 року уклав договори про надання послуг з громадянами ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_20 та 01.05.2016 року,- з ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12 , ОСОБА_16 (виконавці) (т.1 а.с.33-42, 84-87, 93-97).
Згідно вказаних договорів замовник в порядку і на умовах, визначених у вказаних договорах, доручає виконавцям, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати наступні послуги: організація доступу та розміщення транспортних засобів на території автостоянки за наступними адресами в АДРЕСА_6, АДРЕСА_9, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4; АДРЕСА_3.
Згідно з п.2.1 вказаних договорів у межах строку дії цього договору виконавець зобов'язується завершити виконання роботи і подати замовникові для підписання акт здачі-приймання виконаної роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і підписати акт здачі-приймання виконаної роботи в 10-ти денний термін з дня подання йому виконавцем названого документа.
Відповідно до п.3.1 зазначених договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві 2000,00 грн. (згідно умов договорів від 06.01.2016 року) та 1000,00 грн. (згідно умов договорів від 01.05.2016 року). Пунктом 3.2 зазначених договорів визначено, що оплата виконується не пізніше 10 календарних днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаної роботи.
Тобто, з вищевказаних договір судом встановлено, що оплата винагороди виконавцю за надані послуги здійснюється після надання таких послуг та підписання акту здачі-приймання виконаної роботи.
На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів, які укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_20, з ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12 , ОСОБА_16 (виконавці) позивачем надано до суду акти здачі приймання наданих послуг до договорів від 06.01.2016 року та від 01.05.2016 року, які складені сторонами договорів 23.12.2016 року та 10.10.2016 року (т.1 а.с.42-50, 88-92,98-101).
Судом встановлено, що станом 25.07.2016 року, тобто на момент проведення фактичної перевірки та складання акту фактичної перевірки від 25.07.2016 року № 2254/15-54-13-04/НОМЕР_1, послуги за вказаними договорами не було надано у повному обсязі, акти здачі-приймання виконаних робіт не надано замовникові та не підписано сторонами, винагорода не нараховувалась.
В свою чергу, зважаючи на визначені пунктами 2.1 та 3.2 договорів умови, факт надання послуг на виконання договорів від 01.05.2016 року та від 06.01.2016 року було засвідчено сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг від 10.10.2016 року та від 23.12.2016 року, відповідно.
В обґрунтування позовних вимог, а саме, на підтвердження нарахування працівникам винагороди за договорами про надання послуг, позивачем надано розрахунково-платіжну відомість та звіт про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску форми Д4 (т.1 а.с.51, 102, 229-234, 237-246).
На підтвердження сплати військового збору ФОП ОСОБА_3 надано до суду квитанцію №4382898 від 20.10.2016 року, квитанцію № 4570775 від 16.01.2017 року (т.1 а.с.235, 247)
В свою чергу на підтвердження сплати єдиного соціального внеску з боку позивача надано до суду квитанцію № 4382929 від 20.10.2016 року, квитанцію № 4570783 від 16.01.2017 року (т.1 а.с.236,246)
На підтвердження сплати податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_3 надано до суду квитанцію №4382903 від 20.10.2016 року, квитанцію № 4570760 від 16.01.2017 року (т.1 а.с.236, 248)
Отже, з аналізу вищевикладеного висновку акту перевірки про те, що позивачем не укладено трудові договори з працівниками: ОСОБА_10, який працює паркувальником за адресою:АДРЕСА_6; ОСОБА_14, який працює паркувальником за адресою:АДРЕСА_12 (кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1»); ОСОБА_4. який працює паркувальником за адресою: АДРЕСА_5) кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_2»; ОСОБА_18, який працює паркувальником за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_19, який працює паркувальником за адресою:АДРЕСА_2 та іншими невстановленими особами, які працювали паркувальниками за адресами: АДРЕСА_7, АДРЕСА_8; АДРЕСА_9 не знайшли свого підтвердження так як правовідносини ФОП ОСОБА_3 з вищевказаними осами здійснювалиль на підставі договорів про надання послуг.
В свою чергу, станом на дату складання акту перевірки, у ФОП ОСОБА_3 були відсутні підстави для сплати військового збору, єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб на підставі договорів про надання послуг, які, як вже встановлено судом укладались між позивачем (як замовником) та ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12 , ОСОБА_16 (виконавці), оскільки підстава для їх сплати згідно актів здачі-приймання наданих послуг виникли вже після проведення перевірки.
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.08.2015 р. № 727 (далі - Порядок № 727), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.5 Порядку № 727).
Згідно пп.2 п.4 Порядку № 727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.
Однак жодна з вказаних вимог Порядку № 727 щодо оформлення виявлених під час перевірки порушень відповідачем не виконана.
Згідно з ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
При цьому, в порушення вказаних норм закону, посадовими особами контролюючого органу зроблено відповідні висновки про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача лише на підставі пояснень ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_19, та інших невстановлених осіб без будь-яких підстав, а також обчислено суму єдиного внеску за відсутності документації про нарахування (обчислення) виплат (доходу) працівникам.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304 та рішення №0010521304 від 16.08.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Окрім того, з постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 року у справі №815/3883/16, яка набрала законної сили 20.04.2017 року згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року, судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу не було належним чином встановлено та перевірено жодної особи, які на момент проведення перевірки здійснювали діяльність із забезпечення паркування транспортних засобі на автостоянках; посадовими особами контролюючого органу не було встановлено період роботи кожної з осіб, які на момент проведення перевірки здійснювали діяльність із забезпечення паркування транспортних засобі на автостоянках, а також суму винагороди, яку отримують ці особи; посадовими особами контролюючого органу не було запитано у позивача жодних копій первинних документів.
В свою чергу, надаючи оцінку правомірності прийняття ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкової вимоги від 06.10.2016 року №2343-17, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 16.08.2016 року №0010531304 та №001053/1/1304 та №0010541304, податкове зобов'язання за яким ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області надіслано податкову вимогу від 06.10.2016 року №2343-17 не є узгодженим.
Враховуючи вищевикладене, податкова вимога від 06.10.2016 року №2343-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Одночасно суд акцентує увагу на те, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах, одним з яких є передбачена пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У п.56 рішення у справі "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Окрім того, у справі "Серков проти України" від 07 липня 2011 року Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на те, що національним органом не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який би був найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0010521304 від 16.08.2016 року.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 16.08.2016 року №0010531304, №001053/1/1304, №0010541304.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.10.2016 року №2343-17.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 19.06.2017 ркоу.
Суддя Вовченко O.A.
.