ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 червня 2017 року справа № 813/4137/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.
секретар судового засідання Іванес Х.О.
за участю: представників позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лилик В.В.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-
Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ) звернулась до суду з позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, накладеного відповідно до рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 22.11.2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 22.11.2016 року прийнято у відповідності до вимог ст. 94 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, вказав, що посадовими особами позивача під час спроби проведення податкової перевірки 22.11.2016 року не було пред'явлено службових посвідчень, пред'явлення яких є обов'язковим при проведенні перевірки, інші особи пред'явили службові посвідчення старого взірця, посади у яких не відповідають посадам зазначених у самому наказі. В наказі на перевірку не згадується ні адреса реєстрації (місце знаходження) платника податку, ні адреса об'єкта, перевірка якого проводилася, а також відсутня інформація про період діяльності, який буде перевірятися. Такі обставини слугували підставою для недопуску посадових осіб позивача до проведення податкової перевірки. Відтак просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представникапозивача, представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.12.2015 року.
14.11.2016 року Галицькою ОДПІ видано наказ № 653 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наявності дозвільних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з направленнями на перевірку № 709 від 14.11.2016 року та № 708 від 14.11.2016 року посадові особи Галицької ОДПІ направлені на фактичну перевірку з 14.11.2016 року тривалістю 5 робочих днів.
Під час виходів 14.11.2016 р, 15.11.2016 р, 18.11.2016 р на фактичну перевірку ФО-П ОСОБА_3 за адресами : АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, особам платника податків, які фактично проводять розрахункові операції, були пред'явлені службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, однак особи платника податків відмовились від розписання у направленнях на перевірку, про що складено акти відмови від підпису у направленні на перевірку від 14.11.2016 р №152, 15.11.2016 р №154, 18.11.2016 р №158, 160.
Крім того, 14.11.2016 р, посадовими особами Галицької ОДПІ складено акт № 151 не допуску до проведення фактичної перевірки, 15.11.2016 р посадовими особами Галицької ОДПІ складено акт № 153 не допуску до проведення фактичної перевірки , 18.11.2016 р посадовими особами Галицької ОДПІ складено акти № 157, 159 не допуску до проведення фактичної перевірки, чим порушено вимоги ст. 20 та ст. 81 Податкового кодексу України.
22.11.2016 року о 16 год. 00 хв. начальником Галицької ОДПІ на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 331/13-01 від 21.11.2016 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 14748, яким застосовано адміністративний арешт майна платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичних перевірок.
Зокрема, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до пункту 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Як передбачено підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.
Згідно пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Суд звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.
В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем був оскаржений наказ від 14.11.2016 року №653 про проведення фактичної перевірки у судовому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року, у справі № 813/4200/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування наказу №653 від 14.11.2016 р у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі №813/4200/16 не оскаржувалась та набрала законної сили.
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, вказаним судовим рішенням встановлено правомірність винесення наказу від 14.11.2016 року № 653, про проведення перевірки, відтак у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки.
Разом з тим, системний аналіз зазначених вище положень ПК України дає підстави дійти висновку про те, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки, зокрема, за умови вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки копії рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови пред'явлення направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам), які розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. При цьому, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.
Однак, як слідує з матеріалів даної адміністративної справи контролюючим органом не було дотримано законодавчо передбаченої процедури вручення (надсилання) наказу та направлень на проведення перевірки,
Відповідно до актів від 14.11.2016 р № 151 , 15.11.2016 р № 153, 18.11.2016 р № 157, 159 не допуску до проведення фактичної перевірки, вони підписані лише посадовими особами Галицької ОДПІ, у ньому не вказані причини відмови від допуску до проведення фактичної перевірки, відсутній підпис відповідача та не надано доказів того, що відповідач відмовився від підписання вказаного акту.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що посадовими особами Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області було дотримано передбачений статтею 81 ПК України порядок проведення фактичної перевірки в частині вручення під розписку уповноваженому представнику відповідача копії наказу Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 14.11.2016 року №653 про проведення фактичної перевірки, в частині пред'явлення службових посвідчень та направлення на перевірку, як і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що уповноважена особа відповідача відмовилася розписатися у направленнях на перевірку та отримати копію вказаного наказу, та відмовилася від проведення перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 22 листопада 2016 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави із якими законодавець пов'язує можливість застосування арешту майна платника податків як то об'єктивна наявність факту відмови відповідача від проведення перевірки, а тому у суду відсутні правові підстави підтверджувати обґрунтованість зазначеного рішення, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2017 року
Суддя Гулкевич І.З.