Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 червня 2017 року справа № П/811/564/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокуратури Кіровоградської області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
Прокуратура Кіровоградської області звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу щодо винесення постанови від 14.03.2017 р. про накладення штрафу у ВП №53012178 за виконавчим документом № П/811/1036/16;
- скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 14 березня 2017 р. у ВП №53012178 за виконавчим документом № П/811/1036/16.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанову про накладення штрафу винесено передчасно та без з'ясування поважності причин невиконання судового рішення. Зокрема, наголошено, на касаційному оскарженні рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року.
Відповідач скористався своїм правом на надання письмових заперечень, в яких висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки що постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.80-81).
В судове засідання 16.06.2017 року представники сторін не прибули подавши до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.76, 79).
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі усної ухвали від 16.06.2017 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження (а.с.112).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
За приписами п.1, 3, 9 ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.
Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови про накладення штрафу від 14.03.2017 року ВП №53012178 в сумі 5800,00 грн., при примусовому виконанні виконавчого листа №П/811/1036/16 виданого 08.09.2016 року Кіровоградським окружним адміністративним судом.
При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Кіровоградської області №361ц від 22.07.2016 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі - на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконані судових рішень прокуратури Кіровоградської області та присуджено до стягнення з прокуратури Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час її вимушеного прогулу починаючи з 23.07.2016 року по 07.09.2016 року включно в розмірі 17 976,32 грн. (а.с.51-58).
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області залишено без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року залишено без змін (а.с.59-61).
За заявою позивачки Кіровоградським окружним адміністративним судом 08.09.2016 року видано виконавчий лист (а.с.85).
За заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа №П/811/1036/16 від 08.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.11.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.6-7, 84).
Прокуратурою області отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2016 року.
У зв'язку з викладеним прокуратурою області 07.12.2016 направлено державному виконавцю заяву про відкладення вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 по справі №П/811/1036/16 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи №№П/811/1036/16 та повідомлення про вжиття заходів щодо виконання судового рішення (а.с.8-9, 94-96).
Враховуючи, що станом на 14.03.2017 року доказів виконання рішення суду на адресу відділу не надходило, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 14.03.2017 року виніс постанову про накладення на прокуратуру Кіровоградської області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 року у справі № П/811/1036/16 (а.с.11-12).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 30.11.2016 №1404-VIII , який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження, та Законом України «Про виконавче провадження» від 17.02.2017 р. №1404-VIII, чинним на момент винесення оскаржуваної постанови.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За вимогами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 30.11.2016 №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 30.11.2016 №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 30.11.2016 №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Прокуратурою Кіровоградської області 07.12.2016 направлено державному виконавцю заяву про відкладення вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 по справі №П/811/1036/16.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язкове відкладення проведення виконавчих дій.
Оскільки рішення в частині поновлення на роботі має немайновий характер то державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України виконавчі дії проводить відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»:
1.За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеногочастиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
2.У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
3.Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
4.Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Як встановлено судом і не заперечувалось сторонами, рішення про зобов'язання Прокуратуру Кіровоградської області поновити ОСОБА_1 на роботі - на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області позивачем станом на момент винесення постанови про накладення штрафу не виконано та відповідного наказу про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Кіровоградської області не винесено.
Підставою, яка унеможливлює виконання зазначеного рішення, вказані поважні причини, а саме оскарження рішень судів в касаційному порядку.
В даному випадку суд зазначає, що зі змісту статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» судом не встановлено обов'язкового зупинення виконавчих дій при внесенні касаційної скарги.
Матеріалами справи не встановлено та представником позивача не доведено, що прокуратура Кіровоградської області вчиняла необхідні дії на виконання судового рішення.
Згідно п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні відповідати критерію пропорційності, зокрема при його прийнятті (вчиненні дії) необхідно дотриматись необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Невиконання судових рішень на користь заявників неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (п. 40) від 19.03.1997 р. Європейський Суд зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 р.). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, у рішенні у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15.03.2001 р. Європейський Суд зазначив, що якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс. У рішенні по справі «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 р. Європейський Суд зауважив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Відповідно до ч. 1 с. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за відсутності з боку позивача дій, спрямованих на виконання виконавчого листа №П/811/1036/16 від 08.09.2016 року виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом, та враховуючи, що судове рішення є обов'язковим до виконання, у відповідача були підстави для прийняття оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим адміністративний позов Прокуратури Кіровоградської області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Прокуратури Кіровоградської області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 14 березня 2017 року у ВП №53012178 за виконавчим документом № П/811/1036/16 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її отримання.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько