про вжиття заходів забезпечення позову
19 червня 2017 року 810/1717/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1300/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";
- визнати протиправними дії Державного підприємства "Національні інформаційні системи" щодо блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- застосувати поворот виконання скасованого наказу (рішення) суб'єкта владних повноважень шляхом поновлення доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1300/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", згідно з яким тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, та розблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до набрання постановою суду законної сили.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначила, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1300/5 порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки її діяльність, як приватного нотаріуса, пов'язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а іншою оплачуваною роботою, крім викладацької та творчої діяльності, займатись не має права. Отже, позивач стверджує, що дія пункту 1 оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1300/5 про зупинення доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення позивачем професійної діяльності та здійснення нотаріальних дій з нерухомим майном за наявності відповідного свідоцтва, а тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Відповідно до ч. 3 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
Частиною четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
При цьому, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1300/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
21 квітня 2017 року технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного наказу здійснено тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Отже, з наведеного слідує, що блокування позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу порушує гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки її діяльність, як приватного нотаріуса, пов'язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У даній адміністративній справі позивачем оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, яким позивачу заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, відповідно до загальнодоступної інформації з офіційного ресурсу Міністерства юстиції України свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не анульовано, тому правові підстави для відмови позивачем у вчиненні нотаріальних дій за зверненнями громадян - відсутні.
З огляду на викладене, дія пункту 1 оскарженого наказу про зупинення доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливить здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, а отже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Оскільки, правомірність наказу Міністерства юстиції України 19.04.2017 №1300/5 підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, проте оскаржуваний наказ має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Таким чином, вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1 оскаржуваного наказу та як наслідок відновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною 5 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно.
Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Клопотання ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. Зупинити дію пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 19.04.2017 №1300/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" - до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №810/1717/17.
3. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.