Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 червня 2017 р. Справа №805/2075/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги, -
за участю:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - Карташов О.О. - за довіреністю.
Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просило суд:
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 03 березня 2017 року № Ю-5-17 на суму 805 601,05 грн., прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідачем 03 березня 2017 року виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17, відповідно до якої станом на 28 лютого 2017 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 805 601,05 грн. Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 805 601,05 грн. протиправною, та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам пунктів 9-3 та 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства.
Відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заперечення на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачем зараховувались платежі за період з січня 2016 року по січень 2017 року в оплату податкового боргу з єдиного внеску за попередні періоди, який за платником податків обліковувався та не скасовувався, а дії контролюючого органу щодо спрямування коштів в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості. Відповідач зазначає, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 28 лютого 2017 року становила 805 601,05 грн. Також, відповідач посилається на те, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якого втратив чинність п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464. З урахуванням внесених змін, платники єдиного внеску не звільняються від своїх обов'язків визначених ст. 6 Закону № 2464. Крім того, відповідач зазначив, що платником не затверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажору), щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідач зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати. Обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі функції встановлені Законом.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені обставини та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» зареєстровано в якості юридичної особи 03 березня 1994 року за № 1 244 120 0000 000266, включене до ЄДРПОУ за номером 00191744, юридична адреса: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, буд. 4, та перебуває на обліку у Мар'їнський об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (т.1, а.с. 142-143).
З матеріалів справи встановлено, що позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період: з січня 2016 року по січень 2017 року. Відповідно до яких позивачем самостійно визначені зобов'язання зі сплати страхових внесків за січень 2016 року у розмірі 6 389,04 грн., лютий 2016 року - 6 070,62 грн., березень 2016 року - 8 322,16 грн., квітень 2016 року - 6 074,82 грн., травень 2016 року - 6 955,97 грн., червень 2016 року - 7 495,45 грн., липень 2016 року - 15 060,57 грн., серпень 2016 року - 8 975,55 грн., вересень 2016 року - 6 786,10 грн., жовтень 2016 року - 9 396,31 грн., листопад 2016 року - 4 143,15 грн., за грудень 2016 року - 12 887,17 грн., січень 2017 року - 13 013,91 грн., відповідно (т. 1, а.с. 62-115).
У зв'язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 03 березня 2017 року позивачу виставлено вимогу № Ю-5-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 805 601,05 грн., відповідно до якої контролюючий орган вимагає від платника податків сплатити суму недоїмки у визначеному розмірі за період з січня 2016 року по січень 2017 року (т. 1, а.с. 11).
Не погодившись з винесеною вимогою № Ю-5-17 від 03 березня 2017 року позивач звернувся зі скаргою від 05 квітня 2017 року за вих. № 131 до Державної фіскальної служби у Донецькій області (т. 1, а.с. 14-16).
За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою у Донецькій області прийнято рішення від 28 квітня 2017 року № 9216/6/99-99-11-02-02-25, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (т. 1, а.с. 17-19).
Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 805 601,05 грн. за період з січня 2016 року по січень 2017 року, оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від виконання обов'язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачувався єдиний внесок за період: з січня 2016 року по січень 2017 року, зазначені обставини склалися внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 3 від 19 лютого 2016 року, № 5 від 19 лютого 2016 року, № 20 від 31 березня 2016 року, № 24 від 20 квітня 2016 року, № 5 від 20 квітня 2016 року, № 455.4961965 від 16 червня 2016 року, № 458.4969884 від 17 червня 2016 року, № 6 від 29 липня 2016 року, № 19 від 03 серпня 2016 року, № 48 від 19 серпня 2016 року, № 100 від 20 вересня 2016 року, № 98 від 20 вересня 2016 року, № 170 від 20 жовтня 2016 року, № 169 від 20 жовтня 2016 року, № 243 від 18 листопада 2016 року, № 310 від 20 грудня 2016 року, № 380 від 20 січня 2017 року, № 379 від 20 січня 2017 року, № 437 від 20 лютого 2017 року, №436 від 20 лютого 2017 року (т.1, а.с. 42-61).
До матеріалів справи долучений сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року про форс-мажорні обставини, виданий Публічному акціонерному товариству «Красногорівський вогнетривкий завод», та яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 13 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово - промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (т. 1, а.с. 120-121).
22 вересня 2015 року позивач надав до Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області заяву за вих. № 311, відповідно до ст.9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про звільнення від виконання своїх обов'язків по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (т. 1, а.с. 122-123).
15 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» надав повторно до Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС заяву за вих. № 408 про звільнення від виконання своїх обов'язків по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (т.1, а.с. 124-125).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом - Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Спірним питанням даної справи є не виникнення податкового боргу, а прийняття та виставлення контролюючим органом позивачу, який здійснює діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, податкової вимоги.
Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (далі по тексту - Закон № 1669).
Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктами 9-3 та 9-4 такого змісту:
Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Таким чином, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.
Суд зазначає, що згідно статті 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, підпункт 8 пункту 4 ст. 11 виключено з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII,
Однак статті 9-3 та 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI на час розгляду справи є чинними і підстав не застосовувати до спірних правовідносин вищезазначених норми у суду не має.
Вимогою Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФУ у Донецькій області від 03 березня 2017 року № Ю-5-17 на суму 805 601,05 грн., яка виникла в зв'язку з несплатою єдиного внеску за період з січня 2016 року по січень 2017 року.
З матеріалів справи встановлено, що сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року про обставини непереборної сили, позивачеві підтверджено настання та дію обставин непереборної сили на території Донецької області з 13 липня 2014 року, дату закінчення обставин непереборної сили встановити не можливо (т. 1, а.с. 120-121).
Крім того, суд звертає увагу, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.
Судом встановлено, що позивач звертався до Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області з заявами від 22 вересня 2015 року за вих. № 311 та від 15 грудня 2015 року за вих. № 408, з проханням звільнити ПАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» від сплати обов'язкових податків та зборів на час проведення антитерористичної операції (т. 1, а.с. 122-125).
Також, суд зазначає, що абзацом 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктами 10 пункту 2 додатку до вказаного розпорядження м. Красногорівка (Мар'їнський район), віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» було зареєстровано за адресою: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, буд. 4, відповідно до пп. 10 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р м. Красногорівка (Мар'їнський район) входять до зазначеного переліку.
З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.
В матеріалах справи наявні відповідні Сертифікати (висновоки) Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2016 року (т. 1, а.с. 120-121). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.
Суд зазначає, що позивач діяв в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким відповідно до пунктів 9-3 та 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 позивач звільняється від виконання своїх обов'язків визначених статтею 6 на період проведення антитерористичної операції.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17 від 03 березня 2017 року також з підстави сплати Публічним акціонерним товариством «Красногорівський вогнетривкий завод» недоїмки за період з січня 2016 року по січень 2017 року в сумі 805 601,05 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2017 року № Ю-5-17 щодо сплати недоїмки за період з січня 2016 року по січень 2017 року у розмірі 805 601,05 грн., є протиправною та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 12 084,02 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 618 від 17 травня 2017 року, наявним в матеріалах справи (т. 1, а.с. 3), тому на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 12 084,02 грн.
Повний текст постанови складений 21 червня 2017 року.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2017 року № Ю-5-17 по стягненню з Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» недоїмки в сумі 805 601,05 грн.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) на користь Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 00191744, юридична адреса: 85630, Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, буд.4) судовий збір у розмірі 12 084 (дванадцять тисяч вісімдесят чотири) гривні 02 копійки.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 19 червня 2017 року за участю представника відповідача.
Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Голошивець І.О.